Про існування Х-47 "Кинжал" було офіційно повідомлено особисто Путіним у 2018 році зі словами, що "Кинжал" дозволяє "долати всі існуючі та, я думаю, перспективні системи протиповітряної та протиракетної оборони".
Й на основі цієї заяви про вундерваффе у РФ роками будували міф про "Кинжал". Але реальність завдяки вправним діям українських зенітників виявилась зовсім іншою. А вже за цим стоїть не тільки знищення найбільшого міфу рашистів, а й витрата РФ величезних коштів на розробку, запуск у серію та спеціальну модернізацію носіїв у вигляді МиГ-31К, які, за непідтвердженою інформацією, втратили можливість ведення повітряного бою, бо з них для полегшення конструкції та можливості запускати "Кинжал" зняли всю апаратуру.
Читайте також: Щоб перенавчити пілотів з Мі-24 на AH-64 Apache чи AH-1Z Viper, треба мінімум 7-8 місяців
Також остаточно вилізла різниця між "аналоговнєтною гіперзвуковою ракетою" та справжньою гіперзвуковою ракетою. Вона полягає у тому, що Х-47 "Кинжал" якраз є російським традиційним вундерваффе, який має доволі опосередковане відношення до гіперзвукового озброєння.
Для початку, що таке взагалі гіперзвук максимально спрощено - це швидкість понад 5 Махів, або 6125 км/год, або 1702 м/с. Все що вище цієї позначки - гіперзвук.
Чи є подолання цього бар'єру чимось неможливим - ні. Якщо говорити про атмосферні польоти, то американський експериментальний North American X-15 створений у 1959 році розганявся до 6,7 Маха на висоті 31,1 км. У ньому роль першого ступеня, який й мав підняти пілотований апарат вагою 15,4 тонни якомога вище, відігравав B-52.
Для того, щоб розігнатися до такої швидкості у North American X-15 було використано рідкопаливний двигун XLR99 на рідкому кисні та безводному аміаку з тягою 250 кН та питомим імпульсом 2,74 км/с, з регуляцію тяги від 50 до 100%. За 80 секунд роботи він поглинав 6,8 тонни пального, й фактично North American X-15 був пілотованою ракетою, яка здійснювала суборбітальні польоти (рекорд висоти 108 км).
Тепер поглянемо на аналоговнєтний російський Х-47 "Кинжал". Ракету підіймає МиГ-31К якомога вище та додатково розганяє її. Для базового МиГ-31 крейсерська надзвукова швидкість становить 2,55 Маха, максимальна до 2,7 Маха, практична стеля - 21,5 км, динамічний (на гірці) - 30 км.
Далі "Кинжал" відчіпляється й розганяється, скоріш за все, твердопаливним прискорювачем до гіперзвукової швидкості та підіймається ще вище, можливо до 40-60 км (або навіть вище) де розріджена атмосфера й вдається знизити теплове навантаження через високу швидкість та тертя о повітря. Офіційно максимальна швидкість нібито до 10 Махів, хоча умовно можливо взяти межу від 5 Махів, бо мова йде про пікову швидкість.
Як тільки прискорювач перестає працювати, швидкість ракети невпинно зменшується через тертя, "Кинжал" поступово знижується, й вже не на гіперзвуковій швидкості атакує ціль. Вочевидь для мінімізації часу знаходження у зоні дії засобів ППО та ПРО, кінцева ділянка траєкторії - балістична, на якій "Кинжал" падає на ціль вже без працюючого двигуна й на швидкості значно менше за 5 Махів. Через це вирішується цілий ряд питань, включно із вимогами до матеріалів корпусу та системи наведення.
При цьому концепція ракети, яка буде проривати протиповітряну оборону за рахунок висотного та швидкісного польоту у СРСР існувала й використовувалась у Х-22, в якій максимальна швидкість становила 3,5 Маха, а висота маршевої ділянки до 25 км.
А також у Х-15 - яка під час запуску могла летіти по аеробалістичній траєкторії на висоті 40 км, а по балістичній піднятися до висоти у 90 км, досягаючи швидкості до 5 Махів (тобто підібравшись до гіперзвуку). На відміну від Х-22, де був використаний рідиннопаливний двигун, у Х-15 - твердопаливний, при вдвічі меншій дальності до 300 км.
Й в цілому "Кинжал" концептуально продовжує ідею саме цих ракет, а повний індекс у вигляді Х-47М2 демонструє доволі довгий час до взагалі літаючих зразків, які можливо було прийняти на озброєння.
Й до справжнього гіперзвуку йому максимально далеко, бо це потребує створення гіперзвукового прямоточного повітряно-реактивного двигуна, який бере окислювач, тобто повітря, з атмосфери й за рахунок цього може підтримувати гіперзвукову швидкість, а не лише розігнатися до неї.
Створення такого двигуна - це окрема й надскладна тема, яка відрізняє "російський гіперзвук" від звичайного аналогічно, як кинутий пращою камінь відрізняється від літака. Але Кремлю була потреба у вундервафе, бо для будь-якого тоталітарного режиму наявність "чудо-зброї", яка нібито є доказом виключних можливостей та переваги, є важливою умовою підтримки існування.
Водночас все ж таки не варто абсолютно нівелювати загрозу від Х-47 "Кинжал". Він залишається швидкісною ракетою повітряного базування, яка атакує ціль за балістичною траєкторією, що потребує для його перехоплення комплексів протиракетної оборони з можливістю кінетичного знищення цілі.
Читайте також: Грецька модернізація Leopard 2A4 з динамічним захистом та елегантним комплексом активного захисту - детальний огляд
