Обставини трагедії будуть розглядатися нідерландським судом впродовж 25 тижнів.
Однак, це лише попередні часові межі. Насправді ж, процес може затягнутися і на більш тривалий час, і причин для цього вистачає. Окрім цього, суд має поставити крапку в численних інсинуаціях, що поширюються російськими медіа по даній катастрофі.
Читайте також: Трагедия с МН-17 и ложь Кремля. ч.1
Вихідні дані правосуддя
В результаті тривалої та копіткої роботи впродовж 2014-2019 років різних міжнародних експертних інституцій авіаційної галузі, а також створеної Об’єднаної слідчої групи (МСГ/JIT) з розслідування обставин катастрофи (до складу якої під головуванням Нідерландів увійшли слідчі з України, Бельгії, Малайзії та Австралії) були отримані цілком конкретні висновки, що знайшли своє відображення у численних звітах JIT у 2014, 2016 та 2018 рр.
Так, було встановлено, що причиною падіння літака МН-17 в липні 2014 року стало його ураження боєголовкою моделі 9Н314M ракети класу «земля-повітря» серії 9M38 (ними оснащують сучасні російські ЗРК «Бук-М1»), яка вибухнула на відстані приблизно метра від передньої лівої верхньої частини фюзеляжу авіалайнера рейсу МН-17 о 16:20:03 за Київським часом на висоті 10,1 км. Ракета була випущена з території, окупованої проросійськими бойовиками на південному сході України, недалеко від міста Торез. В результаті цього загинули ще в повітрі від баротравми і низьких температур - 298 пасажирів, включаючи 80 дітей в значній більшості з Нідерландів, Австралії, Малайзії, Великобританії та Індонезії.
При цьому, самохідна вогнева установка ЗРК «Бук-М1», пострілом якої був збитий літак, була завезена в Україну з території Росії і належала 53-ій зенітно-ракетній бригаді Збройних сил РФ. Також було встановлено номер та отримані окремі рештки ракети, яка влучила у пасажирський літак МН-17.
Крім того, в процесі розслідування було визначено попереднє коло причетних до цієї події осіб - колишній «міністр оборони», так званої, «ДНР» громадянин РФ Ігор Стрєлков (Гіркін), його заступник Сергій Дубінський (позивний «Хмурий») та голова так званого «ГРУ ДНР» Олег Пулатов (позивний «Гюрза»), що також є громадянами Росії, та командир «розвідувального батальйону» квазіреспубліки громадянин України Леонід Харченко (позивний «Крот»). Трохи пізніше, до даного списку долучився екс-начальник ППО «ДНР» громадянин України Володимир Цемах, який публічно (під час відеозйомки) говорив, що допоміг приховати російську ракетну установку «Бук» і частину її екіпажу. Всі ці особи зараз не перебувають «в руках» правосуддя, а знаходяться або в РФ, або на окупованих територіях на сході України. По логіці, цей список причетних не є вичерпним. До них можуть долучитися особи зі складу екіпажу ЗРК «Бук-М1» (якщо вони ще живі), посадові особи російської зенітно-ракетної бригади, керівники оборонного відомства та інші можновладці РФ. Загалом відомо про причетність цієї катастрофи більше ніж 100 осіб.
Незважаючи на резонансність справи і, здавалося б, очевидну необхідність у розгляді на майданчику Міжнародного трибуналу ООН, її розглядатимуть лише в межах правової системи Нідерландів. Це пов’язано з тим, що РФ, користуючись правом вето, стала єдиною країною, яка заблокувала в липні 2015 року рішення Ради безпеки ООН про створення міжнародного трибуналу, підтримане 11 голосами з 15 її членів. Тоді утрималися лише постійний член Ради – Китай, та непостійні - Ангола та Венесуела (цілком очевидно чому). Свою позицію Москва пояснила тим, що «створення міжнародного трибуналу у зв'язку з катастрофою «Boeing 777» - «не підпадає під компетенцію Ради Безпеки ООН», адже Радбез повинен займатися питаннями, які є «загрозою миру і безпеки», а також тим, що «раніше ніякого трибуналу з розслідування подібних інцидентів не скликали».
Цілком очевидно, що таким чином Кремль, фактично підтвердив свою причетність до трагедії, і знайшов лише формальний привід ухилитися від відповідальності.
Насправді ж, події на сході України, на фоні яких відбулася катастрофа, – інтервенція російських військ спочатку в Криму, а потім на Донбасі, в дійсності, і є - «загрозою миру і безпеки». А збиття малайзійського літака, лише це посилює. Стосовно ж тези, що ніякого міжнародного трибуналу раніше в подібних інцидентах не створювалось, то - до цього ніхто не наважувався заводити в рамках військового протистояння на чужу територію власний мобільний ЗРК, надавати його у розпорядження незаконним збройним формуванням і знищувати ним цивільні повітряні цілі на таких висотах. Ну і врешті, до цього також не було, щоб на країну з якою був підписаний договір про дружбу і якій гарантується згідно Будапештського меморандуму дотримання суверенітету та територіальної цілісності здійснювала агресію країна підписант і гарант цих документів. А тому, все буває вперше…
Отже, з огляду на таку поведінку РФ, у липні 2017 року країни-члени JIT ухвалили рішення здійснювати кримінальне провадження у справі саме в межах правової системи Нідерландів. Україна підтримала таке рішення і у 2017 році, підписала Угоду з Королівством Нідерландів про міжнародне правове співробітництво щодо злочинів, пов'язаних зі збиттям літака рейсу МН-17 (набрала чинності у серпні 2018). Цим самим Київ засвідчив відкритість української сторони і готовність до співпраці.
В травні 2018 року Нідерланди та Австралія офіційно звинуватили РФ у катастрофі рейсу MH-17 і Україна повністю підтримала таке рішення. Однак РФ очікувано відкинула ці обвинувачення.
В результаті судовий процес відбуватиметься в рамках законодавства Нідерландів і проводитиметься з огляду на значну увагу світової спільноти не у Гаазі, де для цього не має достатньо місця, а у Justitieel Complex Schiphol (JCS) неподалік від міжнародного аеропорту Schiphol у передмісті Амстердаму.
В кінці 2019 року прокуратора Нідерландів вже передала до окружного суду частину матеріалів справи, разом з обвинувальними актами. Нідерландські прокурори представлятимуть позицію обвинувачення, яке базуватиметься саме на матеріалах JIT. Однак, скільки триватиме процес – точно невідомо. Це пов’язано з різними факторами, в тому числі з тим, скільки часу реально знадобиться суддям для дослідження доказів, скільки свідків буде допитано, чи з’являться у справі нові причетні до катастрофи і, нарешті, як не дивно, як складатиметься політична ситуація в регіоні. Попередньо, комплекс JCS зарезервували на рік – аж до березня 2021 року. Слухання в ньому пройдуть у 2020 році: 9-13 та 23-27 березня, 8 червня - 3 липня, 31 серпня - 13 листопада та у 2021: 1 лютого - 26 березня.
Відомо, що справу слухатимуть троє суддів під головуванням Гендріка Стейнгаюса. Інші двоє суддів – Дагмар Костер та Гелен Керстенс-Фокенс. Крім того, у процесі передбачено ще два резервних судді, на той випадок, якщо хтось захворіє.
Нідерландською прокуратурою всім фігурантам справи, які поіменно були названі вище, були висунуті звинувачення за двома статтями Кримінального кодексу Нідерландів – 168 (причетність до катастрофи літака, з покаранням - до 15 років тюремного ув'язнення) і 289 (вбивство, до 30 років в'язниці). Всі особи були проінформовані та запрошені до суду, однак жоден з них особисто на процесі присутнім не буде. Але незважаючи на це місцеве законодавство передбачає заочне покарання винних за кримінальним статтями.
Інтереси одного з обвинувачених - Олега Пулатова, в суді Нідерландів представлятимуть міжнародна група адвокатів, до якої увійдуть - два голландських адвоката Будевейна ван Ейка та Сабін тен Дошшат з адвокатської колегії Sjöcrona Van Stigt Advocaten міста Роттердам, а також Олена Кутьїна з московської колегії адвокатів «Ковлер та партнери». Сам же Пулатов не визнає пред’явлене йому звинувачення і особисто не захотів відвідувати суд.
Cвоєю чергою решта обвинувачених або відхрестилися від суду, або відмовчалися. Так, Ігор Гіркін відкинув звинувачення у справі про збитий Boeing MH17 і не визнав, що Нідерланди мають право висувати йому звинувачення. Він відмовився давати показання в суді, мотивуючи це тим, що «не готовий, навіть якби його доставили туди насильно». Сергій Дубінський заявив, що «ніякого стосунку до збитого МН-17 не має». Реакція Леоніда Харченко взагалі не відома. Хоча за даними СБУ він живий і перебуває в розшуку.
Що ж до Володимира Цемаха, то після його затримання українськими спецпризначенцями в окупованому Сніжному та до обміну на українських полонених в грудні 2019 року нідерландські слідчі, за сприяння України, встигли його допитати і отримати необхідні для них відповіді. Напевно, з їх врахуванням, Цемах зі свідка був перекваліфікований у підозрюваного. Сьогодні, вже перебуваючи у Сніжному він відмовляється від своїх свідчень і не прагне приймати безпосередньої участі у судовому процесі. Варто зауважити, що передача Цемаха Росії, безперечно, була складним і, напевно, вимушеним кроком, адже Кремль, фактично, поставив можливість обміну в залежність від включення саме його до списку затриманих осіб. Тим самим, РФ вкотре засвідчила, що її справжні бажання по справі МН-17 не спрямовані на встановлення реальної картини трагічних подій 2014 року. Додає впевненості такій думці і спроба Цемаха (очевидно, що не за власної ініціативи) через ЄСПЛ судитися з Україною і Нідерландами через звинувачення його у причетності до катастрофи (доречи ЄСПЛ звернення відхилив). Цілком очевидно, що Кремль і надалі не полишатиме намагання дискредитувати дану судову справу.
Також нідерландська сторона попередньо заявила, принаймні, про тринадцятьох свідків катастрофи, прізвища яких залишатимуться засекреченими.
Незважаючи на наявну у слідства доказову базу та результати численних експертиз про причетність саме РФ до трагічних подій, російська сторона продовжує масштабну дискредитацію розслідування та судового процесу. В інформаційний простір періодично вкидаються різноманітні фейки, судження, псевдо-спростування, тощо. Це і збиття літака штурмовиком Су-25 чи винищувачем МіГ-29, свідчення іспанського диспетчера, інженерів аеродрому, покази незрозумілих очевидців, нібито наявність українського «Буку» в районі н.п. Зарощинське і т.п. При цьому, їх завдання не встановити істину, а змусити засумніватися у наданих доказах та в об'єктивності проведеної експертами роботи. Періодично з’являються «нові-версії», «нові обставини», «конспірологічні теорії», де вина перекладається на Україну і «зловісний несправедливий Захід», який «прагне за всяку ціну принизити РФ», і т.п. І тут важливо зазначити, що всі вони, незважаючи на свою абсурдність, а також дані офіційних структур, в тому числі «слідчі експерименти» російського виробника ЗРК «Бук-М1», - перевірялися JIT і по ним робилися певні висновки. Нідерландська сторона неодноразово запрошувала у Росії безліч документів на підтвердження тих чи інших обставин, однак, у відповідь або мовчання або «відписки». За словами голови JIT Фреда Вестербека, сказаними напередодні суду нідерландським ЗМІ: «Росія взагалі не допомагала в розслідуванні протягом останніх п'яти років».
Цікаво, що до судового процесу, які розпочинається 9 березня, в пресі почали з’являтися нові обставини, які трохи відкривають завісу навколо подій майже шестирічної давнини і вкотре демонструють позицію Кремля. Скоріш за все таким чином Москві вкотре робляться однозначні натяки, стосовно її вини і керованих нею бойовиків у збитті пасажирського літака, в очікуванні добровільного зізнання. Однак Кремль, знаючи свою вину, невблаганний. При цьому в кінці 2019 року навіть спробував «перетягнути» на себе можливість судити винних в катастрофі в Росії. Але Нідерланди відповіли однозначною відмовою, адже розуміють реальні наслідки.
Також, перед початком суду з’явилися нові прізвища причетних до справи осіб. Так, журналісти нідерландського телеканалу Nieuwsuur, з посиланням на власні джерела, наближені до процесу, назвали прізвища нових підозрюваних у справі. Це командир 53 зенітно-ракетної бригади Сергій Мецкаєв. У 2014 році він відправився з конвоєм, який перевозив ЗРК «Бук», що збив MH-17, з бази в Курську в район Міллерово, що недалеко від українсько-російського кордону. Також було згадано про участь в атаці громадянина України Івана Без'язикова. Влітку трагічного року він зустрів двох росіян, які були пов'язані з перевезенням «Бука» з Росії в напрямку місця запуску. Його було допитано українською поліцією в кінці 2016 року, а потім заарештовано.
Також є інформація і про начальника розвідувально-диверсійного підрозділу спеціальної російської розвідувальної служби Олега Поелатова. Це теж офіцер ЗС РФ з позивним «Гюрза». Поелатова, відповідно до перехопленої телефонної розмови, вранці 17 липня 2014 року було відправлено на місце запуску ракети.
Відомо також, що в логістиці було задіяно п'яте відділення спецслужби російської розвідки. Підрозділ очолював громадянин України на ім'я Дмитро Купріян на прізвисько «Батя». Він був визнаний винним і зізнався, що був керівником підрозділу сепаратистів, відповідального за транспорт. Саме його структурі належала автоплатформа, яка перевозила «Бук».
Важливою обставиною, яка стала відома напередодні суду була інформація від голови JIT Фреда Вестербека, який в лютому 2020 року заявив про наявність свідка запуску ракети по літаку рейсу MH17 над Донбасом влітку 2014 року. В ефірі каналу CBS він заявив, що у JIT є очевидець запуску ракети, при цьому не один.
Поряд з появою цієї інформації з’явилася і інша, яка очевидно є черговою інформаційною акцією роспропаганди. Так, маловідомий сайт Bonanza всупереч реальній картині опублікував скан-копію «документа», який нібито належить Службі зовнішньої розвідки Нідерландів про відсутність ЗРК «Бук» на Донбасі в день катастрофи MH-17. При цьому, одразу ж після його появи прес-секретар президента РФ Дмітрій Песков заявив, що «ця публікація ставить під сумнів позицію JIT, яка звинуватила РФ у причетності до трагедії». І це, на фоні чисельної кількості фактів, та навіть російських псевдо-доказів, що вказують на протилежне.
Суспільство покладає великі надії на те, що нідерландській суд першої інстанції дослідить всі наявні докази прокуратури та винесе об’єктивне рішення. Однак зрозуміти, суддям, що розглядатимуть кримінальну справу, доведеться оцінити беззаперечність представлених прокуратурою доказів. І це дуже важливо. Адже в противному випадку може зруйнуватися позиція обвинувачення. Наразі слідчі з JIT мають у своєму розпорядженні покази свідків запуску ракети, залишки самої ракети, знімки із супутників, данні радарів, фото- і відеосвідчення пересування російського ЗРК «Бук» до місця, звідки був зроблений постріл та на територію РФ, а також матеріали перехоплення телефонних переговорів між підозрюваними. Все це має довести винуватість підозрюваних у справі.
Також в процесі справи мають бути доведено хто був організатором, хто віддавав накази на передислокацію та застосування ЗРК «Бук» та хто безпосередньо натискав кнопку пуску ракети.
Крім того, в рамках процесу суддям, належить відтворити всю панораму тих подій, адже за законодавством, вони зобов'язані відстежити всі причини і наслідки, які призвели до падіння літака.
І тут стане очевидним вплив Росії на адміністративні, фінансові та військові питання в самопроголошеній «ДНР». А це в свою чергу, доведе, що російська сторона фактично керувала на той момент сепаратистами в Україні і причетна до подій навколо МН-17. Як наслідок, цілком можливо, що в поле зору суду потраплять нові підозрювані, які вже будуть належати до категорії не виконавців, а організаторів цих жахливих подій.
Що ж до реакції Кремля до цього процесу, то цілком очевидно він буде вчиняти всі можливі кроки, щоб підірвати довіру до процесу, віднести його до упередженого, сприяти затягуванню та дискредитації в медіа. Напевно слід чекати появи нових фейків та конспірологічних теорій. Одночасно з цим, Москва прекрасно розуміє, що з високою долею ймовірності, результати судового процесу будуть негативні для неї. Саме тому, Володимир Путін, виступаючи перед Федеральними зборами Росії в січні 2020 року підняв питання скасування примату міжнародного права над Конституцією країни. Фактично, Кремль заздалегідь готується до невиконання всіх можливих претензій до нього.
Читайте також: Трагедия с МН-17 и ложь Кремля. ч.2
