З початком варварської агресії проти України росія отримала безпрецедентний пакет санкцій – 6400, від США, їх союзників та країн ЄС. Це набагато більше ніж проти Ірану (3616 санкцій) та Північної Кореї (2077). Під "роздачу" потрапили російські як фізичні, так і юридичні особи.
Кількість іноземних компаній, які залишають росію стало стрімко зростати і вже скоро обраховуватиметься сотнями. Політична, економічна, соціальна, виробнича криза, в яку впевнено почав котитися Кремль разом з усією країною, вже торкається всіх галузей промисловості. Окремо слід виділити російську авіацію, як цивільний, так і військовий її сегмент.
Читайте також: У бій кинуте усе, та воно горить: аналіз втрат російського агресора
Цивільний сегмент
Європейський Союз у відповідь на російську інтервенцію в Україну ухвалив безпрецедентні санкції проти російської авіаційної галузі, за якими нові поставки, а також техобслуговування та страхування всіх бортів заборонені, а вже здані в лізинг літаки за старими контрактами мають бути повернені.
Фактично це означає відхід з Росії або неможливість повноцінної експлуатації всіх літаків Airbus. Американська компанія Boeing вжила аналогічних заходів щодо своїх літаків, призупинивши техпідтримку та обслуговування російських авіакомпаній, які користуються її бортами. Крім того, ЄС та США закрили небо для російських авіакомпаній.
Чим це загрожує РФ по факту? Насправді тим, що в цей час у росії експлуатуються переважно іноземні літаки взяті у лізинг, при цьому переважно в ірландських компаній, і меншою мірою у китайських та сінгапурських. З 980 пасажирських лайнерів, 777 – у лізингу. При цьому в іноземних - 515 літаків. Ірландські лізингодавці вже затребували повернення 240 літаків, з яких 152 орендуються російськими перевізниками у компанії AerCap (96 бортів "Аерофлоту" та 18 літаків "Победа").
Сукупно європейські санкції можуть за місяць скоротити парк російських авіакомпаній більш ніж удвічі. Крім того, втрата можливості літати до Європи принесе значні втрати роскомпаніям, адже значна частина прибуткових авіарейсів росії була саме в цей регіон.
Крім того, зростання цін на авіаперевезення та поступове зубожіння населення, для яких вже закрита Європа та загалом понад 30 країн світу, ще більше вдарить по російським авіакомпаніям. Під таким самим ударом і внутрішні перельоти по самій росії. Зовсім скоро не кожен зможе придбати собі квитка із Москви до Саратова….
У відповідь, Кремль не зміг нічого придумати нового як взяти і націоналізувати наявний парк літаків, які були у лізингу. Так згідно, указу російського президента про відповідні зміни до Повітряного кодексу росії, з 14 березня 2022 року місцеві авіакомпанії можуть реєструвати права на іноземні літаки, що перебувають у них у лізингу. Фактично Путін дозволив відібрати чужу власність.
Цим рішенням він фактично поставив хрест на будь-яких подальших взаєминах із провідними західними країнами. З росіянами вже не будуть мати справу через крадіжку та недотримання своїх зобов’язань.
До того, ж він зовсім не врахував, що міжнародні санкції передбачають пункт про заборону техобслуговування та постачання запчастин та комплектуючих для авіавиробництва.
Тобто навіть ті літаки Airbus та Boeing, які будуть націоналізовані через деякий час просто не будуть використовуватися і стануть мертвим вантажем в аеропортах, адже не буде чим замінити окремі комплектуючі, які виходитимуть з ладу. А якщо і десь знайдуть якусь заміну, то гарантій безпеки для пасажирів ніхто не даватиме. "Металеві пташки" почнуть стрімко падати.
А що ж із заміною у самій росії? Для розхвалених SSJ-100 та МС-21 прийде свій кінець. Річ у тому, що для них закуповувалась велика кількість комплектуючих, при цьому переважно західних.
Якщо попередні санкції обмежили доступ до окремих складових, то ці остаточно вб’ють ці проєкти. Адже компенсувати повну заборону постачання, особливо мікроелектроніки, сучасній росії просто не вдасться.
Як оголошено корпорацією "Іркут", комплекс бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) російського виробництва для літака МС-21 планується створити не раніше кінця 2023 року. А його ще потрібно протестувати, перевірити на те, що воно дійсно працює і відповідає всім вимогам.
Офіційно планувалося, що SSJ у версії із французьким двигуном SaM-146 має бути сертифікований до 2023 року. Однак цього в поточних умовах точно не відбудеться. Російський двигун ПД-8, який має замінити французький буде сертифікований до кінця 2023 року.
Тобто в кращому випадку, якщо "зірки на небі стануть у потрібній конфігурації" до 2025 року росіяни очікують отримати власний літак з вітчизняних та частково імпортних із Китаю чи інших азійських країн комплектуючих. Однак в умовах поточної міжнародної ізоляції, цілком ймовірно, що цей термін буде перенесений на більш пізній час.
В РФ поговорюють про відновлення проєктів Ту-204СМ, Ту-214 і Ту-334, що "можуть замінити ворожі Boeing і Airbus". Однак, ще у 2015 році в програмі розвитку росавіації до 2025 року для "Туполєва" не було записано жодної цивільної теми. Казанський авіазавод цими проєктами просто не займався.
Крім того, на запуск в серію даних літаків потрібні величезні гроші та час. На більшості цих проєктів встановлена ще застаріла апаратура та окремі комплектуючі, які потрібно міняти. Ту-334 взагалі немає і на освоєння його виробництва потрібно 5-7 років. Двигуни там раніше були передбачені українські, а аналогу - ПД-8, поки не існує в природі.
Військовий сегмент
Щодо військової авіації, то ситуація тут теж непроста для росіян. І з часом вона також ставатиме гіршою. Так, відомо, що парк ВПС РФ достатньо великий і Defense Express вже неодноразово про це писав. Відомо, що в арсеналі загалом близько 1600 машин різних типів та модифікацій - Су-27, МіГ-29, МіГ-31, Су-24, Су-34, Су-25, а також важких бомбардувальників Ту-160, Ту-95 і Ту-22М.
Однак це не означає, що всі вони боєздатні і всі можуть бути "кинуті" проти України. Адже в головах очільників Кремля багато ризиків і з усіх боків - міфічна "загроза" страшного НАТО; протистояння зі США, Японією, яка нагадала про свої претензії до Курилів; потреба у "захисті" північного напряму і т.п.. Тобто - "прикривати" всі можливі напрями навколо росії. А тут ще війна з Україною, де доводиться балансувати між "хочеться" та "можеться".
Крім того, значна частина із 1600 машин успадковані ще з часів колишнього Радянського Союзу, і мають вік понад 30 років. Їх ресурс здебільшого вичерпався. Так, наприклад, з 289 російських машин МіГ-29 продовження терміну експлуатації процедуру у 2009-2020 роках пройшли лише 74 машини – 24 морських літаків МіГ-29К і лише 50 армійських МіГ-29. Тобто по факту із всього арсеналу російських МіГів понад 200 машин взагалі не пройшли жодної модернізації або були лише незначно модифіковані.
Ненабагато кращим є стан парку літаків Су-34, які мають замінити Су-24, однак останні все ще залишаються на озброєнні і мають рік випуску 1967-1993 років. Су-34 ситуацію не врятує, адже їх виготовляють менше і вони вимагають як часу, так і значних коштів, яких бракує. За статистикою, російська промисловість останнім часом виготовляла лише до десяти Су-34 на рік, чого недостатньо для повної заміни застарілих Су-24. До того в нових бортах є певна частина і імпортних комплектуючих, отриманих від європейських виробників, доступ до яких на сьогодні вже закритий.
Порівняно краще виглядає парк важких винищувачів сімейства Су-27, яких налічується 380 машин, йдеться в том числі про Су-30 та Су-35. Але з них відносно сучасного рівня 247 літаків. Але решта – понад 130 – це старі літаки, які найближчим часом доведеться міняти.
Складною залишається і ситуація з фронтовою авіацією, що використовує штурмовики Су-25. Наразі ВПС РФ мають на озброєнні 197 таких машин. І хоча офіційно їх виробнича лінія все ще працює і пропонуються варіанти розвитку цієї конструкції, з 2010 до 2021 року жодного нового літака цього типу ВПС РФ від промисловості не отримали. Можливо, ставку робитимуть на бойові БПЛА, хоча і там особливого прогресу не вбачається.
Ось і виходить, що Кремль, за даними української розвідки, зосередив на кордоні з Україною всього близько 340 бойових літаків. Фактично це ті, що реально він має і може виділити для військової операції. Станом на 14 березня з них вже втрачено близько сотні – 77, і їх чисельність зростає практично кожного дня.
Тобто наразі РФ вже без четвертої частини своїх бортів, яких вона може використати у війні проти України. Водночас варто зазначити, що частина тих машин, що залишилися вже відпрацьовували бойові завдання в повітряному просторі України та через інтенсивні польоти, потребують більш глибокого ремонту та обслуговування. Частина може бути частково пошкодженими через поточні бойові дії. Тобто можна сказати, що кількість небоєздатних літаків може бути більшою.
Втім вважливим є те, які перспективи тактичної авіації РФ. Звичайно потенціал у росіян для виробництва бойової авіації зберігається. Однак зі зростанням потреб підтримувати економіку країни, зокрема цивільного її сегмент, зменшення соціальної напруги серед населення, яке біднішатиме кожного дня і ще більше після дефолту у квітні, Кремль буде змушений балансувати і вживати кроків з економії власних видатків, в тому числі і на оборонку. Фонд національного добробуту, доступ до значної частини якого у Москви закритий (адже перебуває у США), не вирішить ту хвилю проблем, яка очікує росію.
Звичайно, Кремль може публічно казати що завгодно про свою потужну армію і її нескінченні можливості, про авіаційну та оборонну промисловість, яка "обов’язково подолає скрутні часи" і "вийде сильнішою". Однак всім давно вже відомо, чого насправді коштують ці слова і наскільки вони відповідають дійсності…
Читайте також: Чому і як Росія йде до поразки у війні з Україною: 12 важливих висновків від філософа Фукуями для нас та світу
