Українські причіпні 155-мм гаубиці "Богдана-Б" та "Марта" могли б стати основною у своєму класі для всієї Європи. І для цього насправді дійсно існує відповідна ніша на ринку, але тут не все так просто, як здавалося.
Так, наразі європейські країни в більшості не мають серійних аналогів власної розробки, покладаючись на залишки часів Холодної війни, або взагалі лише на самохідні системи у такому калібрі, хоча у та ж Боснія та Герцоговина працює у цьому напрямку та можливо навіть постачали результат до України.
Читайте також: Спочатку купили ліцензію на БТР у Patria з Фінляндії, а тепер хочуть продати назад як польський Rosomak
Виключенням тут можна назвати Велику Британію, яка зараз організовує ліцензійне виробництво американських M777. Одначе наразі вона не належить до ЄС, тож в більшості оминається різними континентальними програмами закупівлі, як от SAFE.
Отже, для "Богдани-Б" існує відкрита ніша на ринку, де наразі нема місцевих альтернатив. При цьому багато країн, як от Греція, Фінляндія, Хорватія, Іспанія та Румунія досі тримають в арсеналі причіпну артилерію, яку може виникнути бажання замінити.
Проте тут існують і міжнародні конкуренти у напрямку, які захочуть і собі "шматок пирога". Вже згадувалося за Боснію та Герцоговину, але також тут варто пам’ятати про Туреччину з її Panter та Індію з ATAGS, які не просто причіпні, а і саморухомі, що водночас збільшує вартість одиниці, але додає додаткові можливості.
Таким чином підходить найбільша проблема у цьому твердженні - наразі більшість країн Європи не зацікавлені у причіпній артилерії, покладаючись лише на самохідну. Це викликано як і перевагою у мобільності, так і додатковими технологіями, які можна встановити у сучасну САУ.
При цьому якщо є кошти, то вибір йде на високоавтоматизовані зразки, як от RCH 155 для Німеччини, Великої Британії та України. Якщо ж потрібне щось бюджетніше, то завжди є та ж французька Caesar.
І такий підхід має сенс у контексті ведення мобільних бойових дій, на які багато хто продовжує робити більшу ставку. Проте за умов стаціонарної лінії зіткнення та масового застосування дронів такі переваги починають зменшуватися, що ми бачимо під час російсько-української війни.
Це не єдина перевага причіпної артилерії, бо вона загалом дешевша та простіша в обслуговуванні. Таким чином її можна використовувати для масового забезпечення підрозділів та зберігання на складах у ролі резерву, який можна легко "підняти" за необхідності.
Виходить, що "Богдана-Б" дійсно має шанс на подальші продажі "на захід", але потрібні додаткові допрацювання. Як мінімум потрібен новий лафет, роботи над яким вже ведуться, але поки серійних зразків не помічали. Також необхідний хоч якийсь зарядний лоток, що детальніше розглядалося нами раніше.
А вже після того, як система буде допрацьована та позбавлена "дитячих хвороб" її можна буде просувати як дешевий та масовий засіб для європейських країн. Тут також допоможе можливість українського ОПК виготовляти велику кількість стволів.
При цьому буде вибір з "Мартою" на 39 калібрів як легшого варіанту з більшою мобільністю, так і з "Богданою" на повні 52 калібри. Тобто покупець зможе обрати те, під що буде більша потреба у його війську.
Звісно, поки що це поки припущення, одначе з потенційним відкриттям експорту продукції ОПК українська артилерія дійсно має шанси на захоплення своєї ніші на ринку. Питання залишається лише у реалізації на практиці, що насправді дуже непросто.
Читайте також: F-15IA для Ізраїлю здорожчали до 8,58 млрд доларів, які для них оплатять у США після 13 місяців очікування
