Після того, як з'явились супутникові знімки авіабази стратегічної авіації РФ "Енгельс" під Саратовом, де ракетоносії Ту-95 та Ту-160 були "захищені" автомобільними шинами, головним питанням залишилось навіщо це взагалі було зроблено.
Бо такий засіб можливо вважати ефективним лише дуже й дуже умовно, скоріше навіть навпаки, це лише стане додатковим паливом під час пожежі. Одночасно з цим, демонтаж й повторне встановлення на літаку під сотню покришок - доволі нетривіальна задача та займає доволі багато часу.
Читайте також: У Польщі оголосили доволі стислі строки початку власного виробництва танків K2PL
Водночас американське видання The Drive отримало інформацію від неназваного українського джерела, яка дещо пояснює причину такого рішення російських так званих "ВКС".
За цією непідтвердженою інформацією, модифікація "Нептуна" для ударів по наземних цілях "використовує систему самонаведення з тепловізійним зображенням для пошуку та захоплення цілі на основі попередньо завантаженого зображення".
А встановлені на літак автомобільні шини можуть призвести до зміни тепловізійної сигнатури об'єкта. Й таким чином, коли "Нептун" підлітає до цілі, така головка самонаведення може не знайти у своєму банку пам'яті закладений обрис цілі й "припинить атаку".
Зазначимо, що саме така технологія використовується у таких ракетах, як Storm Shadow, Naval Strike Missale та SLAM-ER. Водночас "Нептун", як протикорабельна ракета, була сконструйована з радіолокаційною головкою самонаведення.
Й вбачається значно легшим завдаванням доопрацювати саме її для того, щоб вона могла розрізняти цілі на фоні землі. Тим паче, що саме таку систему наведення на термінальній ділянці використовує AGM-84 Harpoon Block II, який може вражати наземні цілі.
Водночас переробка ракети під нову головку самонаведення означає дещо більше, ніж просто замінити сам блок, бо виникає питання відносно центровки мас ракети, енергетики систем живлення, можливо охолодження самої ГСН, перероблювання носового обтічника тощо. А головне питання - наявність такої відпрацьованої системи наведення, або її отримання від країн-партнерів.
Зрештою, якщо підходити максимально прагматично, то й система наведення на термінальній ділянці може виглядати дещо зайвою, бо у багатьох випадках для крилатих ракет цілком достатньо системи наведення типу DSMAC, коли ракета сканує простір під собою у оптичному, радіолокаційною чи тепловізійному діапазоні та зрівнює із закладеним у пам'ять еталонним зображенням, яке має прив'язку до координат. Й саме DSMAC, разом із супутниковою та інерціальною системами навігації, достатньо для таких ракет, як Tomahawk, щоб уражати стаціонарні цілі.
А у випадку зі стратегічними бомбардувальниками РФ, треба розуміти, що вони не переміщуються кожну годину. А приблизний передстартовий й польотний час з гіпотетично можливих пускових районів "Нептуна" у версії для ударів по наземних цілях буде ще меншим.
Звісно, якщо він значно наростив дальність польоту, бо до "Енгельсу" близько 650 км, а базова протикорабельна ракета мала дальність близько 300 км. І навіть, якщо непідтверджена інформація щодо дальності нової версії "Нептуна" у 400 км отримає підтвердження, цього все одно замало для ударів по "Енгельсу" саме цієї ракетою.
Читайте також: Армія РФ на лютий 2022 року могла мати на консервації лише 7000 танків, більшість з яких Т-72
