Генштаб (ГШ) ЗСУ оприлюднив офіційну візію розвитку Збройних Сил України на найближчі 10 років і надалі. Документ дає бачення реформ із метою максимального структурного наближення ЗС України до збройних сил країн НАТО. Пропонується змінити структуру управління, межі оперативних командувань, усі загальновійськові бригади будуть у стані постійної готовності, авіаційні бригади переформують у полки, полки спецпризначення — у центри тощо.
Основними пріоритетами розвитку ЗСУ ГШ визначив такі:
Читайте також: Кому не подобається, що епоха "договірняків" закінчилася?
1. Трансформація системи об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління ЗСУ. Ідеться про розмежування повноважень між Міністерством оборони України (МОУ) та ЗСУ (перейняття останніми від МОУ непритаманних йому функцій разом із персоналом), між ГШ ЗСУ, Об’єднаним штабом ЗСУ (Командуванням Об’єднаних сил), командуваннями видів (родів) військ (сил) щодо планування застосування, управління військами (силами) та їхнього генерування, зокрема через створення командувань підготовки (TRADOC) у складі видів, окремих родів військ (сил).
2. Створення операційних командувань (ОК) Повітряних сил (ПС), Військово-Морських сил (ВМС) ЗСУ та набуття ними спроможностей управління відповідними силами й засобами під час проведення операцій.
3. Переведення штабів на J, G, A, N, S-структури, прийняті в НАТО (типові структури штабів Альянсу, що є обов’язковими для країн, війська яких беруть участь у його операціях). Це дає змогу ефективно взаємодіяти під час операцій і бойових дій.
4. Розробка та впровадження в усіх сферах діяльності ЗСУ стандартів і процедур, прийнятих у державах — членах НАТО.
5. Збільшення кількості підрозділів, які беруть участь у міжнародних навчаннях, коаліційних операціях НАТО.
6. Високий рівень професійної підготовки особового складу, зокрема через фахове навчання як в Україні, так і за кордоном. Проходження ними військової служби на ротаційній основі в штабах НАТО всіх рівнів. Цьому має сприяти інтенсивне вивчення військовослужбовцями англійської мови на рівні не нижчому як СМР-2222 (100% офіцерського складу, щонайменше 50% сержантського складу), оптимізація чисельності ЗСУ, органів військового управління, видів (родів) військ (сил).
7. Утримання військових частин у відповідних ступенях бойової готовності, укомплектування особовим складом, озброєнням, військовою технікою, забезпечення запасами, приведення наявної техніки та озброєння до боєздатного стану, їхня підготовка. Закупівля ОВТ передусім для потреб військових частин, які виконують бойові завдання.
8. Розвиток озброєння та військової техніки, насамперед сучасних засобів розвідки, РЕБ, зв’язку, ППО, засобів вогневого ураження (підвищення точності та дальності), зокрема забезпечення їхньої взаємосумісності з військами країн-партнерів.
9. Відновлення, утримання, розвиток інфраструктури та будівництво нових військових містечок тощо.
10. Пріоритет на колективній та об’єднаній підготовці всіх складових сил оборони, розширення переліку спільних теоретичних і практичних заходів, які стосуються всього спектра спільного виконання ними завдань.
11. Синхронізоване набуття спроможностей складовими сектору оборони держави, розвиток однотипного озброєння та військової техніки.
12. Налагодження ефективної взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади для повноцінного розвитку сил оборони держави.
13. Розвиток системи територіальної оборони (ТО); підготовка території та населення України до оборони.
Візія визначає також принципи розвитку ЗСУ протягом 10 років і наступного періоду, такі як патріотизм, верховенство права, єдиноначальність, персональна відповідальність, добропорядність, лідерство, гендерна рівність і повага до військовослужбовців.
Ближче до вимог воєнного часу
Після оптимізації структури ЗС України повинні бути спроможними успішно стримувати агресора, гарантувати збройну оборону держави, брати участь у багатонаціональних операціях та запобігати кризовим ситуаціям воєнного характеру. З огляду на наявні загрози структура ЗСУ мирного часу має максимально наближатися до структури воєнного.
Для надійної оборони України, захисту її суверенітету тощо основний пріоритет у розвитку надаватиметься Силам спеціальних операцій (ССО), ракетним військам та артилерії, армійській авіації Сухопутних військ (СВ), зенітним ракетним військам ПС і береговим ракетно-артилерійським військам (БРАВ) ВМСУ.
У довгостроковій перспективі нарощення бойових спроможностей ЗСУ загалом і розвиток саме ПС, ВМС та ДШВ ЗСУ Генштаб вважає найважливішими для проведення об’єднаних операцій усередині країни за провідної ролі СВ. Медичні сили, сили підтримки, логістики, зв’язку та кібербезпеки повинні в максимально короткі строки завершити формування, злагодження і підтримувати війська (сили) під час проведення ними операцій.
ГШ ЗСУ, оптимальний за чисельністю та побудований у J-структурі на основі принципів і стандартів НАТО, координує процеси генерування й застосування військ (сил), надає підтримку Головнокомандувачу ЗСУ з питань стратегічного керівництва й управління повсякденною діяльністю ЗСУ тощо.
Управління військовими частинами, безпосередньо підпорядкованими ГШ, покладатиметься на нові Командування військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ, Командування сил підтримки та Командування медичних сил ЗСУ. Начальник ГШ підпорядкований Головнокомандувачу ЗСУ. Повноваження ГШ визначаються законом, функції та завдання затверджуються Головнокомандувачем ЗС України. Командування об’єднаних сил ЗСУ відповідатиме за планування та управління військами (силами) об’єднаних сил (ОС) в операціях із відсічі збройної агресії та національними контингентами й персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки.
На цей момент Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ забезпечує реалізацію повноважень Командувача ОС щодо управління угрупованнями військ (сил), інших складових сил оборони, управління угрупованнями військ в операції ОС, що триває на території Донецької та Луганської областей. У короткостроковій перспективі на базі Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ буде сформовано Командування ОС у відповідній J-структурі. Його командувач, підпорядкований Головнокомандувачу ЗСУ, керуватиме ОС в усіх сферах застосування (на суші, у повітрі та на морі). У середньостроковій перспективі передбачаються автономне функціонування та мобільність, належні побутові умови для особового складу Командування ОС ЗСУ (із розміщенням в окремому військовому містечку з відповідною інфраструктурою).
Сухопутні пріоритети
Сухопутні війська ЗСУ й надалі розвиватимуться в напрямі набуття спроможностей проводити об’єднані операції і комплексно використовувати бойові системи. Озброєння та військова техніка СВ удосконалюватимуться з урахуванням практичного досвіду ведення бойових дій, вимог щодо високої маневреності підрозділів, автономності дій, дистанційного вогневого ураження противника системами ВТЗ, основними носіями яких будуть ракетні війська та артилерія.
Головним завданням Командування СВ буде генерування військ, для цього передбачається створення штабу та Командування підготовки (за аналогом TRADOC). До повноважень останнього належатимуть розробка й впровадження доктрин, стандартів бойового навчання; аналіз бойового досвіду та підготовки військ; керівництво навчальними центрами, центрами підготовки, полігонами; підготовка військ та об’єктивна оцінка її результатів. СВ стануть основою територіальної оборони держави, забезпечуючи її як у мирний час, так і в умовах війни. Чисельність СВ становитиме до 50% складу ЗСУ. Водночас така оптимізація не погіршуватиме бойові можливості військових частин.
Зони відповідальності оперативних командувань (ОК) будуть уточнені з огляду на наявні загрози національній безпеці України.
ОК відповідатимуть за територіальну оборону в межах зони відповідальності, проведення мобілізації та підготовку резервів. Очікується, що в процесі підготовки вони набудуть спроможностей управляти підпорядкованими та приданими силами й засобами на окремому оперативному напрямку залежно від розвитку ситуації.
Усі загальновійськові бригади стануть частинами постійної бойової готовності з першочерговим забезпеченням комплектування підготовленим особовим складом, озброєнням і військовою технікою. З метою підвищення маневреності бойових бригад будуть оптимізовані підрозділи логістичного забезпечення з урахуванням уточнених норм ешелонування їхніх запасів матеріально-технічних засобів та боєприпасів. До того ж забезпечено готовність до виконання завдань Корпусу резерву, гарантовано укомплектованого особовим складом оперативного резерву та всіма видами ОВТ, запасами матеріально-технічних засобів і боєприпасів. У середньо- та довгостроковій перспективі буде проведена оптимізація кількості частин забезпечення і штатної чисельності навчальних закладів. Очікується також, що СВ матимуть два центри міжвидової підготовки (Старичі, Широкий Лан). До складу СВ входитимуть оперативні командування з підпорядкованими військами та частинами забезпечення, необхідними для виконання визначених завдань; бригади ТО; Корпус резерву; вищі військові навчальні заклади, навчальні центри (школи підготовки), центри підготовки (зокрема, міжвидові) та полігони.
Швидкість у повітрі
Повітряні сили ЗСУ розвиватимуться в напрямі забезпечення максимально надійної охорони повітряного простору України, прикриття особливо важливих об’єктів та військ під час проведення операцій. Системи попередження (оповіщення) військ про повітряний напад мають поєднуватися з аналогічними системами західних країн-партнерів, інтегруватися з ними в єдину систему й базуватися на ранньому виявленні повітряного противника ще на аеродромах. З огляду на швидкоплинність сучасних операцій та обмеженість часу реакції на повітряну загрозу це має принципово важливе значення.
Пріоритет у розвитку ОВТ для ПС надаватиметься закупівлі нових і модернізації наявних зразків для збільшення дальності виявлення і знищення повітряних цілей, а також підвищення вогневих можливостей засобів ППО. Основним завданням Командування ПС буде генерування сил (військ). Для цього планується створення штабу й Командування підготовки (TRADOC). Його повноваження визначатимуться за аналогією з Командуванням підготовки СВ. У перспективі для планування та управління силами й засобами ПС під час ведення операції сил оборони буде сформовано операційне командування. Чисельність ПС становитиме до однієї шостої складу ЗСУ.
У середньостроковій і довгостроковій перспективі очікується оптимізація структури та складу радіолокаційної розвідки, чисельності навчального закладу, навчальних центрів і частин забезпечення. Зони відповідальності повітряних командувань будуть уточнені з урахуванням зон відповідальності. До складу командувань увійдуть створені на базі бригад тактичної авіації авіаційні полки й авіаційні бази, які забезпечуватимуть дії авіаполків. Зенітні ракетні бригади та полки будуть змішаного складу (стаціонарна й мобільна компоненти).
Штатна чисельність мирного часу бойових військових частин, призначених для негайного реагування, максимально наближена до штатів воєнного часу. Вони мають бути укомплектовані особовим складом військовослужбовців військової служби за контрактом не менше ніж на 90%, основним озброєнням і технікою — на 100%. Укомплектованість інших бойових військових частин може перебувати на рівні не нижче як 80%
Організаційно-штатна структура радіотехнічних частин буде уточнена з урахуванням визначених завдань, характеристики озброєння, дислокації та зон відповідальності. Бойове чергування з контролю повітряного простору здійснюватиметься підрозділами на ротаційній основі. До складу ПС увійдуть повітряні командування з відповідними авіаційними полками й базами, частинами зенітних ракетних, радіотехнічних військ, частинами забезпечення, ОК, вищим військовим навчальним закладом, навчальним центром (школи підготовки), центром підготовки, полігонами.
Акцент на мобільність
У розвитку Військово-Морських сил ЗСУ основними будуть питання захисту України з моря, надання підтримки сухопутним угрупованням військ тощо. Пріоритетним стане вдосконалення надводних сил та БРАВ. Достатня кількість добре озброєних, маневрених катерів і кораблів забезпечуватиметься завдяки закупівлі зразків у наших партнерів і будівництву корабельно-катерного складу. Для ураження кораблів противника на морі ВМСУ будуть оснащені достатньою кількістю сучасних ракетних комплексів. Наявність у їхньому складі сучасних засобів ППО гарантуватиме також надійність ураження повітряного противника з морського напрямку.
Основне завдання Командування ВМС полягатиме в генеруванні сил (військ). Для цього будуть створені штаб і Командування підготовки (TRADOC). Повноваження останнього визначатимуться за аналогією з Командуванням підготовки СВ. Чисельність ВМСУ становитиме близько однієї десятої складу ЗСУ.
У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено поетапний розвиток можливостей ВМС, що дасть змогу збалансувати склад сил, забезпечить мобільне й асиметричне застосування, передусім по найуразливіших місцях противника. Перший етап передбачатиме відновлення та розвиток можливостей системи розвідки, зокрема відновлення контролю над територіальними водами й акваторіями за їхніми межами (до 40 морських миль від узбережжя). Системи відображення надводної ситуації повинні виключити раптовість дій противника на морському напрямку й бути сумісними зі схожими системами країн-партнерів.
На другому етапі зусилля зосереджуватимуться довкола розвитку можливостей захисту національних інтересів України на морі у виключній (морській) економічній зоні. Також буде оптимізовано склад родів військ ВМС та сформовано флотилію із завданням підготовки надводних сил.
Управління морськими операціями та бойовими діями на морі буде покладено на Морське командування (далі — ОК), а застосування наземної компоненти — на командування морської піхоти в складі угруповання військ на окремому напрямку. До складу ВМСУ ввійдуть ОК, командування морської піхоти з повним набором бойових частин, військово-морські бази, флотилія, вищий військовий навчальний заклад, навчальний центр (школи підготовки) та центр підготовки підрозділів і полігони.
Що чекає на десант і ССО
Десантно-штурмові війська ЗСУ розвиватимуться так, щоб забезпечити швидке розгортання на загрозливих напрямках для стримування противника й виконання всього спектра покладених завдань. Чисельність ДШВ становитиме до однієї десятої складу ЗСУ. У середньо- та довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію складу ДШВ.
Командування ДШВ у своїй діяльності одночасно поєднуватиме функції генерування військ та управління ними. Застосування ДШВ здійснюватиметься залежно від розвитку ситуації в складі угруповання на окремому напрямку або побригадно в складі угруповань військ. До складу ДШВ увійдуть десантно-штурмові бригади з підрозділами забезпечення, окремий артилерійський дивізіон та окремий розвідувальний батальйон, навчальний центр (центр підготовки підрозділів), школи підготовки та полігон.
Сили спеціальних операцій ЗСУ розвиватимуться так, щоб через організацію розвідувально-диверсійної діяльності руху опору, проведенням психологічних операцій знизити можливості противника щодо наступу територією України, зокрема й на тимчасово окупованій території, а в довгостроковій перспективі гарантоване виконання спеціальних завдань за межами України (за умови внесення необхідних змін до законодавства).
Чисельність ССО становитиме близько однієї п’ятдесятої складу ЗСУ. Командування ССО у своїй діяльності одночасно поєднуватиме функції генерування військ та управління їхнім застосуванням. Найближчим часом будуть сформовані повітряний і морський компоненти ССО. У середньо- і довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію чисельності полків спецпризначення з переформуванням у Центри спеціального призначення. Застосування частин і підрозділів спеціального призначення та інформаційно-психологічних операцій здійснюватиметься під керівництвом Командування ССО спільно в ході спеціальних та психологічних операцій або окремо в ролі підтримуючих сил в операціях угруповань військ.
До складу ССО ввійдуть центри спеціального призначення, центри інформаційно-психологічних операцій, окрема змішана авіаційна ескадрилья, загін морських засобів виведення та евакуації, навчальний центр (центр підготовки підрозділів). Сили логістики (СЛ) ЗС України й надалі розвиватимуться з метою утримання озброєння та військової техніки, матеріальних засобів і забезпечення ними військ (сил), усіх складових сил оборони, а також створення ефективної системи інфраструктурного забезпечення військ (сил).
Визначення потреб і планування логістичного забезпечення покладатиметься на підрозділи логістики (J, G, A, N, S-4) ГШ, командувань видів, окремих родів військ (сил), оперативних (повітряних) командувань і військових частин. Організацію інфраструктурного забезпечення та матеріальними засобами буде покладено на Командування СЛ. У середньо- та довгостроковій перспективі частини СЛ будуть зведені в об’єднані центри логістичного забезпечення (що відповідатиме найкращим світовим практикам).
Кадри й освіта
У підготовці особового складу основна увага зосереджуватиметься на навчанні фахівців у навчальних центрах і школах підготовки, на курсах лідерства та офіцерських курсах тактичного рівня при вищих військових навчальних закладах (включно з дистанційним навчанням).
У бойовій підготовці відповідальність за її проведення та результати буде покладена на командування видів і родів військ (сил), а саме на створення в їхньому складі командування підготовки (TRADOC). Акцент робитиметься на злагодженості підрозділів ланки взвод — рота — батальйон у центрах підготовки підрозділів за участю сертифікованих інструкторів. Для цього в складі СВ функціонуватимуть два, а в інших видах і родах військ (сил) по одному Центру підготовки підрозділів. Можливості центрів будуть розширені завдяки технологіям імітаційного моделювання та використанню підрозділів позначення дій противника. Пріоритетною залишиться міжвидова й міжвідомча підготовка.
Освіта — виші та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти — ввійдуть до складу ЗСУ та будуть об’єднані в єдину систему під загальним керівництвом підрозділу підготовки (J-7) ГШ ЗСУ. Начальники та керівний склад вищих військових навчальних закладів призначатимуться з числа офіцерів ЗСУ на ротаційній основі. Укомплектування вищих військових навчальних закладів постійним складом відбуватиметься за змішаним принципом: цивільними науково-педагогічними працівниками (викладачами) та інструкторами-військовослужбовцями бойових частин ЗСУ на ротаційній основі.
Комплектування — відбір і розподіл кадрів — відбуватиметься відповідно до паспортів посад J, G, A, N-структур органів військового управління. Заплановано введення нових військових звань для вищого офіцерського складу. Передбачено ротацію офіцерського складу зі штабних на командні посади та в зворотному напрямку (це також відповідатиме кращим світовим практикам).
У довгостроковій перспективі комплектування ЗСУ особовим складом переважно відбуватиметься на контрактній основі із застосуванням ефективної системи управління кар’єрою професійних військових, заснованій на просуванні по службі на підставі рейтингів. Сержантський склад становитиме основу професійних ЗСУ, на нього покладатиметься практичне виконання заходів повсякденної діяльності, підготовки та безпосереднього управління діями солдатів у бою. Професіоналізм сержантського складу підвищуватиметься через багаторівневу підготовку (зокрема, мовну) та обов’язкове проходження служби на ротаційній основі за різними вертикалями службової діяльності: командної, викладацької, штабної або логістичної, зокрема з призначенням в інші роди військ (сил).
Багаторівнева підготовка включає базовий, середній, підвищений та вищий курси, які включають два етапи: підготовку командира-лідера та підготовку за спеціальністю. Підготовка сержантського складу відбуватиметься і в закордонних навчальних закладах та центрах.
Сформовано інститут інструкторів, підготовка яких відбувається за трьома рівнями: базовим, підвищеним, академічним. Посади інструкторів впроваджено в підрозділах та вищих військових навчальних закладах. Резервісти, які підписали контракт і перебувають у резерві, постійно проходять практичну підготовку безпосередньо у своїх військових частинах.
Штатна чисельність мирного часу бойових військових частин, призначених для негайного реагування, максимально наближена до штатів воєнного часу. Вони укомплектовані особовим складом військовослужбовців військової служби за контрактом не менше ніж на 90%, основним озброєнням і технікою — на 100%. Це забезпечує швидке реагування на весь спектр ризиків і загроз національній безпеці в різних частинах території України.
Укомплектованість інших бойових військових частин може перебувати на рівні не нижче як 80%. Водночас у разі потреби вони будуть доукомплектовуватися виключно резервістами, які приписані до цих частин і проходять разом із ними підготовку. Частини забезпечення можуть бути укомплектовані на рівні до 70%, вони доукомплектовуються в загрозливий період підготовленими резервістами. Така система забезпечить швидке розгортання на випадок загрози та економитиме ресурси. З метою збільшення та покращення взаємодії з іншими державними інституціями, організаціями, які беруть участь в охороні та обороні держави під час конфліктів у воєнний час, усі складові сил оборони та сил безпеки повинні бути сумісними між собою. Засоби зв’язку, озброєння і техніка — максимально однотипними. Підготовка сил і засобів усіх структур — виключно об’єднаною.
Це досягається об’єднаним плануванням оборони держави під керівництвом МОУ за участю ГШ ЗСУ та інших складових сектору безпеки та оборони України, центральних органів виконавчої влади. План оборони України як комплексний документ визначає не тільки порядок застосування ЗСУ, а також дії інших інституцій, організацій у міжнародній, економічній, фінансовій, інформаційній, мобілізаційній та інших сферах. Зони відповідальності територіальних органів управління інших військових формувань приведені у відповідність із зонами відповідальності оперативних командувань ЗСУ. Органи управління інших військових формувань також мають бути переведені на J, G, A, N, S-структури.
Чого бракує
У висновку документа зазначено, що реалізація положень, викладених у візії, дасть змогу створити ЗС України, спроможні забезпечити успішне стримування агресора, запобігти кризовим ситуаціям воєнного характеру, вести збройну оборону держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності тощо. Побудовані за принципами НАТО ЗСУ досягнуть критеріїв членства в Альянсі та будуть спроможні брати участь у багатонаціональних операціях із підтримання миру й безпеки.
Наведений оптимістичний висновок, на думку експертів, можна вважати цілком обґрунтованим. Він дає змогу розглядати візію як перший сучасний орієнтир для суспільства, ЗСУ, ОПК, експертного середовища тощо. Важливість цього новаторського кроку є очевидною. Однак не можна не звернути увагу й на таке. Генеральний штаб ЗСУ, на жаль, не наважився чітко визначити у візії необхідність створення в Україні професійного війська, обмежившись завданням забезпечити «високий рівень професійної підготовки особового складу». Проте, як свідчить світова практика, сучасне військо, озброєне технічно складними й коштовними видами ОВТ, потребує для обслуговування останніх саме професіоналів із високим рівнем базової підготовки й досвідом, а не строковиків. За оцінками, Україна має потенціал для створення професійного війська за чотири–шість років.
Також, на думку експертів, було б доцільно включити до переліку пріоритетів пункт про широке впровадження в ЗСУ автоматизації та роботизації всіх процесів у війську й суміжних силових і цивільних структурах, відповідальних за безпеку країни. Із невідомих причин у візії взагалі не згадано про набуття Україною спроможностей космічної розвідки та створення на орбіті власного супутникового угруповання як важливого чинника розвідки в онлайн-режимі. Тоді як агресор має й активно використовує космічні засоби розвідки.
Насамкінець, візія не має зв’язку між перспективою розвитку ЗСУ та розвитком економіки країни (рівнем ВВП) на 10 років. Адже саме рівень оборонних видатків уможливлює (або ні) створення технічно складних видів ОВТ із великим циклом розробки й виробництва (ракетні системи, бойові кораблі тощо). Відповідно навіть найкращі плани, не підкріплені економічними показниками, можуть так і залишитися на папері.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ
Читайте також: КДНВП "Кварсит": Зона виживання
