Підсліпувате вікно правди, через яке ще в Московії проглядалася подоба демократії, з гуркотом зачинилося. На цьому історичному відтинку неоімперії – назавжди.
Перед нами протиріччя, через призму якого проглядається ключ до перспективи майбутнього світової спільноти.
Читайте також: НАТО не зважується забезпечити безпольотну зону над Україною
З одного боку, путінці в Росії зганяють армію та спецслужби в одну, щільно закриту систему. Вони не будуть, як раніше, конкурувати між собою, вони не будуть навіть автономними в межах корпорації владного режиму.
Наша інформація – це і є правда війни...
Вони перетворюються на державний "автоклав", в якому під високим тиском відбуватиметься ідеологічна технологічна обробка бовванів для влади. Так укріплюється моноліт захисту путінізму.
З другого боку, ми на весь світ демонструємо відкритість та публічність сектору безпеки і оборони України, передусім ЗСУ. Збройні сили, Служба безпеки, Національна гвардія, прикордонники тощо разом із ЗМІ, громадськими організаціями, просто небайдужими громадянами сьогодні відкрито розповідають про перебіг цієї війни, нічого не приховуючи і нічого не прикрашаючи. Наша інформація – це і є правда війни.
Однак постає питання цивілізаційного виміру – розуміння процесів, ситуацій, подій, яке часто постає перед світом саме в кремлівській парадигмі, що своїм крилом накриває й Україну та нерідко домінує на міжнародній арені.
Йдеться про термінологічні визначення сучасних процесів. Так, на Росії майже кожна війна стає Вітчизняною. Одна через 100 років, як у випадку із 1812-м, друга спочатку має таку назву, та потім вона різко щезає з вжитку, як у 1914-му, третя стає ідолопоклонством і мракобіссям, яке триває з 1945-го по сьогоднішні дні.
Підсліпувате вікно правди, через яке ще в Московії проглядалася подоба демократії, з гуркотом зачинилося.
Зараз Кремль намагається нав’язати нам і всьому світові своє бачення подій, які розгортаються в Україні. Путін і його кліка називають це спеціальною військовою операцією. За такою словесною казуїстикою Кремль намагається приховати від світу наймасштабнішу війну з часів Другої світової, яка на очах Європи перетворюється на гуманітарну катастрофу.
В цих умовах маємо підвищувати рівень масштабу розуміння подій в Україні на весь світ, запроваджувати новітню дискурсну парадигму дій проти практик терору та державного кілерства. Тому те, що зараз відбувається в Україні, є, на нашу думку, нічим іншим, як Українською цивілізаційною війною.
Ukraine civilization war – це те осягнення сучасних екзистенційних процесів, усвідомити які ще доведеться Європі і світу. І зіткнутися з цим їм доведеться вже найближчим часом, попри величезне їхнє небажання це робити.
Усвідомлення того, що "границы России нигде не заканчиваются", як зазначив свого часу Путін, може відбутися через нові формати гібридно-месіанських агресій, які продукує Кремль на світ, або й через агресії фізичні проти країн – колишніх членів СРСР або Варшавського договору.
Те, що такі агресії можуть відбутися через небажання країн НАТО і ЄС бачити очевидні факти, підтверджується сьогоднішнім рішенням засідання міністрів закордонних справ Альянсу відмовитися від запровадження безпольотної зони над територією України.
Ukraine civilization war – це те осягнення сучасних екзистенційних процесів, усвідомити які ще доведеться Європі і світу
Наразі Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг пояснює це рішення небажанням повноцінної війни НАТО з Росією. "Наше головне завдання – захистити мільярд людей, які живуть у 30 країнах – членах НАТО", - додав очільник Альянсу.
НАТО вважає прийнятним захистити життя мільярда європейців ціною життя 40 мільйонів українців. Питання тільки в тому, чи будуть ці європейці почуватися у безпеці після того, як Путін завершить розправу над Україною і поверне свій погляд на Європу?
Після сьогоднішнього обстрілу з танків Запорізької атомної електростанції відповідь на це питання очевидна. Ми маємо справу з глобальним гібридним тероризмом.
Валерій Король, Григорій Любовець, ГО "Центр комунікаційно-контентної безпеки"
Читайте також: Закриття повітряного простору: чому нас не чують?
