xcounter
#

Свою першу оперативно-тактичну ракету NHK-1 Південна Корея зробила на базі Nike Hercules, чому це показово

9641
Південнокорейська оперативно-тактична ракета NHK-1, ілюстративне фото з відкритих джерел
Південнокорейська оперативно-тактична ракета NHK-1, ілюстративне фото з відкритих джерел

Із якої цікавої історії починалась південнокорейська ракетна програма, та з якими проблемами могла зіткнутись її реалізація

В одній з наших публікацій ми розповідали про ракетний арсенал Південної Кореї, зокрема про те, що у неї є також своя копія ракет "Искандер", але там є ще цікавіше. Там ми згадували зокрема про те, що першими південнокорейськими оперативно-тактичними ракетами стали NHK-1 та NHK-2, котрі були розроблені ще у 1970-1980-хх роках, а на даний момент уже зняті з озброєння.

Цікавий момент в історії з південнокорейськими NHK-1 та NHK-2 полягає зокрема в тому, що вони були створені на базі зенітної ракети MIM-14 Nike Hercules, і водночас що при розгортанні цих ОТР Південна Корея зіткнулась із певними "побажаннями" від США, які загальмували процес, про що ми нижче розкажемо в публікації.

Читайте також: Як РФ втратила можливість продати Саудівській Аравії ОТРК "Искандер", котрий розробляли 18 років
Ракетний арсенал Південної Кореї, ілюстративна інфографіка від CSIS

Ядерний "Геркулес" з режимом "поверхня-поверхня"

Для початку варто коротко окреслити про американську зенітну ракету MIM-14 Nike Hercules, це наочно проілюструє, чому вибрати її як базу для створення власної ОТР – це був доволі вдалий вибір.

MIM-14 Nike Hercules вироблялась з 1958 по 1964 роки, мала двоступеневу конструкцію. Система наведення – радіокомандна.

Окремо важливим є те, що по MIM-14 Nike Hercules передбачалась можливість використання в якості імпровізованого ОТРК для стрільби в режимі "поверхня-поверхня", тим більш, що ця ракета могла мати як і "конвенційне", так і ядерне спорядження.

MIM-14 Nike Hercules, архівне фото з відкритих джерел

Для стрільби в такому режимі було необхідно вводити координати цілі в комп’ютер, який розраховував відповідну траєкторію польоту ракети, при використанні ядерної БЧ передбачався підрив у повітрі, при використанні "конвенційної" - передбачалось використання ударного підривача.

Якщо говорити про характеристики зенітної ракети MIM-14 Nike Hercules, то вони виглядали так:

  • довжина корпусу – 12,5 метрів;
  • стартова маса – 4,85 тонн, зокрема маса БЧ – 500 кілограмів;
  • дальність та висота ураження повітряних цілей – до 140 кілометрів та до 45 кілометрів відповідно;
  • швидкість польоту – 3,7 Мах.

З другої спроби 200 ракет

В числі країн-експлуатантів MIM-14 Nike Hercules була також і Південна Корея, тому цілком логічно, що ця американська зенітна ракета стала базою для першої південнокорейської оперативно-тактичної балістичної ракети.

Однак далі у цій історії виникають свої нюанси, про які в рамках свого проекту Missile Treat розповідає аналітичний центр CSIS. Для початку там розповідається про те, що розробка NHK-1 була завершена ще у 1978 році, однак її розгортання в строю армії Південної Кореї не відбулось через "прохання" Сполучених Штатів Америки.

NHK-1, архівне фото з відкритих джерел

Характеристики NHK-1 виглядали так:

  • довжина корпусу – 12,5 метрів;
  • стартова маса – 5400 кілограмів, зокрема маса БЧ – 500 кілограмів, спорядження – уламково-фугасне;
  • дальність пуску – 180 кілометрів.

Більш вдалою виявилась історія із NHK-2, яка стала розвитком NHK-1, і мала наступні відмінності від "попередниці":

  • довжина корпусу – 12 метрів;
  • маса БЧ – 490 кілограмів, при цьому могло бути два варіанта спорядження – або касетна БЧ, або унітарна уламково-фугасна.
  • дальність пуску – до 180 кілометрів, за умови доопрацювання - до 250 кілометрів.

Розгортання NHK-2 в строю південнокорейської армії стартувало у 1987 році, усього було виготовлення 200 таких ракет, які перебували на озброєнні до кінця 2000-х років, поки на Південна Корея не прийняла на озброєння балістичну ракету Hyunmoo-2A, яка власне й виглядає як копія російського "Іскандера".

NHK-2, архівне фото з відкритих джерел
Читайте також: Як росіяни робили гіперзвуковий "Холод" на базі С-200, і що в них вийшло