У відкритому доступі можна знайти історію про те, як СРСР у 1960-хх роках вів роботи над проектом ОТРК на базі морської зенітної ракети В-611. Хоч цей проект реалізовано не було, тут мова про фактично попередника комплексу "Точка-У", а виконавцем робіт було МКБ "Факел", що нині є основним розробником зенітних ракет в РФ.
Окрім всього іншого, ця історія може показати нам, наскільки давно народилось технічне рішення, яке дозволило рашистам використати ЗРК типів С-300 та С-400 в режимі "поверхня-поверхня" для ударів по Україні.
Читайте також: Чому РФ в 2022 році не стала відновлювати комплекс "Ока", і чим він відрізнявся від ОТРК "Искандер"
Якщо брати усе наявне у відкритому доступі, то картина виглядатиме так. Для початку вкажемо, що зенітна ракета В-611 входила до складу ЗРК корабельного базування М-11 "Шторм", що використовувався на великих протичовнових кораблях проекту 1134, протичовнових вертольотоносцях проекту 1123 (списані в 1990-хх "Москва" та "Ленинград") та авіаносних крейсерах проекту 1143.
В-611 була твердопаливною, мала стартову масу 1844 кілограми, зокрема маса бойової частини – 125 кілограмів, довжина фюзеляжу – 6,1 метри, дальність та висота ураження цілі – до 55 кілометрів та до 30 кілометрів відповідно, середня швидкість польоту – 800 м/с (або орієнтовно 2880 км/год).
Для застосування із ОТРК наземного базування В-611 мала пройти певну конструктивну переробку, зокрема із збільшенням маси бойової частини та появою додаткових стабілізаторів у носовій частини. Але конкретні параметри переробки лишаються нерозкритими, можемо лише побачити на ескізах, як це все мало виглядати в загальних рисах.
Роботи над ОТРК із використанням конверсії В-611 стартували в лютому 1965 року, передбачалось створення навіть двох комплексів з використанням цієї ракети:
- "Ястреб" - із дальністю стрільби 8-35 кілометрів та радіокомандним наведенням ракети на ціль за даними РЛС на пусковій установці;
- "Точка" - з дальністю стрільби 8-70 кілометрів та інерційною системою управління на основі бортової ЕОМ (електронно-обчислювальна машина).
В обох випадках передбачалось розміщення по одній ракеті на мобільній пусковій установці. Робота за цим напрямком дійшла до випробування лише мобільної ПУ під "Ястреб", для згаданого вище комплексу "Точка" із В-611 передбачалось використати шасі від ОТРК "Луна".
Роботи по згаданим ОТРК в МКБ "Факел" були зупинені вже в 1966 році, напрацювання по комплексу "Точка" були передані до "КБ Машиностроения", і уже там ця "заготовка" була покладена в основу ОТРК 9К79 "Точка". Причини такого рішення по "трансферу напрацювань" не розкриті – чи тут справа у "відомчій конкуренції", чи ж МКБ «Факел» справді не впоралось з роботами по ОТРК на базі морської зенітної ракети.
Однак якщо загалом, то стріляти конвертованими зенітними ракетами із радіокомандним наведенням по наземній цілі – це радянське "ноу-хау" ще з 1960-хх років. Окрім того, маємо цікаву передісторію появи ОТРК 9К79 "Точка", яким ЗСУ активно били по російським окупантам зокрема під час повномасштабного вторгнення РФ.
Читайте також: ЗСУ показали використання рідкісної ракети 9М79 до ОТРК "Точка"
