Вчасне поповнення запасів боєприпасів, збільшення темпів виробництва як оборонних, так і наступальних озброєнь та робота над дешевими засобами протидії та ураження - важливий перелік завдань для сучасного оборонно-промислового комплексу, і ці проблеми спершу випливли після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, а тепер й чітко підкреслила війна в Ірані, коли за лічені дні використовуються запаси озброєнь, на відновлення яких підуть місяці а то й роки.
Авторитетний аналітичний центр RUSI оприлюднив цікавий матеріал, в якому детально дослідив витрати тих чи інших боєприпасів США, Ізраїлю та союзників у війні проти Ірану.
Читайте також: У чотири рази більше балістичних PrSM на 500 км до HIMARS вироблятимуть США, які вже використовують ці ракети в Ірані
Раніше ми вже розповідали про те, запаси яких протиракет найбільше "схудли", а у цьому матеріалі поговоримо вже про наступальне озброєння в контексті витрат, а також а скільки ще тих чи інших засобів ураження вистачить, щоб такими ж темпами знищувати режим в Ірані, бо саме це було визначено однією з головних цілей операції.
Як і минулого разу, нагадаємо, що у дослідженні оцінюють дані за перші 16 днів війни в Ірані, тобто станом на сьогодні показники вже можуть бути набагато вищими.
А загалом виходить, що якщо США з Ізраїлем продовжать у такому ж темпі бомбити Іран, то вже протягом квітня залишаться без запасів аеробалістичних ракет Blue Sparrow (понад половину, 56 зі 100); ракет Rampage, створених з ракет "поверхня-поверхня" EXTRA (244 з 500), балістичних ракет ATACMS та PrSM (320 з 700), ракет "повітря-поверхня" Popeye Turbo/Crystal Maze II (120 з 300); крилатих ракет/баражуючих боєприпасів Delilah (160 з 500).
Це, так би мовити, перша й найбільш "ризикова" категорія, де представлені найкритичніші позиція. Але насправді не те, щоб дуже гарна картинка складається у "другій" категорії", в якій виділено те озброєння, запаси яких закінчаться у травні-грудні цього року. Це AGM-158 JASSM/JASSM-ER (912 з 3500); керовані авіабомби Spice-2000/1000 (900 з 4000); крилаті ракети Tomahawk (535 з 3200); протикорабельні ракети AGM-158C LRASM (55 з 440); дешеві ударні дрони типу LUCAS/Scorpion (520 з 5000); ізраїльські запаси JDAM (551 з 8000).
Зрештою, низки боєприпасів вистачить надовше. Наприклад, AGM-88 HARM/AARGM-ER - до січня 2027, до травня наступного року - AGM-154 JSOW. У 2029 році закінчаться запаси AGM-144 Hellfire, у 2030 - GBU-39 SDB та JDAM, і аж у 2033 - GMLRS/GMLRS-ER. І, знову ж таки, не те, щоб США чи Ізраїль витрачають менше цих боєприпасів у порівнянні з іншими - просто їхні запаси більші.
Ще одна важлива річ, яку варто згадати під час аналізу витрат боєприпасів - це, власне, оцінка ефективності ударів. А принаймні станом на сьогодні, попри ультиматуми США до Ірану включно із бажанням зупинки ядерної програми країни, Тегеран - принаймні публічно - на жодні поступки не погоджується, висуваючи своєю чергою власні вимоги - повну зупинку атак на країну, гарантії безпеки тощо.
Разом з усім, все ж той чи інший ефект американська та ізраїльська кампанія має - зокрема це суттєве прорідження іранського флоту, протиповітряної оборони тощо. Водночас з огляду на підготовку до бойових дій елітної 82-ї повітряно-десантної дивізії, США навряд завершать війну проти Ірану найближчим часом.
Читайте також: Чому нові китайські далекобійні дрони TM-300 на 1200 км надзвичайно небезпечні, й вони вже виробляються масово
