Західні ЗМІ продовжують писати про успіхи в роботі українського ОПК, і це безумовно позитивно, бо такого роду інформація неодмінно покращує наші позиції в світі. Але з іншої сторони, до текстів таких публікацій слід ставитись уважно, щоб чіткіше зрозуміти, про яку ж насправді проблематику тут пишуть автори.
Маємо тут яскравий приклад із новою публікацією від The New York Times, в якій зазначається, що виробництво власної зброї в Україні росте, але сам процес гальмується через "павутину бюрократії". Однак якщо уважно прочитати весь текст, то побачимо, що там мова не про реальну зарегульованість, яка гальмує, а про дещо інше.
Читайте також: Три головних висновки далекобійного удару по "Алабузі", що за Волгою
Свій виклад автори NYT починають із даних про те, що виробництво українських САУ "Богдана" виросло тепер до 8 одиниць на місяць, і це мовляв є маркером росту нашого оборонного виробництва.
Якщо подивитись "якби збоку", то це дуже важлива новина, яку журналісти цього видання могли отримати хіба що від джерел в самій Україні, наприклад наших урядовців. Бо остання актуальна новина по темпам виробництва САУ "Богдана" була в грудні 2023 року, коли президент Зеленський заявляв, що наш ОПК вийшов на показник в 6 таких артсистем за місяць.
Далі автори The New York Times пишуть про дані, із якими вони ознайомились з "документів українського уряду", і там цифри ще цікавіші. Там йдеться, що наші оборонні підприємства в 3 рази збільшили виробництво бронетехніки та в 4 рази збільшили виробництво протитанкових ракет.
Більш того – NYT посилається і на те, що компанія Janes начебто провела аналіз воєнного бюджету України аж до 2030 року, і за текстом цього аналізу фінансування на дослідження та розробки в оборонному сегменті України в 2024 році мають підскочити до 1,3 мільярда доларів. А прямі закупівлі зброї в 2023 році склали 10 мільярдів доларів, і це був максимум за останні 20 років.
Ось така деталізація по даним, яка була наведена в попередніх чотирьох абзацах, вона має цілком практичне значення. Бо ці цифри дозволяють західним оборонним компаніям, скажімо так, оцінити ємність та перспективність нашого оборонного ринку. Ну а раз наша сторона пішла на розкриття таких даних, значить тут точно не йдеться про бюрократичну зарегульованість зі сторони України.
Більш того, далі автори NYT ставлять питання доволі специфічним чином. Мовляв, турецька оборонна компанія Baykar та німецький Rheinmetall зводять свої виробництва в України. BAE Systems, KNDS та інші європейські оборонні компанії уже ведуть свій поступовий захід на оборонний ринок України.
А от жодна із оборонних компаній із США в нашій країні працювати поки не поспішає, і це все на тлі того, що Конгрес досі не погодив допомогу на 60 мільярдів доларів. От саме на цьому моменті й згадується ця сама "бюрократична павутина". Але от нюанс, що ця павутина проявляється в тому, що для роботи на нашому оборонному ринку потрібно мати справу одночасно із трьома відомствами – Міноборони, Мінстратегпром та Мінцифри.
Тобто схоже, що таким чином журналісти The New York Times спробували донести думку про те, що в якихось моментах "правила гри" на нашому оборонному ринку можуть бути виписані недостатньо чітко, а десь взагалі занадто складно. І це справді той момент, який необхідно враховувати.
Читайте також: Удари по РФ на відстані у понад 1200 км тепер реальність, і йдеться передусім про виробництво "Шахедів"
