Україна перебуває у своєрідній "сірій зоні" щодо гарантованих закупівель електроніки – процесорів, мікросхем, інших компонентів від провідних виробників – до сучасної техніки та озброєння.
З одного боку, європейські та американські постачальники намагаються оминати Україну з огляду на відносно незначну ємність ринку і війну на сході.
З іншого боку, те, що раніше можна було отримати за два тижні, тепер треба чекати понад рік. Що трапилось і що з цим робити нашим оборонним компаніям? На цю тему – розмова з директором компанії COGITO Олександром ЩЕРБОЮ.
– Чим саме займається ваша компанія через призму інтересів та потреб оборонно-промислового комплексу?
– Ми хочемо бути ближче до підприємств ОПК. З моменту створення компанії у 2009 році ми отримали колосальний досвід, налагодили зв’язки з провідними компаніями з Америки, Європи, Азії ринку електронних компонентів та забезпечили своєчасний випуск продукції наших клієнтів високоякісними та конкурентними складовими електронних виробів. Для диверсифікації ризиків ми побудували взаємодію з незалежним ринком, з брокерами. Саме цими напрацюваннями ми хочемо підсилити оборонні виробництва нашої держави.
Значну частину часу нашими партнерами в Україні були головні виробники електронних приладів цивільного застосування і до 2014 року моя компанія оборонним напрямком серйозно не займалася. Бо до війни з РФ у цьому сегменті все було з епохи СРСР, своя індустрія, не прозорі системи закупівель, оборудки на сірих поставках з "мітіно", "пєтіно" або якихось інших складів.
Проте з 2015 року замовлення від українських оборонних підприємств у нас значно зросли. Пішла нова динаміка. В Україні пришвидшився перехід на сучасну елементну базу в "оборонці". І це дуже показово. Зараз частина наших партнерів – десь в межах 10 % – це компанії саме оборонно-промислового комплексу України, які створюють та виготовляють складну сучасну техніку та озброєння.
– Які компанії вже є вашими клієнтами?
– Думаю, загалом це близько двадцяти оборонних підприємств. Серед наших партнерів, наприклад, "Ізюмський приладобудівний завод", "Оризон-Навігація", "Фотоприлад", Харківські підприємства. Ми підходимо до співпраці з компанією "Радіонікс". Хочемо налагодити взаємовигідні стосунки з ДержККБ "Луч".
Ми сертифіковані у концерні "Укроборонпром" як постачальник, ми маємо великий досвід імпорту електронних компонентів з усього світу. Але зараз правила гри у цій сфері суттєво змінились. Виробничі ланцюжки розтягнулись, ціни зросли, планування щодо закупівель ускладнилось. Тож в цих складних умовах ми хочемо дати нашим новим клієнтам ще одну пропозицію, безпосередньо від компанії COGITO, для прийняття виважених рішень.
Ми готові до конкуренції на ринку послуг з іншими постачальниками своїми навичками, зв’язками та компетенціями. Наші контакти дозволяють нам вирішувати найскладніші завдання з планування та своєчасної комплектації потреб замовника. Багаторічний досвід поставок, налагоджена логістика і постійне вивчення ринку електронних компонентів дозволяють нам отримати для наших замовників найбільш вигідні пропозиції.
– Коли ми говоримо про електроніку для військових потреб, то вона може бути виготовлена як для комерційного застосування, так і для спеціального – military та space. Як з цим у вас?
– На кожний запит – своя пропозиція і своя ціна. У нас більша частина клієнтів – комерційні компанії та виробники. Тож основні продукти, що замовляються та поставляються, – комерційні. Але ми працюємо з виробниками та дистриб’юторами, які можуть під замовлення постачати деталі спеціального застосування, наприклад, класу military. І ми це поставляємо. Космічних клієнтів у нас небагато, десь два-три. Це харківський регіон. Туди поставляємо продукцію класу space.
Але тут завжди є певна складність. Західний світ стримує розповсюдження технологій, багато чого намагається тримати, скажімо так, лише у себе в кишені. Це особливо стосується високоточних або складних продуктів для подвійного призначення, воєнних і космічних розробок.
І тут Україна на тлі війни з Росією сприймається як така собі "сіра зона", куди краще нічого складного взагалі не продавати і не мати проблем як з роботою приладів у відповідальних областях застосування, так і з витоком новітніх технологій. Це ми говоримо, що у війні на Сході захищаємо європейські цивілізаційні цінності. А в самій Європі представники їхніх компаній не зобов’язані орієнтуватися, що саме у нас відбувається. І відмовляють через низку причин.
Або типова ситуація на прикладі із США. Ми робимо запит на закупівлю певної продукції, йде якийсь бюрократичний процес – заповнення форм, реєстрація проєкту і т.д. Це може займати до півроку або до року. Але прогнозованість цього результату відсутня. Чи дадуть дозвіл у Держдепі продавати це чи ні – на це впливати не можемо ні ми, як постачальники для наших компаній, ні сторона продавець-виробник. І коли говорять, що "ні, доступ не дозволено", тоді час просто втрачається.
– Тобто, ви говорите про те, що закордонні компанії або системи експортного контролю Україну відносять до переліку країн, куди постачання певних категорій елементної бази обмежено?
– Власне, так. Хоча впливають й інші фактори. Наприклад, зазвичай серійність при замовленні по військовому напрямку невелика – сотні штук і при ціні скажімо 5-10 доларів виробнику просто не цікаво працювати напряму. У нього сформована дистриб’юторська мережа і він говорить: "Слухайте, не потрібно нас чіпати, ось, будь ласка, є європейський представник чи склад дистриб’ютора, який працює з Україною". А там вже як вийде.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ
