Наприкінці 1980-хх років у США йшли роботи по створенню зенітного ракетно-артилерійського комплексу M1 Liberty FAADS для армійської ППО, базою під який мав би стати танк M1 Abrams.
Якби цей проект був реалізований "у металі", то можливо це був би найбільш захищений у світі ЗРК малої дальності. Однак роботи по M1 Liberty FAADS зупинились ще на концептуальній стадії, тому ця машина зараз є хіба що предметом інтересу для різного роду дослідників.
Читайте також: По Т-64 існував навіть проект під ядерні реактивні снаряди "Резеда" калібру 360-мм, чому це не було реалізовано
Доступної інформації щодо проекту M1 Liberty FAADS у відкритому доступі небагато. Відомо, що на цьому комплексі мали використовуватись радіокеровані VT-1 від французького ЗРК Crotale та його локалізації Shahine для Саудівської Аравії (загальний боєзапас - 12 ракет, дальність пуску - до 11 кілометрів), і також - дві 25-мм автоматичні гармати M242 Bushmaster.
M1 Liberty FAADS в разі прийняття на озброєння мав би собою доповнювати перспективні та наявні в країнах НАТО у часи "Холодної війни" комплекси армійської ППО, зокрема -британські ЗРК Rapier
Серед переваг M1 Liberty FAADS вважались висока захищеність машини, зокрема від уражаючих факторів ядерної зброї, та достатньо високий рівень мобільності. Швидкість рухут мала складати до 72 км/год по шосе та до 48 км/год по пересіченій місцевості.
Вважається, що Армія США не стала замовляти M1 Liberty FAADS, бо конкурс на новий засіб армійської ППО виграв проект ADATS (Air Defense Anti-Tank System), котрий мав універсальну спеціалізацію та був призначений для знищення не тільки повітряних, але й наземних цілей також.
Для ADATS були створені ракети MIM-146 з дальністю пуску до 10 кілометрів, сам комплекс мав виготовлятись у двох варіантах – на базі БМП Bradley для Армії США (із установкою 25-мм гармати) та на базі M113 для збройних сил Канади.
Однак американська армія купувати ATADS в підсумку не стала, хоча початкові плани передбачали придбання 387 таких систем (за іншими даними – навіть 562 одиниці); єдиним отримувачем цього комплексу стала армія Канади, яка протягом 1989-1994 років отримала 36 ATADS, знятих з озброєння в 2012 році.
Формальною причиною стало те, що ATADS показав погану стійкість роботи за несприятливої погоди, однак фактично на долю цієї розробки вплинув інший фактор – завершення "Холодної війни" та розвал СРСР, тобто зник противник, для протидії якому велась робота по цьому комплексу. Очевидно, що цей же фактор визначив і долю M1 Liberty FAADS, який би в разі реалізації міг би стати найбільш захищеним у світі комплексом ППО малої дальності.
Читайте також: Італія колись мала зенітки SIDAM на базі M113, але їх переробили назад на БТР та віддали ЗСУ
