Від розвитку та потенціалу нашої оборонної промисловості напряму залежить виживання та стійкість держави. Динаміка змін у вітчизняному ОПК суттєво прискорилося після повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року. Але обмеження та недосконалості законодавства, неповороткість регуляторних органів, загроза російських обстрілів, обмеження у фінансуванні та нестача компонентів суттєво обмежують масштабування якісних перетворень галузі.
Аби прибрати ці палки з коліс, запропоновано створити особливий режим Defence City. Він має стати аналогічним Дія City, який існує для IT-індустрії. В цілому ідея Defence.City передбачає формування переліку оборонних підприємств, яким буде забезпечено максимальне сприяння для розвитку та збільшення обсягів виготовлення зброї та техніки. Ініціатори проєкту - низка народних депутатів включно з головою Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, за підтримки Міноборони та низки галузевих об'єднань.
Читайте також: Щоб замінити всього чотири NH90 Бельгія шукає ще вісім важких вертольотів на додачу до 14 легких H145M
Передусім йдеться про чотири законопроекти, які мають надати новий імпульс розвитку вітчизняної "оборонки": № 13420, № 13421, № 13422, № 13423. Вони, серед іншого, передбачають внесення змін у різні кодекси: Податковий, Митний, Бюджетний, Кримінальний та Кримінально-процесуальний. Ініціюється низка новацій та пропозицій, які зараз активно обговорюються. Тож далі - про можливості, потенціал, обмеження і ризики по окремим складовим.
Так, передбачається звільнення підприємств ОПК, що увійдуть до переліку "обраних", від податків на землю, нерухомість та екологію. Це вивільнить додаткові кошти, які можна скерувати на розвиток підприємств. Також передбачається звільнення від податку на прибуток - за умови реінвестування цих грошей у виробництво протягом року та відмови від виплати дивідендів власникам. З цих умов існує виключення для державних підприємств.
Такі умови є досить логічними, але є нюанс. Як заявляють окремі підприємства, рік - надто малий період для планування та виконання. Краще збільшити термін до двох років, що дасть простір для маневру у масштабних проєктах.
Другою преференцією стане спрощення митних процедур, зокрема, для імпорту компонентів та необхідного для виробництва обладнання. Єдиною відомою наявною проблемою є поточна невідомість щодо того, які ці спрощення будуть.
Третьою пропозицією є довгоочікуваний додатковий захист інформації про підприємства оборонної галузі. Відтак, більше не вийде оцінити розвиток вітчизняного ОПК за допомогою фінансових, чи інших чутливих даних, що зараз є відкритому доступі. Це зменшить вразливість наших підприємств від дій противника.
Четвертий пункт теж можна назвати довгоочікуваним, бо він дозволяє експорт товарів військового та подвійного призначення. Це дозволить залучити додаткові кошти для держави та підприємств, а також дасть можливість збільшити обсяги замовлення та дозавантажити виробничі потужності. Також для резидентів Defenсe City планують спростити процес отримання дозволу на експорт, строк на отримання якого зменшується з 60-90 днів до 15 днів. І хоча запроваджується додатковий ліцензійний збір, загалом це серйозне покращення для українських підприємств.
Проблемною частиною цього пункту є можливість експорту технологій до іноземних дочірніх компаній для організації виробництва за кордоном. Щоб це здійснити - має бути відповідний міжвідомчий договір, стороною якого є Міністерство оборони України. Такий механізм суттєво ускладнює створення спільних підприємств. Також передбачається вимога, що дочірня компанія має повністю належати українській. Це виключає варіанти, коли іноземний інвестор взяв би на себе, наприклад, витрати на розгортання виробництва.
Відтак, наявність таких вимог та договору Міноборони серйозно обмежує можливості синергії з країнами-партнерами, які з певних причин не налаштовані на у угоди. Також укладення міжвідомчих угод ускладнює процес створення виробництва за кордоном і може нести корупційні ризики.
Щоб виправити останнє, ймовірно, достатньо додати ще одним критерієм рішення компетентного органу виконавчої влади. Таким чином, вийшло б уніфікувати підходи з ЄС та забезпечити прозорі та справедливі умови для всіх охочих.
П’ятим пунктом варто розглянути питання релокації потужностей, яка, так виглядає, є чи не обов'язковою для виробників. Так, автори ідеї обіцяють визначений перелік “безпечних” областей, куди необхідно буде перенести свою юридичну особу чи створити власну філію. При цьому хоча й обіцяється певний “пакет безпеки”, але важко оцінити, наскільки він забезпечує захист.
Як стверджували окремі директори в спілкуванні: "виходить, що ти маєш перевезти виробничі потужності з підготовлених місць на нові, де будеш знаходитися разом з іншими передовими підприємствами. При цьому обмеження конкретними регіонами може банально полегшити пошук рашистам". Скоріше за все, це потребуватиме роз'яснень.
Окрема тема ініціативи Defenсe City - самі вимоги перебування у Переліку оборонних підприємств та його адміністрування.
Так, за включення та виключення підприємств у перелік обраних, на яких розповсюджуються увесь режим Defenсe City, відповідає Міністерство оборони. Відтак, адміністрування Переліку оборонних підприємств зосереджує в руках Міністерства значні важелі впливу. Можливість впливати на позицію компаній вкупі з потребою в міжвідомчих угодах для експорту технологій, або серйозними штрафними санкціями створює спокусу маніпулювати підприємствами ОПК для збереження ними їхніх позицій в Defenсe City. Аби мінімізувати ці ризики критично необхідне збільшення прозорості при ухваленні рішень, відмова від “ручного” управління.
Також принциповий нюанс. Аби бути резидентом Defenсe City необхідно, щоб не менше 90% загального доходу компанії надходило від постачання товарів, робіт та послуг оборонного призначення. Причому якщо для входження потрібно такий результат за рік, то надалі необхідно звітувати щоквартально.
Виходить, якщо у кварталі вийшов результат у 89% від загального доходу, то будуть накладені штрафні санкції. Це створює зайві виклики. Тож доречно ці показники зменшити. Це дасть можливість долучитися компаніям з продукцією подвійного призначення, які обслуговують як і військову, так і цивільну сфери.
Наразі Міноборони може виключити підприємство з переліку самостійно. Варто зазначити, що у випадку виключення з Defenсe City через порушення умов, підприємствам треба буде, серед усього, сплатити податкові зобов'язання та штрафні санкції у повному обсязі за весь період. І це створює серйозні ризики, якщо розглянути механізм адміністрування.
Ймовірно, логічно запровадити необхідність судового рішення про невиконання замовлень чи невідповідність вимогам. Таким чином існуватиме конкретний висновок, за яким можна буде оцінити доречність рішення про виключення.
Звісно, чіткість та однозначність потрібна не лише у критеріях включення та виключення, а й в інших процедурах. Без цього реалізація проєкту Defenсe City може супроводжуватись шлейфом непорозумінь та взаємних претензій між Міноборони та виробниками.
Це лише окремі зауваження, які необхідно виправити під час роботи над законопроєктами пакету Defenсe City. Зараз до внесення змін та пропозицій залучені профільні оборонні об'єднання виробників, окремі підприємства та експерти. При цьому усіма учасниками цього законотворчого процесу визнається, що сама ідея Defenсe City здатна забезпечити нашому ОПК новий і вкрай потрібний імпульс для розвитку.
Читайте також: Як німці будуть укладати 60 контрактів на аж 5000 Boxer, 3500 бронемашин Patria та можливо кілька сотень Leopard 2
