Менш ніж два тижні тому, 19 червня 2023 року, рашисти вперше і поки що єдиний раз застосували проти ЗСУ на фронті нашпигований вибухівкою "танк-камікадзе" на базі Т-54/Т-55, подія мала місце на Маріїнському напрямку. Поки що подібних випадків зі сторони ворога не повторювалось, тому є певний час для переосмислення.
Зазвичай, коли мова йде про подібні зразки зброї, то одразу прийнято згадувати німецький "дрон-камікадзе" Goliaf часів Другої світової, по суті дистанційно керований робот із бойовою частиною від 60 кг до 100 кг (залежно від модифікації), та призначений для боротьби проти танків та укріплень ворога. Але нюанс в тому, що перш ніж перейти до виробництва та застосування Goliaf, німці встигли попрактувати буквально і застосування щось схожого на "танки-камікадзе", тобто бронемашин із сотнями кг вибухівки.
Читайте також: Для танків-камікадзе на базі Т-54/Т-55 рашисти можуть використати систему управління ще з 1980-х
Якщо конкретніше, то протягом боїв 1940-1941 років в руки вермахту потрапила певна кількість британських гусеничних бронетранспортерів Bren, які відрізнялись компактністю і місткістю водночас. Якраз частину із цих шасі німці переобладнали на (сучасною мовою кажучи) аналоги дистанційно керованих "танків-камікадзе", що застосовувались зокрема під час боїв проти радянських військ в Криму у 1942 році.
Такі "танки-камікадзе" вермахту мали свій окремий і складний індекс - Ladungsträger auf Fahrgestell Bren. Тоді вермахт застосував орієнтовно 30 тодішніх "дронів-камікадзе", із яких 13 були втрачені через вогонь противника, 9 не дійшли до цілі через "поломки різного характеру", і лише 8 таки спрацювали як слід, зокрема при руйнуванні дотів та інших укріплень радянських військ.
Після кампанії в Криму саме такого формату "танки-камікадзе", тобто трофейні тягачі із сотнями кг вибухівки німці більше не застосовували. Але не тому, що із таких машин як слід спрацювало менш ніж 30%, а тому що Німеччина вже в 1942 році почала виробництво цих самих "дронів-камікадзе" Goliaf.
Ефективність використання німецьких Goliaf під час Другої світової війни виглядала, м’яко кажучи, не вражаючою, бо із орієнтовно 7600 машин цього типу орієнтовно 6 тисяч (за деякими даними) не були використані взагалі. А ті німецькі "Голіафи", що таки вийшли в атаку – частина з них була втрачена через вогонь навіть радянських протитанкових рушниць (так би мовити, "антиматеріальні гвинтівки" того часу), або ж – атаку такого робота можна було цілком зірвати, просто перерубавши дроти управління, по яким команди подавали німецькі оператори.
Але тут маємо той парадокс, що саме німецький Goliaf міцно увійшов у військову історію як "предтеча" подібних зразків озброєння. Бо якщо порівнювати, то радянські "аналоги" подібних систем, як то "телекеровані танкетки" типів ТТ-27 або ЭТ-1-627 були ще менш масовими, показували ще меншу ефективність, і залишились в історії дуже "фрагментарною" сторінкою, хіба що для істориків- "гурманів".
Цей історичний приклад ми навели для демонстрації того, що навіть в Другу світову війну були епізоди, коли попередники сучасних рашистів теж практикували таку річ, як "нафарширувати" вибухівкою бронетехніку та відправити її на позиції ворога. І що навіть уже з тих часів пішли рецепти боротьби проти таких видів техніки – ставити перешкоди для управління, або ж просто знищувати із протитанкового озброєння.
Читайте також: Рашисти видали копію RQ-170 за свій важкий безпілотник С-70 "Охотник", який нібито вже "б’є цілі" в Україні
