Увечері 20 липня ВПС Ізраїлю завдали удар по портовому місті Ходейда в Ємені, яке контролює угрупування "Ансар Аллах", вони ж єменські хусити. Повідомляється, що удар був завданий по нафтосховищам та іншій енергетичній інфраструктурі в місті, масштаби руйнувань настільки значні, що пожежа в єменській Ходейді триває досі.
Може здаватись, що в плані інтенсивності подій регіон Близького Сходу відійшов на другий план, порівняно з подіями на полі бою в Україні. Але тут ми бачимо одразу кілька цікавих моментів, на які все ж варто звернути увагу.
Почнімо з того, що це був перший за 12 років удар ВПС Ізраїлю на дальню дистанцію, щоб відбомбитись по Ходейді, ізраїльським літакам було потрібно подолати до 1500 кілометрів. Подібне було аж в 2012 році, коли авіація ЦАХАЛу завдала удар по збройному заводу в суданському місті Хартум.
Наступний цікавий момент – наявні у відкритому доступі дані дозволяють узагальнити, що для удару по Ходейді 20 липня 2024 року ВПС Ізраїлю використовували літаки типів F-15 та F-35, які саме боєприпаси вони несли – точного розуміння нема, але є припущення, що в цьому епізоді ЦАХАЛ використовував керовані авіабомби JDAM-ER або подібний тип керованих боєприпасів.
Зазначається, що цей удар Ізраїль завдав у відповідь на те, що безпілотник єменських хуситів поцілив по цивільним у Тель-Авіві, внаслідок чого мінімум 8 людей постраждало. Що заодно окреслює цікавий стратегічний парадокс – спланувати далекобійний удар виявилось простіше, аніж відбити удар з використанням БПЛА-камікадзе.
Дещо парадоксальною також і може виглядати комбінація, за якої Ізраїль спланував далекобійний удар по Ємену, залучив навіть F-35, але по цілям працював "всього лише" JDAM-ER, хоча ЦАХАЛ має власний арсенал далекобійних ракет. Але тут може бути таке пояснення – оскільки в єменських хуситів нема організованої системи протиповітряної оборони, то й більш потужніше озброєння для авіаційного удару навряд чи був сенс використовувати.
Річ в тім, що із наявних засобів ППО в розпорядженні єменських хуситів – хіба що переносні зенітно-ракетні комплекси Misaq-1 та Misaq-2, та "баражуючі зенітні ракети" від Ірану під західним позначенням "358". У той час, як ті ж хусити мають доволі обширний арсенал протикорабельних ракет, навіть П-15 і конвертовані С-75П-15 і конвертовані С-75, про які ми розповідали в окремій публікації.
Тому виходить ще один стратегічний парадокс – угрупування єменських хуситів потурбувалось про власні засоби нападу, але не потурбувалось про засоби протиповітряного захисту своєї інфраструктури.
