Підводні лодки типу «Огайо» ВМС США / Reuters

Підводна війна: у якому напрямі розвивається підводний флот у світі

Підводні лодки типу «Огайо» ВМС США / Reuters

Підводні човни (ПЧ) як клас бойових кораблів і далі швидко розвиваються і вдосконалюватися. На озброєння впроваджуються нові балістичні й крилаті ракети з підводним стартом, міни, торпеди та роботизовані комплекси, а також нові енергетичні установки.

Все це разом із підвищеною прихованістю перетворили ПЧ на потужний фактор впливу на перебіг бойових дій не лише на морі, а й на суходолі, як і війн загалом. Адже завдяки своїй прихованості ПЧ можуть обирати час і місце дії та завдавати несподіваних ударів по морських та берегових стратегічно важливих цілях. Навіть факт наявності цих кораблів у тому чи іншому важливому районі зазвичай впливає на оперативний режим, змушує супротивника рахуватися з цим і залучати для нейтралізації підводної загрози значні сили.

Невипадково всі провідні морські держави й далі активно розвивають підводні складові своїх ВМС як важливі елементи національних сил стримування, що дає змогу позиціонувати себе незалежно в будь-якому районі Світового океану та за необхідності диктувати свою волю.

Читайте також: Нові підводні човни ВМФ типу Columbia несуть руйнівну кількість ядерних боєприпасів

Одвічне протистояння

Заслуговує на увагу підвищення останніми роками активності російських ПЧ в Арктиці, Північній Атлантиці, біля берегів Сирії та в Чорному морі. Так, під час нещодавніх військово-морських навчань НАТО в акваторії Чорного моря Sea Shield–21 (19—29 березня цього року) російське військове командування у відповідь вперше одночасно задіяло усі шість субмарин проєкту 636.3 зі складу Чорноморського флоту ЗС РФ. Вони діяли за тактикою «вовчої зграї», стежили за кораблями НАТО, імітували торпедні та ракетні атаки.

Фото: Natsbez.ru

Водночас в Арктиці відбулися чергові навчання ВМФ РФ «Умка–2021». Одним із ефектних епізодів була демонстрація взаємодії трьох російських атомних ракетних підводних човнів, що в зануреному стані прибули у визначений район Арктики та одночасно піднялися на поверхню, пробивши кількаметровий шар плавучої пакової криги. Безумовно, це був елемент пропаганди Кремля в контексті його протистояння Заходу. А активність РФ в Арктиці має на меті підкріпити її претензії на поклади корисних копалин на шельфі далеко за межами територіальних вод та виключної (морської) економічної зони Росії.




Три російські атомні ракетні підводні човни, що одночасно піднялися на поверхню під час навчання ВМФ РФ «Умка–2021». Скріншот russian.rt

Жодної практичної потреби посилати ракетні "бумери" (як інколи називають субмарини самі моряки) під кригу не було, адже вона в принципі унеможливлює пуски після виходу ПЧ на поверхню через заблокування ракетних шахт брилами. До того ж дальність дії самих ракет дає змогу ПЧ запускати їх навіть із власних баз на Кольському півострові. Але за навчаннями спостерігав особисто президент РФ Владімір Путін, і це все пояснює.

Фото: РИА Новости/Алексей Дружинин

Протистояти операціям підводних човнів в Арктиці можуть лише субмарини, здатні діяти у такому самому середовищі, у тому числі під шаром плавучої криги. І треба визнати, що західні флоти неодноразово успішно демонстрували свої переваги в цій царині. Ось лише останні відомі приклади.

В середині серпня 2020 року американський багатоцільовий атомний ПЧ USS Seawolf вийшов із бази Бангор (штат Вашингтон), непоміченим пройшов під багаторічною плаваючою кригою Північного Льодовитого океану і 21 серпня прибув до норвезького порту Тромсе. А на початку листопада інший атомний ПЧ ВМС США — USS Providence — у стислі терміни непоміченим подолав маршрут Північного морського шляху (ПМШ) вже у східному напрямку і дістався Японії.

Атомний ПЧ ВМС США USS Providence
Атомний ПЧ ВМС США USS Providence/ U.S. Navy photo by Yeoman 1st Class J. Thompson/Released

У Пентагоні демонстративно проігнорували погрози Кремля «дуже жорстко реагувати» на будь-яку появу іноземних військових кораблів у зазначеному районі. Адже Москва, всупереч Міжнародному морському праву, в односторонньому порядку оголосила ПМШ виключною морською комунікацією РФ. Своєю чергою, США на практиці продемонстрували можливість прихованого маневру силами і, в разі необхідності — блокування дій флоту РФ, передусім стратегічних атомних підводних ракетоносців в Арктиці. Безумовно, і під час останньої операції російського флоту в Арктиці там були атомні ПЧ Альянсу, з посиланням на які у ЗМІ стверджують, що в бойових умовах усі три «бумери», яким бракує ефективного протиторпедного захисту, були б швидко знищені торпедами.

торпеда Sting Ray Mod 1
Протичовнова електрична торпеда нового покоління Sting Ray Mod 1

До речі, розвиток останніх на Заході зазнає якісних змін. Варто згадати хоча б створену британським концерном BAE Systems 324-мм протичовнову електричну торпеду нового покоління Sting Ray Mod 1, що має інноваційні системи, зокрема наведення, бойову частину й акумуляторну батарею (магній-хлор-срібний акумулятор із сухим електролітом, що активується морською водою). Торпеду можна використовувати в широкому діапазоні глибин.

Sting Ray Mod 1
Sting Ray Mod 1 має інноваційні системи, зокрема наведення, бойову частину й акумуляторну батарею

Окрім значного ізотропного ефекту від вибуху, бойова частина торпеди з кумулятивним зарядом створює спрямований на ціль струмінь розплавленого металу, що проникає всередину міцного корпусу ПЧ і знищує все. Ефективність торпеди підвищує система наведення, що уможливлює вибір оптимального місця влучання в ціль і підриву бойової частини.

Підводний баланс

За даними звіту The Military Balance 2021 (видання Міжнародного Інституту стратегічних досліджень, The International Institute for Strategic Studies), членами світового елітного ядерного клубу наразі є шість країн, флоти яких мають атомні субмарини. Це США (14 стратегічних ракетних та 54 багатоцільових ПЧ), Китай (6 ракетних і 52 багатоцільових ПЧ, з них відповідно 6 і 12 — атомні), Росія (12 стратегічних ракетних — 9 на Півночі і 3 на Тихому океані, і 26 багатоцільових АПЧ), Велика Британія (4 і 7), Франція (4 і 4) та Індія (1 і 15).

За даними звіту The Military Balance 2021, членами світового елітного ядерного клубу наразі є шість країн, флоти яких мають атомні субмарини. Це США (14 стратегічних ракетних та 54 багатоцільових ПЧ), Китай (6 ракетних і 52 багатоцільових ПЧ, із них відповідно 6 і 12 — атомні), Росія (12 стратегічних ракетних і 26 багатоцільових АПЧ), Велика Британія (4 і 7), Франція (4 і 4) та Індія (1 і 15)

Усі американські, британські та французькі ПЧ є атомними, тоді як до складу решти флотів входять як атомні, так і дизель-електричні багатоцільові та торпедні ПЧ. З часом до ядерного клубу може долучитися також Бразилія, що оголосила про старт власної програми створення атомного підводного флоту.

Флоти провідних морських держав постійно поповнюються новими підводними човнами. Так, США у 2019 році замовили дев’ять нових багатоцільових АПЧ типу Virginia, вісім із яких отримають по 28 додаткових модулів для стрільби стратегічними крилатими ракетами Tomahawk. Наступним кроком стане будівництво 12 нових шістнадцятиракетних стратегічних АПЧ типу Ohio.

ВМС НВА Китаю також поповнюються новими атомними та дизель-електричними ПЧ різного призначення. За прогнозами військово-морської розвідки США, до 2030 року чисельність китайського підводного флоту сягне 76 одиниць. А за оцінкою капітана Джеймса Фанелла, колишнього директора розвідки й інформаційних операцій Тихоокеанського флоту США — навіть 110 одиниць. Передусім ідеться про розгортання cерійного будівництва нових багатоцільових АПЧ типу 095 (аналог американського АПЧ типу Virginia) та стратегічних ракетних АПЧ типу 096. Останні призначені для бойового патрулювання відкритої частини Тихого океану та/або прихованих походів у Індійський океан. Балістичні ракети цих АПЧ буде націлено на США та Індію. Щоправда, за оцінками Пентагону, китайські атомні ПЧ (як і російські) наразі технологічно відстають від американських аналогів щонайменше на два покоління, мають вищу шумність та поступаються дальністю та точністю дії ракет і торпед. Та китайці постійно скорочують своє відставання.

ВМФ РФ у 2021 році має поповнитися ракетним АПЧ (за російською класифікацією — атомним ракетним підводним крейсером стратегічного призначення) "Князь Олег" проєкту 949А (типу "Борей-А") і багатоцільовими АПЧ (атомними підводними крейсерами) "Казань" і "Новосибирск" проєкту 885 (типу "Ясень"). Ще п’ять "бореїв" планується побудувати до 2028 року. Слід зауважити, що через технологічну і технічну відсталість російської промисловості будівництво кораблів там затягується на довгі роки, тож вони встигають застаріти. Так, АПЧ четвертого покоління — "Юрий Долгорукий" — будували аж 17 років.

АПЧ
АПЧ четвертого покоління — "Юрий Долгорукий"

Росія також продовжує будівництво багатоцільових дизель-електричних субмарин. Цього року очікується передача Тихоокеанському флоту багатоцільового ПЧ "Магадан" пр.636.3 (06363) і закладка двох останніх (із шести запланованих) кораблів цього типу, що мають бути побудовані до 2024 року. Йдеться про морально застарілий проєкт, якому бракує повітронезалежної установки: її розробка в РФ зазнала невдачі. До складу Чорноморського флоту ЗС РФ входять шість таких ПЧ.

Особливу небезпеку становитимуть нові види російського озброєння, зокрема важка торпеда з ядерним двигуном 2M39 "Посейдон" із ядерною бойовою частиною у 2 мегатонни і дальністю дії до 10 тис. км. "Посейдон" призначений для ураження прибережних районів, щоб на багато років і навіть десятиліть виключати їх з економічного середовища. За оцінкою колишнього заступника держсекретаря США з питань міжнародної безпеки Крістофера Форда, "Посейдон" покликаний "залити прибережні міста Сполучених Штатів потужним радіоактивним цунамі". За попередніми підрахунками, жертвами такої атаки можуть стати десятки мільйонів американців. Носіями цих "суперторпед" мають слугувати субмарини спеціального призначення проєкту 09852.

Перша з них, АПЧ "Белгород", зараз проходить випробування. Росія також розробляє підводну зброю нового покоління, не призначену для класичної війни на морі, що може бути зарахована до терористичних засобів. Ідеться про глибоководні апарати та засоби виявлення на дні океану кабелів зв’язку, установки підслуховувальної апаратури або вибухових пристроїв для виведення з ладу елементів морської критичної інфраструктури.

АПЧ "Белгород" проходить випробування.

Своєю чергою, британський Королівський флот у межах оновлення сил стримування планує отримати у 2030-х роках чотири нові ракетні АПЧ типу Dreadnought, що мають нести по 12 морських балістичних ракет із підводним стартом Trident II D-5.

Франція реалізує програму з будівництва шести нових 5300-тонних багатоцільових АПЧ типу Barracuda (або Suffren) для заміни АПЧ типу Rubis. Головна субмарина нового типу наразі проходить випробування. А з 2023 року почнеться будівництво чотирьох ракетних АПЧ нового покоління, що у 2033—2035 роках замінять кораблі типу Le Triomphant з ракетами M51.

Атомний ПЧ К-152 "Нерпа" проекту 971. За індійською класифікацією: S72 Chakra

ВМС Індії мають лише два підводні атомоходи — Chakra (орендований у РФ багатоцільовий АПЧ пр.945) та Arihant (12-ракетний стратегічний АПЧ вітчизняної побудови). Решта індійського підводного флоту — це дизель-електричні ПЧ німецької, російської та французької конструкції. Через пандемію призупинено будівництво чергових двох АПЧ (з шести запланованих).

Водночас ВМС ще 25 країн світу мають на озброєнні неатомні ПЧ. Щоправда, коло країн, здатних самостійно будувати неатомні субмарини, є доволі обмеженим. Це Німеччина, Франція, Італія, Швеція, КНР, КНДР і РФ. Тоді як Туреччина, Республіка Корея, Бразилія та Індія будують ПЧ на підставі ліцензій.

За крок від фантастики

Під час минулорічного віртуального міжнародного військово-морського салону «EuroNaval–2020», що відбувся у Франції, світові виробники поділилися своїми поглядами щодо шляхів подальшого розвитку та конструкції перспективних ПЧ майбутнього. З огляду на деякі інноваційні підходи, є всі підстави говорити про появу якісно нових, цілком електричних підводних човнів, ТТХ яких перевищують традиційні аналоги. Провідною подією салону стала презентація французькою компанією Naval Group концептуального проєкту 77-метрового 3200-тонного підводного човна майбутнього SMX31E, що теоретично може бути побудований вже до 2040 року. Дизайн SMX31E відрізняє радикально новий «біонічний» зовнішній вигляд, що нагадує величезного кита.

Перспективний французький підводний човен нагадує своєю формою кита / Ілюстрація: Naval Group

В ньому відмовилися від традиційної рубки і гребного гвинта центрального розташування. Рубку замінили на характерне підвищення легкого корпусу, де розміщено перископи, антени й інші висувні пристрої, що полегшують навігацію під час перебування ПЧ на поверхні. А замість гвинта — два бортові водометні рушії в тунелях. Завдяки автоматизації процесів управління та контролю чисельність екіпажу зменшено до 15 осіб. На борту передбачено можливість розміщення до 20 аквалангістів або спецпризначенців.

ПЧ SMX31E

SMX31E отримає повністю електричну силову установку (два електродвигуни), що на період перебування у морі живитиметься новітньою літієво-іонною акумуляторною батареєю. ПЧ має 40-добову автономність плавання при швидкості вісім вузлів або 60-добову — зі швидкістю п’ять вузлів. Навіть частково розряджені батареї в разі потреби уможливлять короткотривалу 20-вузлову підводну швидкість. Для порівняння: сучасні дизель-електричні ПЧ з повітронезалежними системами можуть перебувати під водою безперервно не більш ніж три тижні. Автономність атомних ПЧ за запасами провізії для французьких атомних ПЧ типу Rubis — 45 діб, а типу Barracudа — до 60. Тобто електричний SMX31E матиме автономність, наближену до атомних аналогів, за значно меншої вартості самої субмарини. Враховано й питання еволюції використання неатомних ПЧ. Передбачається оснащення їх безпілотними системами, на які покладатиметься виконання частини завдань носія, наприклад, розвідки. Своєю чергою, це дасть змогу субмарині лише очікувати, коли роботи виконають завдання й повернуться на борт.

Компонування підводного човна SMX 31E
Компонування підводного човна SMX 31E

На SMX31E відмовилися від вертикальних пускових установок, а боєкомплект зменшили до 24 одиниць (ракет, торпед або мін). Для стрільби важкими торпедами та керованими крилатими ракетами призначені лише стандартні горизонтальні носові й кормові торпедні апарати. Останні слугуватимуть і для відправлення підводних та повітряних безпілотників. У середній частині корабля можуть транс­портуватися чотири або шість великих за розмірами дронів різного призначення. За розрахунками Naval Group, один SMX31E уможливить контроль у десять разів більшої акваторії, ніж сучасний дизель-електричний ПЧ типу Scorpène.

Описане зовсім не є фантастикою чи дуже віддаленою перспективою. Окремі інноваційні елементи, запропоновані в перспективних розробках, вже сьогодні впроваджуються на практиці. Найбільшого прогресу в створенні електричних субмарин досягли японці.

Так, у 2020 році до складу ВМС Японії увійшов ПЧ SS 511 Oryo (тип Soryu), побудований на верфі компанії Kobe Shipyard & Mashinery Works. Нову субмарину вирізняє наявність літій-іонних акумуляторів, що мають удвічі більшу ємність, ніж у попередників. На човні відмовилися від повітронезалежної дизель-електричної установки, усунувши джерело акустичних шумів, що демаскують ПЧ під час перебування під водою. Тому рівень акустичної сигнатури Oryo кращий, ніж в атомних ПЧ. У березні 2021 року ВМС отримали вже другий ПЧ на нових акумуляторах (Toryu), а в Токіо оголосили про перехід до серійного будівництва нових підводних човнів проекту 29SS (типу 3000) на літій-іонних акумуляторах. Наразі в Японії доступні вже два типи останніх: літій-нікель-кобальт-алюміній-оксидні батареї (NCA) від компанії GS Yuasa та літій-титанатні від Toshiba SCiB.

А ВМС США планують оснастити свої ПЧ розвіду­вальними БПЛА. В межах програми Submarine-Launched Unmanned Aerial System (SLUAS) командування кораблебудування та озброєння ВМС оприлюднило запит на інформацію про БПЛА, що могли б запускатися субмариною з-під води.

Оснащений електронно-оптичною розвідувальною апаратурою дрон має триматися в повітрі близько години та працювати на дальностях за межами радіогоризонту навіть за умови відсутності постійного радіозв’язку. Дані цілевказання він має передавати радіоканалом із використанням 256-бітного шифрування.

Зі свого боку, китайці вже активно використовують для потреб підводної навігації автономні підводні дрони, оснащені GPS та апаратурою супутникового зв’язку. У березні та грудні 2020 року індонезійські рибалки виловили два китайські підводні дрони типу Sea Wing. В обох випадках це сталося поблизу потенційних маршрутів переходу китайських підводних човнів з Південно-Китайського моря до Індійського океану протоками Зунд і Ломбок. Імовірно, ці дрони заздалегідь збирали дані щодо обстановки на маршрутах потенційних переходів ПЧ, глибин, характеру течій, температури та солоності води тощо. Розвідувальна активність китайського флоту в цьому важливому районі спрямована на пошук безпечних шляхів непомітного перекидання підводних човнів до Індійського океану в обхід Малаккської протоки.

Чорноморські перспективи

ВМС Болгарії, Румунії й України, що донедавна ще мали підводні човни, наразі втратили підводну складову, хоча концептуально шукають шляхи її поновлення. Так, один із варіантів Концепції розвитку ВМСУ передбачає придбання двох малих ПЧ, що має якісно підвищити бойові спроможності й потенціал стримування. Все впирається лише у те, коли, де і як придбати ці субмарини. Адже купівля й утримання сучасних субмарин ускладнюється низкою факторів, передусім високою вартістю. З огляду на наявні реалії, побудувати чи придбати за кордоном новий сучасний ПЧ найближчим часом буде непросто. Вбачають два варіанти. Перший — придбати або взяти в оренду (чи на умовах на кшталт ленд-лізу) у тієї-таки Туреччини одного-двох ПЧ, що були в користуванні.

Фото: pentapostagma.gr

Другий — з огляду на розвиток обстановки в регіоні та спільні інтереси НАТО й України у протистоянні російській агресії, вирішити питання шляхом формування міжнародного турецько-болгарсько-румунсько-українського (можливі варіанти) Чорноморського дивізіону підводних човнів на кшталт та з урахуванням досвіду наявної міжнародної бригади ЛитПолУкрбриг. За винятком РФ, серед країн нашого регіону лише Туреччина нині будує сучасні субмарини. Йдеться про серію з шести нових багатоцільових дизель-електричних ПЧ з повітронезалежною установкою на базі німецького експортного проєкту 214N. 23 березня головний ПЧ Piri Reis (S-330) розпочав випробування і в 2022 році має бути переданий турецьким ВМС.

Фото: pentapostagma.gr

Теоретично для комплектування дивізіону на правах оренди (з правом викупу у власність країнами-учасницями) можна було б розраховувати на турецькі кораблі пр.209, що були у користуванні та після впровадження нових одиниць підлягають виведенню у резерв або на продаж. Зрозуміло, що подібний крок вимагатиме політичного узгодження питання між потенційними учасниками і на рівні Альянсу, але воно того варте. Створення міжнародного (Чорноморського) підводного дивізіону під егідою НАТО сприятиме посиленню військово-морської присутності Альянсу в регіоні. Це також здешевить потенційним країнам-учасницям утримання ПЧ та підготовку кадрів підводників.

Матеріал підготовлено спеціально для видання "Український тиждень"

Читайте також: Не атомний та схожий на кита: яким у Франції бачать підводний човен майбутнього