Турецькі компанії Aselsan, Roketsan та Tubitak SAGE продовжують доводити розробку найбільш далекобійного зенітного ракетного комплексу Siper (раніше відомий за назвою HISAR-U), який має стати вершиною національних ЗРК та інших засобів ППО.
30 грудня голова Управління оборонної промисловості Туреччини Ісмаїл Демір [İsmail Demir] повідомив про успішний пуск Siper на дальність 100 км, під час якого перевірялась робота радіолокаційної станції та системи керування.
Читайте також: Корея протестувала систему знищення дронів з КНДР після передноворічного провалу: на що роблять ставку у Сеулі
Siper є найбільш далекобійним турецьким ЗРК. Він доповнить можливості вже розроблених HISAR-O+, що забезпечує знищення цілей у 25-км зоні та на висотах до 20 км та HISAR-А+, який відповідає за діапазон знищення цілей до 15 км по дальності та близько 10 км по висоті.
Розробка всіх трьох комплексів фактично була об'єднана і розопчалась, якщо брати оформлення замовлення на HISAR-А, у 2011 році (але саме накреслення почалось десь у районі 2007 року). Безпосередньо розробка Siper триває з 2018 року. Вартість створення цього далекобійного ЗРК не відома, але лише частка лише однієї з трьох компаній-розробників, Aselsan, складає понад 340 млн доларів. А вартість всієї програми зі створення трьох типів ЗРК впевнено перевалила за 1 млрд доларів.
Також необхідно зазначити, що ракета Siper, на відміну від ракет HISAR-А+/O+, має не інфрачервону, а активну радіолокаційну головку самонаведення. Також вона виконана за двоступеневою схемою. Максимальна дальність дії комплексу тримається у секреті, зокрема на самому початку фігурувала дальність до 80 км, потім до 100 км, а тепер існують припущення, що й до 150 км.
Відповідно плану, випробування Siper мають бути завершені у 2023 році. Після чого Туреччина фактично повністю закриє потребу протиповітряної оборони на всіх рівнях.
На найнижчому рівні - лазерний комплекс Alka проти дронів, у сегменті ближньої дії самохідний 35-мм гарматним комплексом Korkut, а також переносний чи мобільний Sungur з дальністю до 8 км. Їх у бойових порядках прикриває HISAR-А+, який виконується на гусеничному шасі. За об'єктовий захист на середній дальності відповідає HISAR-O+, а на дальніх дистанціях - Siper.
Таким чином створюється багатоешелонована система протиповітряної оброни, яка повністю базується на національних розробках. Детально про те, як Туреччина створює власну ППО - в окремому матеріалі.
Читайте також: Рашисти хочуть добудувати Ту-160 і Ту-22М3 із радянських "заготовок", бо мають проблеми з носіями для КР
