Штурмовики - це вкрай специфічний клас літаків, який призначений для безпосередньої підтримки наземних підрозділів під щільним вогнем противника. З цією метою конструктори мають створити вкрай живучий та броньований літак з потужним арсеналом озброєння.
Через вузьку спеціалізацію цих машин, у світі є лише два літака, які з самого початку створювались під ці задачі - радянський Су-25, модернізовані версії якого стоять на озброєнні українського війська, та A-10 Thunderbolt II армії США.
Читайте також: Винищувачі-бомбардувальники F-15E першими отримали нові ядерні бомби В61-12
І попри те, що A-10 піднявся в небо понад 48 років тому, Пентагон не збирається відмовлятися від цієї машини, а Сенат США навіть заборонив проводити скорочення парку штурмовиків.
Про особливості A-10 Thunderbolt II, який отримав неофіційне прізвисько Warthog -"Бородавочник" та його Brrrt - у матеріалі Defense Express.
Червона загроза
У 60-х роках Пентагон, розглядаючи можливі сценарії Третьої світової війни, зосередився на протидії танковій навалі армії СРСР у Європі. Під цю задачу активізували розробку багатьох видів озброєння, починаючи від протитанкового ракетного комплексу BGM-71 TOW та ударних вертольотів Bell AH-1 Cobra до тактичної термоядерної бомби B61.
Окрім того, у 1970 році розпочалось створення вузькоспеціалізованої машини - штурмовика за програмою A-X. Він мав прийти на заміну A-7 Corsair II, який хоч і мав індекс "А" - Attack aircraft, але був зроблений з винищувача F-8 Crusader. Потребу у штурмовику показав і перший досвід війни у В’єтнамі, де для підтримки піхоти найбільш ефективними виявилися не надзвукові літаки, а тихохідний поршневий Douglas A-1 Skyraider, який піднявся в небо ще у 1945 році.
До фіналу конкурсу на новий літак дійшли дві компанії - Northrop і Fairchild Republic. Перша була відома своїм учбово-тренувальним T-38 Talon та зробленим на його базі легким винищувачем F-5. Друга - лише Fairchild C-119 Flying Boxcar - військово-транспортним літаком з доволі екзотичною схемою "рама".
Головними вимогами до машини висували здатність знищувати танки противника, високий рівень живучості, зокрема здатність витримувати вогонь 23-мм снарядів, легку експлуатацію та відносну дешевизну.
Обидва проекти літаків, які отримали робочі назви Northrop YA-9 та Fairchild Republic YA-10, були доволі схожі за габаритами та можливостями.
Нащадок Thunderbolt
За підсумками порівняльних випробувань у 1973 році був обраний проект Fairchild Republic YA-10, який показав кращі експлуатаційні характеристики. Окрім того, проект Fairchild Republic виділявся доволі незвичною схемою - двигуни були зміщені назад та підняти відносно осі літака. Тобто були додатково захищені від вогню з землі.
Окрім того, двохбалочний хвіст прикривав та більш ефективно маскував тепловий слід, що дозволяло надіятись на те, що інфрачервоній головці наведення ПЗРК буде складніше захопити ціль. У поєднанні із титановою бронею це давало Fairchild Republic певну перевагу.
До того ж, літак Fairchild Republic дійсно виявився простим в обслуговуванні. Наприклад, багато деталей, зокрема двигуни та вертикальні стабілізатори, взаємозамінні з правого та лівого боку літака.
Хоча також існує думка, що не останню роль в остаточному виборі Пентагону зіграла і запекла боротьба "під килимом". У будь-якому разі, у 1977 році літак Fairchild Republic під назвою A-10 Thunderbolt II (на честь винищувача Другої світової війни - P-47) поступив на озброєння армії США. Проте у військах за літаком закріпилась менш пафосне призвізько - Warthog (бородавочник), вважається, що за зовнішній вигляд.
"Головний калібр" Brrrt
"Головним калібром" нового штурмовика стала 30-мм семиствольна автоматична гармата GAU-8 Avenger з темпом стрільби у 3900 пострілів за хвилину. Тобто за одну секунду ця гармата випускає 65 снарядів.
Фактично, A-10 створювався навколо цієї гармати з загальною вагою у 1830 кг, яка дозволяла знищувати танки на відстані 1200 метрів. Це досягається використанням спеціальних бронебійних підкаліберних боєприпасів з сердечником зі збідненим ураном. Для зменшення ваги боєкомплекту була використана алюмінієва, а не стальна чи латунна, гільза.
Під час стрільби ця гармата видає дуже характерний звук - Brrrt, який став "візитною карткою" A-10. Цікаво, що на землі сторонній спочатку побачить та почує розриви від снарядів, а вже потім до нього донесеться Brrrt та шум двигунів A-10, який вже виходить з атаки.
Окрім гармати літаки мали використовувати бомби та некеровані реактивні снаряди, потім до них додались і високоточна протитанкова ракета AGM-65 Maverick. Все озброєння розміщується на 10 вузлах підвіски, а її загальна вага може досягати понад 7 тонн.
Не універсальний солдат
Загалом програма створення літака обійшлась у 4,44 млрд доларів, а вартість однієї машини, разом із запасними частинами та навчанням, склала 6,3 млн доларів у цінах 1978 року. А майже одразу після прийняття на озброєння розпочалось його модернізація новим радіоелектронним оснащенням, яке мало дозволити його використання за будь-якої погоди та часу доби.
Наявність у парку літаків повітряних сил США A-10 нерідко зустрічала критику, мовляв, його задачі легко вирішать багатоцільові винищувачі та ударні вертольоти McDonnell Douglas AH-64 Apache. Навіть розглядався варіант створення спеціальної версії F-16 з індексом "А".
Проте перша реальна участь у бойових діях A-10, під час операції "Буря у пустелі" у 1991 році, кардинально змінила погляди Пентагону. За підсумком бойових дій штурмовики записали на свій рахунок 900 іракських танків та 2 000 інших військових машин, а також 1 200 одиниць артилерії. Важливим фактором була і надвисока льотна готовність A-10 у 95,7%, а також низькі втрати - шість літаків за 8100 літако-вильотів.
Подальше успішне використання штурмовиків під час бомбардувань Югославії у 1999 році та операції в Афганістані з 2001 року продовжило експлуатацію A-10, які з 2005 року почали модернізовувати до рівня A-10С.
Ця глобальна модернізація охоплювала оновлення систем прицілювання та неведення для використання високоточної зброї, встановлення цифрових систем польоту та управління вогнем, нові системи зв’язку, тощо. З 2011 року на штурмовиках почали змінювати крила що дозволило уникнути проблем із "втомою конструкцій" та продовжити терміни експлуатації літаків до 2040 року.
Водночас у Пентагоні все одно не стихала критика А-10 через бажання максимально уніфікувати парк літаків. Для заміни штурмовика хотіли приміряти F-35 та ударний дрон MQ-9 Reaper, якому до речі вже шукають заміну. Потім розглядали AT-6 Wolverine, Textron AirLand Scorpion та доволі цікавий A-29 Super Tucano. Але у 2017 році було прийнято рішення залишити А-10 в строю на невизначений строк.
Таким чином, A-10 Thunderbolt II, скоріш за все залишиться у строю, щонайменше до 2040 року, залишаючись одним з найстаріших літаків повітряних сил США. Хоча у порівнянні із B-52, який вперше піднявся у небо у 1952 році, тобто 68 років назад, A-10 у свої 48 виглядає ще доволі жваво.
Читайте також: Стелс-винищувач Кореї KF-X: важка доля 20-річного довгобуду та урок для України
