Портал Army Recognition розповідає, що Пакистан уже отримав 56 самохідних артустановок SH-15 китайського виробництва в рамках контракту від 2019 року, який передбачає поставку аж 236 САУ цього типу. Поставка першої партії відбулась в березні 2022 року, поставка другої – у квітні 2023 року відповідно.
Цікаво, що формально Пакистан прийняв на озброєння китайські САУ SH-15 ще в березні 2021 року, але перша демонстрація відбулась лише 23 березня 2022 року під час параду на День Пакистану.
Читайте також: У США порахували скільки снарядів загалом Пентагон відправив до України
Далі від Defense Express можемо додати таке. З однієї сторони, тут може приваблювати сам факт, що на світовому ринку зброї є гравці, які готові замовляти та виробляти аж настільки великі партії озброєння, в даному випадку – САУ. А якщо задамось питанням про вартість цього контракту, то стане ще цікавіше.
Бо в 2019 році загальна вартість контракту аж на 229 китайських САУ для Пакистану вказувалась на рівні 0,5 мільярдів доларів, або по 2,1 мільйони доларів за машину. І це при тому, що умови угоди передбачають можливість передачі Пакистану технологій для виробництва SH-15.
А ніяких нових "вводних даних" по можливій зміні вартості цього контракту у відкритому доступі нема. Тому тут можна прийняти як цілком ймовірний варіант, що Китай по суті "заморозив" для Пакистану цінник на рівні 2019 року, а "дисконт" тут проявився у часі для старту поставок – аж за 3 роки після укладення контракту.
Для кращої ілюстративності можемо порівняти відому цифру по вартості китайської SH-15 в 2,1 мільйони доларів, наприклад із відомими цифрами по експортній вартості французької САУ CAESAR та ізраїльської САУ ATMOS – по 5,6 мільйона доларів в обох випадках.
Також можна додати, що залежно від країни-покупця, Китай "таргетовано" піарить свою зброю як "вундерваффе": наприклад, у випадку з Пакистаном зазначається, що САУ SH-15 начебто здатна відстрілювати 155-мм снаряди навіть у "ядерному" виконанні, а у випадку наприклад з Ефіопією – що така САУ може застосовувати навіть китайську копію керованого снаряда "Краснополь".
Так загалом і простежуються основні елементи стратегії Китаю по поставкам зброї на зовнішні ринки: демпінгувати, аби завоювати ринки конкретних країн під себе; піарити своє озброєння як "вундерваффе", з акцентом залежно від країни-покупця; але водночас й примушувати своїх клієнтів чекати на початок поставок буквально роками.
Читайте також: По союзникам рашистів у Лівії "прилітала" копія "Краснополя" з Китаю, але хто дав снаряди - невідомо
