На тлі успішних ударів далекобійних українських дронів по ГРЕС та НПЗ в Москві на початку вересня цього року російські пропагандисти вирішили винести на поверхню питання про те, чому ж Москва має кращу ППО, аніж інші регіони, і коротко це виглядає так, що передусім йдеться про "політичний" чинник коли для столиці банально "вибили" більше засобів протиповітряної оборони.
Водночас згодом у ворога виникло ще одне питання - як протидіяти атакам українських безпілотників з урахуванням збільшення їхньої кількості та масштабності, а також того факту, що дрони літають за різними маршрутами, і це ускладнює полювання за ними, а станом на сьогодні у зоні досяжності наших безпілотників - сотні різних російських об’єктів (нещодавно у ГУР МОУ заявили, що їхні дрони можуть бити на відстань у 1800 км).
Читайте також: Які переваги та недоліки у ракето-дронів над звичайними: про "Паляницю" проти "Шахеда"
Причому ще у березні цього року стало відомо, що у РФ вирішили скопіювати успішне рішення Сил оборони України з протидії дронам-камікадзе - а саме масово створювати мобільні вогневі групи протиповітряної оборони для відбиття атак українських далекобійних безпілотників.
Такі групи мали б складатися з пікапів з великокаліберними кулеметами, вантажівки з зенітними установками ЗУ-23-2, і також машини-димогенератори для прикриття об’єктів на кшталт того, як росіяни це робили під час атак на міст через Керченську протоку.
Разом з тим, судячи з усього, ворогу станом на сьогодні не вдалося повноцінно розгорнути роботу мобільних груп ППО. Зокрема як скаржилися у російській компанії "Лаборатория ППШ", актуальними залишаються питання "правового статусу, комплектування та навчання" мобільних вогневих груп ППО (йдеться про пікапи з кулеметом, тепловізором, прожектором і фаховим розрахунком).
На аналогічних проблемах також наголошував блогер-пілот Ілля Туманов (Fighterbomber), який каже, що це питання віршується вже протягом трьох років і що "гантраки" потрібні їм не тільки для мобільних груп ППО, але й для боротьби з диверсантами та для охорони аеродромів.
Водночас в окремих випадках цієї "заочної дискусії" говорять вже й про те, що варто йти на бази зберігання міноборони РФ і діставати звідти не тільки більшу кількість ЗУ-23-2, але й також згадати за такий раритет, як зенітна самохідна установка ЗСУ-57-2, яка була прийнята на озброєння ще у 1955 році. Водночас її слід губиться у РФ десь у 2010 і невідомо, чи є хоча б бодай якась кількість відносно боєздатних машин. І також важко уявити, що РФ буде просити цю зброю в того ж Ірана.
Читайте також: Як може виглядати українська балістична ракета з дальністю 600-700 км та які є аналоги у світі
