xcounter
#

Виробництво артилерійських стволів у РФ: чому важливіше за снаряди, як влаштовано та як протидіяти

27083
Виробництво артилерійських стволів у РФ: чому важливіше за снаряди, як влаштовано та як протидіяти

Російські окупаційні війська потребують величезної кількості артилерійських стволів, які необхідні ним для підтримки 7-10 тисяч артилерійських пострілів на добу, а їх виробництво має дві головні "больові точки", на які необхідно тиснути

Авторитетний Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) опублікував цікаве дослідження, що присвячене виробництву у РФ артилерії, компонентам до неї та боєприпасам. Воно зосереджено саме на виробничих ланцюгах з метою виявляння критичних "больових точок", тиск на які зможе завадити російському військово-промисловому комплексу.

При цьому у RUSI наголошують, що наразі санкційна політика західних країн здебільшого зосереджена на електронних компонентах. Хоча саме артилерія є основним засобом та інструментом російської армії.

Читайте також: "Дикі Шершні" анонсували серійне виробництво "винищувача шахедів"

А з боку Defense Express зазначимо, що увагу слід приділити саме виробництву у РФ артилерійських стволів, бо від їх виробництва у РФ залежить реальна можливість вистрілювати по 7-10 тисяч снарядів на добу. Бо у кожного ствола є свій ресурс у 2-6 тисяч пострілів, вичерпання якого призводить до поступового зниження точності, а згодом й ризику розриву.

Д-30

Саме тому виробляти артилерійські стволи у РФ мають постійно та у дуже значних об'ємах. А займаються цим, як йдеться у звіті, лише на чотирьох підприємствах. В першу чергу це "Завод №9" у Єкатеринбурзі та "Титан-Баррикады" у Волгограді. Але виробництво можливо на збанкрутілому "Мотовилихинские заводы" у Пермі, а також на обмежених потужностях науково-дослідного "ЦНИИ "Буревестник" у Нижньому Новгороді. Також можливість виробництва існує на "Уралтрансмаш (Єкатеринбург), це підприємство є головним кінцевим виробником російської артилерії, але у масовому виробництві стволів не помічено.

І хоча все виробництво фактично здійснюється за замкнутим циклом, але у цьому процесі є свої "больові точки", на які й необхідно надавити санкціями. В першу чергу мова йде про постачання до РФ хрома, який наноситься на внутрішню поверхню каналу ствола й дозволяє збільшити його ресурс. І попри те, що РФ сама видобуває 1,5-2 млн тонн хромової руди, ще 1,5 млн тонн вона імпортує. Більше того російський хром не відрізняється високою якістю.

Зокрема для виробництва артилерійських стволів "Титан-Баррикады" закуповує хром у Казахстані в Актюбінського феросплавного заводу. Мова йде про закупівлі на рівні 9 млн доларів у період з березня по травень 2024 року. І хоча Казахстан залишається основним постачальником хрому, також є постачання з країн ЄС та США, здебільшого у вигляді перепродажу руди з ПАР.

МСТА-с

І хоча навіть рішуче та тотальне блокування постачання хрому насправді не призведе до припинення виробництва стволів у РФ, як мінімум через те, що є власний хром та його запаси на складах держрезерву, але у перспективі це може ускладнити виробництво та зменшити його об'єми.

Друга "больова точка" - виробниче обладнання, включно із вкрай складними високоточними верстатами, які дозволяють сформувати із заготовки ствол. І ще за часи СРСР це обладнання, нібито попри тотальні санкції та "залізну завісу", закуповувалось у західних країнах. Зокрема у 1970-х роках в Австрії було закуплено 26 ротаційних верстатів від GFM, один з яких, SXP 55 мав унікальну можливість виробляти стволи калібром 203-мм для 2С7 "Пион".

При цьому у ЦРУ у 80-х роках оцінювали виробництво у СРСР стволів у 14 тисяч на рік. До речі у 2010-х роках австрійська GFM знову поставила до РФ свої верстати для виробництва стволів, якраз для заміни відвантажених у 70-х.

Водночас наразі російська військова промисловість все більше переходить на китайські верстати, які не забезпечують аналогічну точність та надійність. Більше того, як зазначено у звіті, 63-65% основного виробничого обладнання вже вийшло, або наближаються до завершення строків експлуатації. Саме тому тиск на Пекін, в якому верстатобудівна галузь базується на західних дочірніх підприємствах, а також спирається на західні критичні комплектуючі, повинен унеможливити постачання виробничого обладнання. Більше того, Китай став центром реекспорту західних верстатів до РФ, але за кількістю компаній-постачальників він поступається Туреччині, на яку наявний тиск у цій сфері також недостатній.

Також докладаємо дослідження RUSI, з яким радимо ознайомитись у повній версії:

Читайте також: Невже у Німеччині є база зберігання, де стоїть до 100 Leopard 1 та понад 100 "зенітних танків" Gepard