З 1967 по 2003 роки армія Швеції мала на озброєнні гусеничну самохідну артустановку Bkan 1 (або ж 15,5 см bandkanon 1), яку можна назвати прямим попередником колісної САУ Archer не тільки за хронологією служби, але і за технологічними рішеннями, закладеними в цю артсистему.
Bkan 1 в період своєї служби відносилась до числа найпотужніших у світі артсистем калібру 155 мм, та мала феноменально високий показник темпу ведення вогню до 15 пострілів за хвилину.
Читайте також: Фінським танкістам з досвідом на Т-34 і Т-55 знадобилось 300 годин на Т-72, але чому вони ці танки потім пустили "під ніж"
Ідеологія використання Bkan 1 виглядала аналогічно, як і для сучасної Archer – ця САУ мала швидко розгорнутись на позиції, швидко відстріляти весь наявний боєкомплект (14 снарядів у двох магазинах та один снаряд в каморі гармати) по цілям противника, та швидко покинути позицію й провести перезарядку в безпечному місці.
Базою під Bkan 1 виступило відповідно перероблене шасі від безбаштового танка Strv 103, по якому було збільшено довжину корпусу і додано сьомий каток. Екіпаж цієї САУ складав п’ять осіб, товщина лобової броні – 20 мм.
Початкові плани передбачали виготовлення 70 САУ Bkan 1, але по факту було виготовлено лише 26 таких артсистем, по причині скорочення оборонного бюджету Швеції наприкінці 1960-хх років.
Спочатку ці всі 26 артустановок були виготовлені у варіанті Bkan 1A, особливостями якого були дизельний двигун потужністю 240 к.с та кран для самостійної перезарядки боєзапасу, а бойова маса складала 53 тонни. А у 1980-хх роках ці САУ пройшли модернізацію до варіанту Bkan 1A, яка передбачала установку потужнішого дизеля на 290 к.с., демонтаж крана для перевантаження снарядів та установка системи управління вогнем POS 2.
Швидкість ходу Bkan 1 складала 28 км/год, запас ходу – 230 км/год, тобто при таких значних габаритах ця шведська САУ мала достатньо високу мобільність. Тут ще варто зробити поправку на те, що через особливість конструкції артилерійської частини повна довжина Bkan 1 складала аж 11 метрів при довжині корпусу в 6,55 метрів.
Настільки високий темп ведення вогню в 15 пострілів на хвилину забезпечувала відповідна конструкція автомата заряджання, яка мінімізувала необхідність втручання людини. Максимальна дальність стрільби складала 28 кілометрів.
Чутки про можливе "атомне" призначення Bkan 1 виникли наприкінці 1960-хх років, коли Швеція розглядала теоретичний варіант отримання власної ядерної зброї. Але так як Швеція не набула "ядерного статусу", і не отримала в своє розпорядження зокрема 155-мм атомні снаряди W48 виробництва США (зняті з озброєння у 1992 році), то чутки про "атомне" призначення Bkan 1 так і залишились чутками.
Шведська армія зняла з озброєння гусеничні САУ Bkan 1 у 2003 році по тій причині, що ці артустановки остаточно вичерпали свій ресурс, а відновити їх було вже неможливо.
Читайте також: Як Т-72М1 і Т-80У програли Leopard 2A4 в 1994 році при випробуваннях у Швеції, і чим це було показово
