Крилата ракета FP-5 "Фламінго" має цілий ряд критично важливих переваг, зокрема, вагу бойової частини у 1000 кг та дальність польоту у 3000 км, а також, як здається, просту конструкцію для масового виробництва. Але за будь-яку перевагу необхідно платити.
І якщо масовість виробництва досягається прямим крилом без можливості складання та відмови від транспортно-пускового контейнера, а також довгою передстартовою підготовкою, то от за дальність та потужність прийшлось заплатити іншим. Бо чим далі ракета має летіти, тим більше палива вона має взяти, а це означає необхідність збільшити її розміри.
Читайте також: Цивільна вантажівка з Hellfire: як Тайвань захиститься від ударних БПЛА та морського десанту
А відома злітна вага FP-5 "Фламінго" - 6 тонн, а розмах крил - 6 метрів. Для розуміння, чи багато це, чи мало - в учбово-тренувального літака Л-39 "Альбатрос" максимальна злітна вага 4700 кг при розмаху крила 9,5 метра.
А за своїми параметрами FP-5, з крилатих ракет, ближча до американських ракет MGM-1 Matador та MGM-13 Mace 50-60-х років. Зокрема MGM-13 Mace мав злітну вагу у 8,5 тонн при розмаху стрілоподібного крила у 7 метрів, а летіла ця ракета на дальність до 2400 км.
Водночас чим більший об'єкт - тим він більш помітний. Також у FP-5 "Фламінго", заради спрощення конструкції, не використано технологій зменшення радіолокаційної помітності. І якщо наземні РЛС та ЗРК можливо обійти за рахунок маловисотного польоту з огинаннями рельєфу місцевості, то радари на винищувачах дозволяють розрізняти цілі на фоні землі вже дуже давно.
Тому ключовою засадою для ефективного використання цієї ракети може бути лише правило, що чим далі вглиб РФ, тим менше ППО. Зрештою російська система протиповітряної оборони "пропускала" великогабаритні Ту-141 "Стриж", які доволі схожі за габаритами. Тобто вважати це критичним недоліком неможливо, в іншому випадку у FP-5 "Фламінго" не було такої дальності та розміру бойової частини.
Але великі розміри крилатої ракети тягнуть за собою необхідність використання великого та потужного двигуна. Зокрема у крилатій ракеті Tomahawk зі злітною вагою у 1300 кг (без прискорювача) використано турбореактивний двигун F107 потужністю 3,1 кН.
А от у вже згаданих MGM-13 Mace (8,5 тонн злітної ваги) це був J33-A-41 на 23 кН, а у "Стрижі" (5,4 тонни) - КР-17А на 19,6 кН. Тобто бажаним параметром тяги для двигуна FP-5 "Фламінго" є 20-23 кН, а це доволі габаритні двигуни. Зокрема це про двигуни, які використовуються зараз на тренувальних літаках та малих бізнес-джетах.
Наприклад, під близькі параметри підходить TFE731 від Honeywell (раніше Garrett) з 22,2 кН. Малопотужні версії Adour, що виробляється британським Rolls-Royce, з нефорсажною тягою від 22 кН. Український АІ-322 має трохи більшу потужність - 24,5 кН, а от ціною втрати тягоозброєності, що не є критичним, можливо згадати й про український АІ-25ТЛ та пізніші версії з тягою від 17 кН.
Тобто всі ці виключно ілюстративні приклади того, що мова йде про повноцінні двигуни. Водночас слід зважити на те, що Adour та АІ-25 - це двигуни для тренувальних літаків, зокрема для британського Hawk та чеського Л-39 відповідно.
І кількість цих вироблених двигунів, включно з тим, що давно вичерпали цей ресурс, але можливо ще зберігаються, вимірюються у тисячах. Водночас попрацювати вони мають лише чотири години - саме стільки у повітрі може знаходитись FP-5 "Фламінго" поки летить до цілі.
З іншого боку під час демонстрації цієї ракети компанія Milanion Group на виставці IDEX-2025, що проходила в ОАЕ, зазначила, що темп виробництва FP-5 складає понад 50 одиниць на місяць. Тобто з двигунами питання має бути вирішено.
Читайте також: Не відрізнити від "Шахедів": у США випускають новий БПЛА MQM-172 Arrowhead
