Уже пройшло три тижні як Україна гідно протистоїть російській армії, яка вважалась, однією з наймогутніших у світі. І це при тому, що російські окупанти розраховували взяти Київ за 48 годин, а американські експерти вважали, що Україна не протримається більше 96 годин. На момент публікації українська армія та сили територіальної оборони знищили і вивели з ладу практично половину бойових тактичних груп, які були зосереджені біля кордонів нашої країни до нападу 24 лютого. І все це відбувалось за умов, що російська армія мала перевагу у повітрі та на суші.
Тепер всі вже зрозуміли, що Україна стала міцним горішком і завдала великих ран "російському ведмедю". Але на жаль, ще не знищила його. Ми звернулись до міжнародних експертів, яким може бути розвиток подальших подій, чого очікувати від Кремля, і чи є розуміння на Заході, що Путін це "зло", яке потрібно анулювати чи ще краще стерти з лиця землі. Що може зробити Захід і провідні держави для української перемоги, якими можуть і мають бути гарантії безпеки для України, щодо яких зараз ведуть розмову на Банковій? І чи можуть США при виникненні ситуації, коли Україну, не дай Боже, окупує Росія, використати прецедент звільнення Кувейту від окупації Іраком у 1990 році?
Читайте також: Дослідники по фото та відео задокументували втрату сотень одиниць техніки армії РФ в Україні (фото)
"Я очікую в Україні сценарій, схожий на те, що відбувалось в Афганістані…"
Навіть, якщо Росія виграє цю війну в Україні, вона не візьме її під свій контроль. Я очікую в Україні сценарій, схожий на те, що відбувалось в Афганістані, у якому не припинятиметься опір російським окупантам.
Водночас росіяни, схоже, розуміють, що контролювати всю Україну буде дуже важко. І вони, можливо, готові піти на якийсь компроміс. Однак Путін хоче контролювати Україну і заплатить за це будь-яку ціну.
Усі розуміють, у тому числі і в Німеччині, що Путіна потрібно зупинити. Але як це зробити, ніхто не знає. "Червоні" лінії відсуваються і ніхто не хоче бути частиною відкритого конфлікту з Росією.
На мою думку, ситуацію зі звільненням Кувейту, який було окуповано Іраком у 1990 році, не можна порівнювати з Україною. Росія є ядерною державою, і жодна західна країна не готова вступити в прямий конфлікт з ядерною державою.
Також з боку Заходу немає волі до створення зони, забороненої для польотів, максимум – це надання системи протиповітряної оборони.
Ні США, ні Німеччина не хочуть надавати Україні гарантії НАТО. Відтак, Україні доведеться піти на деякі компроміси для захисту свого суверенітету, щоб укласти угоду з Росією.
Окрім того, американські колеги дуже обережні і не хочуть провокувати занадто сильно Путіна, який готовий застосувати будь-яку зброю, яка є у нього в наявності.
"Захід повинен просто відновити ініціативу, а не залишати її Путіну…"
Я бачу дві можливості розвитку подій: тривала війна на виснаження, у якій українська кмітливість і хоробрість протистоять російській жорстокості та чисельній перевазі, і яка завершиться для Путіна виходом схожим на "збереження обличчя" (нейтралітет України, визнання самозваних республік "ЛНР" і "ДНР"). Я беру «збереження обличчя» в лапках, тому що, звичайно, в очах будь-якої порядної людини у Путіна вже немає обличчя...
Другий сценарій – це фактично перемога України на полі бою та провал російського нападу, масове дезертирство тощо, що призведе до відсторонення Путіна від Кремля. Це поки що не вірогідно, але цілком імовірна можливість.
Можливо, є третій сценарій: переростання у війну з НАТО. І, чесно кажучи, я не уявляю, як це може статися. Це може призвести до великої поразки Путіна, перш ніж, він зможе натиснути ядерну кнопку, або, можливо, до кращого бойового духу в російській армії.
На мою думку, всі в Європі хочуть зупинити Путіна. Але існують глибокі розбіжності між тими, хто вважає, що «немає військового рішення» і тому вірить, що тільки дипломатія може закінчити війну (тому Путіну потрібен "відхід"), і тими, хто вважає, що йому, дійсно, потрібно програти війну, а потім Україна має вступити в переговори, сподіваюся, з його наступником, і "відхід" більше не знадобиться. Першої думки часто дотримуються західноєвропейці, такі як Шольц і Макрон, останньої — східні члени ЄС/НАТО і декілька військових розумників, як я.
Берлін відчайдушно обшукує свої військові склади у пошуках зброї, яка може знадобитися для України, але я думаю, що наші резерви вичерпуються. Крім того, залишається дискусійним питання закупівлі енергоносіїв у Росії, але це питання часу, коли Німеччина погодиться припинити купувати нафту і газ у Росії.
Допомогти Україні може зброя, розвідка, поставки будь-яких товарів. Крім того, кібератаки та якісь реальні військові дії, які не відстежуються на Заході, – ми повинні в деяких аспектах використовувати ті ж методи, що й росіяни. Нам потрібно стати більш «ізраїльтянами» до наших ворогів.
Я не знаю насправді якими можуть бути гарантії безпеки після припинення вогню. Це буде вирішено, коли настане відповідний момент.
США не збираються втручатися в цей конфлікт прямо і відкрито, тому що Росія має велику кількість ядерної зброї. В цьому полягає різниця з Іраком 1990 року. Спрацьовує взаємне стримування. Але на таємному фронті має відбуватися більше. Захід повинен просто відновити ініціативу, а не залишати її Путіну: потопити корабель у Чорному морі, бомбити російську базу в Україні, не показуючи і не кажучи, хто це зробив.
"Путіна попередили, що продовження його агресії призведе до масштабніших санкцій"
На пресконференції 11 березня після саміту ЄС, а також під час нещодавньої розмови з президентом Володимиром Зеленським господар Єлисейського палацу Еммануель Макрон говорив, що Франція підтримує Україну і героїчний опір українців, надаючи гуманітарну і військову допомогу. Водночас Путіна попередили, що продовження його агресії призведе до масштабніших санкцій.
Так, на Заході і у Франції розуміють, що Путіна необхідно зупинити, зокрема вимагають від нього негайного припинення вогню та виведення військ, які вдерлися в Україну. Його також попередили, щоб він не нападав на НАТО, яке не загрожує Росії. Водночас на Заході чітко заявили, що Росія є агресором.
Що стосується заходів, які зможуть змінити поведінку Путіна. Після введення санкцій, сильно постраждала економіка Росії. Заморожування активів російського центрального банку ускладнює фінансування війни. Росія є сильно ізольованою. Заходи зі зниження енергетичної залежності ЄС від російських вуглеводнів почнуть діяти здебільшого наприкінці 2022 року і завершаться у 2027 році.
Рубль знецінився більш ніж на 50% і росіяни починають тікати зі своєї країни до Фінляндії чи Грузії.
Якщо говорити про гарантії безпеки з боку Росії, то треба нагадати про те, що Росія порушила три договори, підписані з 1994 року з Україною (1994, 1997, 2010), не забуваючи Статут Організації Об’єднаних Націй і гуманітарне право, Женевські конвенції про воєнне право. Лише припинення вогню та виведення військ, які вторглися в Україну, могли відновити незначну цінність підпису Росії. А вона завжди давала підстави для сумніву.
Я розумію, що це нагадування про позицію ЄС і моєї країни розчаровує для України, яка зазнала нападу з боку Росії. Але це мислення нинішніх лідерів країн-членів ЄС і Сполучених Штатів.
"Війна Путіна в Україні призведе до подальшого розпаду того, що залишилося від Радянського союзу"
Путін програє війну в Україні. Ключовим фактором зараз є реакція Китаю. Якщо Китай захоче активно підтримувати Путіна, то це призведе до Третьої світової війни. Схоже, Китай зацікавлений спостерігати за ситуацією в Україні та Росії і тим, як санкції Заходу послаблюють Росію, і тоді глава КНР Сі прийме рішення. Це поганий сценарій для Путіна, але він може ескалувати ситуацію в Україні, використовуючи хімічну або ядерну зброю. Найкращий сценарій, коли найближче оточення усуне Путіна від влади і почне переговори із Заходом. У всіх випадках я бачу, що його війна в Україні призведе до подальшого розпаду того, що залишилося від Радянського союзу – тепер Російської Федерації. Це може бути дуже драматичним і болючим процесом як для Росії, так і для всього світу. Справжньою проблемою стане утримання контролю над ядерними боєприпасами.
Так, Захід починає краще розуміти небезпеку Путіна для глобальної стабільності. США, Велика Британія, країни Балтії, Польща, Румунія більше зацікавлені в тому, щоб використати всі можливі засоби, щоб зупинити його. Західна еліта ЄС вважає, що з Путіним можна буде домовитися, а потім продовжити з Росіє бізнес як зазвичай. Вони (у першу чергу Берлін і Париж) панікують, бо санкції завдають удару по їхній економіці та людям.
Варшава готова допомогти Україні – найкращим прикладом став останній, ініційований Польщею, візит глав урядів Польщі, Словенії та Чехії до Києва. Щоб допомогти Україні літаками, Варшаві потрібна повна підтримка НАТО/США. Це важливо.
Що стосується зони забороненої для польотів. Концепція могла б полягати у створенні своєрідної безпілотної зони на західному кордоні України з метою забезпечення коридорів для біженців та гуманітарного + військового постачання. Потім після створення такої системи розширити її на схід України до останнього російського солдата, який покине українську землю.
Якщо говорити про гарантії безпеки, то це мають бути гарантії НАТО та ЄС. Російські гарантії більше не заслуговують на довіру. Кремлю вдалося легко їх зламати.
На мою думку, застосування прецеденту звільнення Кувейту у 1991 році від іракської окупації неможливо порівняти з ситуацією в Україні. Але в разі використання Путіним або ядерної, або хімічно-біологічної зброї, такий знак слід дати Росії. Захід має бути готовим реагувати можливо жорстоко. Знову таки – найважливішим питанням є китайський фактор.
Микола Сірук, спеціально для Defence Express
Читайте також: Чому і як Росія йде до поразки у війні з Україною: 12 важливих висновків від філософа Фукуями для нас та світу
