Протягом 2016 та 2017 років в публікаціях деяких рашистських ресурсів та деяких західних порталів згадувалась приватна компанія Redfish Trading Company з реєстрацією в штаті Техас на явно підставу адресу, котра в своїх оголошеннях заявляла готовність продавати танки Т-72, Т-55 та інші зразки бронетехніки, авіатехніки, засобів протиповітряної оборони
Це насправді доволі показовий приклад про те, що історії про таємничих "збройних баронів" завжди захопливі, але при цьому "за кадром" лишається найважливіше питання - так а звідки береться заявлене озброєння, і куди воно потім дівається.
Читайте також: Армія США вирішує велику концептуальну помилку комплексу Typhoon з Tomahawk
Якщо конкретніше, то по цій самій Redfish Trading Company в 2016 році спочатку проходили повідомлення про те, що ця компанія начебто готова продати "понад 100 танків, модернізованих до стандарту Т-72Б3" (тобто як для армії РФ), та зенітно-ракетні комплекси "Бук-БМ", начебто модернізовані в Білорусі.
Слідом, в листопаді того ж 2016 року згадана вище Redfish Trading Company була начебто готова продати чотири Ми-24В та два Ми-24Д, 15 літаків Су-25 "після ремонту" та вісім начебто "нових" Су-25К та Су-25УБК. При цьому по факту пропонувалась авіатехніка, яка перебувала в строю ВПС Болгарії та Грузії.
В наступних згадках про Redfish Trading Company фігурував ще ширший перелік озброєння, яке ця компанія начебто була готова поставити – ЗРК С-125М із наявності збройних сил Перу, чотири Ми-171Е, неназвана кількість відремонтованих Ми-24, 15 західнонімецьких ударних вертольотів Bo 105P, АК-47 зі складів румунської армії, АКМ та АК-74, АК-104 та кулемети "Корд" ледь чи не буквально "з російських заводів", 50 хорватських РСЗВ Rak, 122-мм реактивні снаряди до БМ-21 "Град" в кількості по 1000 штук на місяць, РПГ-7 та навіть РПГ-2 ну й інше піхотне озброєння та боєприпаси радянського зразка.
Окремим переліком при цьому йшли 120 танків Т-72А, 100 БРДМ-2, 35 танків Т-55, ще 40 танків Т-72 у різних модифікаціях та комплектації та 20 БМП-1.
Ну і мабуть найбільш "епатажним" було оголошення в лютому 2017 року, коли Redfish Trading Company заявляла начебто готовність "терміново поставити" 22 літаки Су-17, сім МиГ-29, п’ять Су-27 та один Су-25 із наявності ВПС Узбекистану.
Якщо узагальнювати, то тут без перебільшення можна було б сказати, що номенклатура запропонованого озброєння була б достатня, аби розпочати наприклад навіть кілька великих війн в Африці, де збройні сили країн континенту мають великі амбіції та доволі низький рівень технічної оснащеності. Тут як приклад можна взяти Руанду, що має армію в лише 32 тисячі й 34 танки, але це їй не завадило вступити в конкуренцію з ПВК "Вагнер" за Малі.
Але нюанс в тому, що хоча би якихось слідів про реалізацію продажів із описаних вище оголошень серед публічних даних не простежувалось. Тим більш, що в багатьох випадках до продажу пропонувалась матчастина, яка перебувала в строю збройних сил різних країн. При цьому окремо специфічно, що будь-які оголошення від імені "приватної збройної компанії" Redfish Trading Company були повністю видалені, описану вище картину можна було відновити лише за публікаціями в ЗМІ.
Ну а зараз за пошуковим запитом по Redfish Trading Company видає хіба що компанію, котра буквально в США продає рибопродукти.
Читайте також: Модернізація Abrams нагадує сатиру "Війни Пентагону", в Армії США хочуть новий ОБТ вже за 24-30 місяців
