Прагнення українського президента Володимира Зеленського сісти за стіл переговорів і досягти з російським очільником Білокам’яної хоч якогось рішення, зустрічається із спротивом та шантажем.
Москва постійно, висуває все нові вимоги та відтягує можливість зустрітися у Нормандському форматі на більш пізній термін. Раніше в Києві розраховували на вересень, потім на жовтень, а зараз вже говорять про листопад 2019 року. При цьому, про окупований Крим, Кремль категорично не хоче вести розмови. Якщо «питання Криму для Москви вирішено», то для України та світової спільноти - ні. Адже на карті Європи з’явилася не лише окупована територія, а й військова база, яка становить загрозу безпеці та спокою для континенту в цілому.
Читайте також: Адмірал Воронченко: Росія прагне домінувати в Чорному морі
Крим є дуже важливим місцем для РФ на мапі регіону, адже Кремль розглядає його як плацдарм для проекції сили на Середземне море й Близький Схід. З огляду на це, мета Росії – домінувати в Чорному та Азовському морях та перетворити їх на суто «російську вотчину». Саме Кремль продовжує нарощувати військовий потенціал РФ на території тимчасово окупованого Криму, збільшувати корабельний склад ЧФ, створювати штучні перешкоди свободі мореплавства, завдаючи тим самим економічної шкоди Україні, а також здійснювати розвідувальну діяльність із використанням захоплених морських об’єктів інфраструктури.
Крім того, проводиться свідоме переселення людей з материкової частини РФ в український Крим для зміни демографію окупованого півострова.
Не примарна загроза
ЧФ РФ за останні п’ять років отримав 16 нових бойових кораблів, катерів та підводних човни, у більшості з яких на озброєнні ракетні системи «Калібр-НК» та «Калібр-ПЛ», здатні вражати цілі на великих відстанях. Російський флот в Криму має значну кількісну та якісну перевагу над ВМС ЗС України й налічує до 40 бойових кораблів, 7 дизель-електричних підводних човнів та 15 бойових катерів. Із них 11 надводних кораблів (3 фрегати, 2 малі ракетні кораблі) та 6 підводних човнів є носіями крилатих ракет морського базування типу «Калібр». Їхній сумарний ракетний залп становить 64 крилаті ракети.
До складу ЧФ включено два малі ракетні кораблі та патрульний корабель проекту 22160 «Васілій Биков». Ще два кораблі будуються. На їх борту передбачена можливість розміщення безпілотників та ударного ракетного комплексу «Клаб-К». Одним із головних завдань нових ракетних кораблів буде охорона траси газогону «Південний потік».
З огляду на характеристики крилатих ракет морського базування типу «Калібр», при стрільбі з акваторії Чорного моря рубежем досяжності ракет у ядерному спорядженні можуть бути Париж, Амстердам, Стокгольм. До 2020 р. заплановане поповнення ЧФ додатковими 14 кораблями, носіями КРМБ типу «Калібр» (по вісім пускових установок (ПУ) на кожному судні). Це означатиме збільшення сумарного ракетного залпу крилатими ракетами морського базування з акваторії Чорного моря до 168 одиниць.
Загальна чисельність особового складу ЧФ РФ на сьогодні становить до 35 тис. матросів, старшин та офіцерів, із яких до 32 тис. дислокується на території тимчасово окупованої АР Крим та в Севастополі. ЧФ РФ зберігає можливість вільного маневру й нарощування сил і засобів у будь-якому напрямку. Значно посилено наземний та авіаційний компоненти на території окупованого Криму. Зокрема, на півночі півострова зафіксовано появу нової вертолітної групи (Мі-8), головним завданням якої є висадка десанту для захоплення інфраструктури Дніпровського каналу в Херсонській області.
Із 2014 по 2019 рік в окупованому Криму було створено систему ППО та збільшено кількість бойових літаків у 3,4 разу, а бойових вертольотів у 6,5 разу. Авіаційна компонента міжвидового угруповання на території півострова складається з частин Морської авіації ЧФ РФ та 27-ї змішаної авіаційної дивізії 4-ї армії ВПС і ППО (сформована після анексії Криму). Водночас значно посилено ППО АР Крим завдяки створенню 31-ї дивізії ППО, на озброєнні якої перебувають ЗРС С-300 та С-400 по 32 ПУ.
Наземний компонент окупаційних військ на території АР Крим нині представлений новоствореним 22-м армійським корпусом берегової оборони. На озброєні перебувають, в тому числі, такі нові БРК як «Бастіон-П» та «Бал». Крім того, планується поява окремої ракетної бригади, що матиме на озброєнні 12 установок ОТРК «Іскандер-М» (із сумарним ракетним залпом 24 ракети) з дальністю ураження до 500 км.
Протистояння та втрати
В свою чергу, Україна після втрати своїх військово-морських можливостей у 2014 році досі не може оговтатися. На морському напрямку країна змушена перебувати в глухій обороні, адже потенціал ВМС не можна навіть порівняти із силами ЧФ Росії. На жаль, Київ відстає, дії ВМСУ і ЗСУ в морському напрямку зазвичай є тільки запізнілою реакцією на дії агресора.
Натомість РФ діє достатньо активно. Періодично ЧФ на свій розсуд закриває для мореплавства деякі райони Азовського та Чорного морів під приводом проведення бойових стрільб (які насправді в більшості випадків не проводяться). При цьому відстань від закритих ЧФ або ФСБ РФ морських акваторій до українського узбережжя на Азовському морі становить лише 10 км (5,4 миль). А масштаби територій для проведення навчань на Чорному морі - взагалі дивують. Адже іноді перекривається ледве не пів моря.
Апогеєм протистояння між РФ та Україною стала заборона Росією проходу катерів ВМС України через Керченську протоку до Маріуполі. Як відомо, 25 листопада 2018 року кораблі ЧФ і ФСБ РФ заблокували прохід українській корабельно-катерній групі, а коли вона вже поверталася до Одеси, у нейтральних водах атакували її та врешті захопили. В результаті кораблі та особовий склад опинилися в російському полоні. Лише у вересні 2019 року в рамках обміну полоненими вдалося повернути українських моряків, однак два катери типу «Гюрза-М» та один буксир, досі залишаються в руках агресора.
Тим не менш, військовий вимір у протистоянні між Україною та РФ на морі є не єдиним. Так, в результаті систематичних зупинок і догляду кораблями (катерами) Берегової охорони ФСБ РФ торговельних суден, які прямують до українських портів Бердянськ, Маріуполь і повертаються звідти, судновласники, вантажовідправники й порти, зокрема, Маріуполя й Бердянська зазнають значних збитків. За даними українських експертів, у разі повної зупинки товарообороту портів України в акваторії Азовського моря це призведе до зменшення ВВП України на 4%, що становитиме щомісячні втрати її бюджету в обсязі $500 млн. Найбільших збитків зазнає виробництво чорної металургії, що впаде на 22% загалом. Це, за планами Кремля, знівелює наявне мінімальне зростання економіки країни (до 3%) та ускладнить соціально-політичну ситуацію в Україні.
Важливий також людський вимір діяльності РФ в самому Криму. 14 жовтня 2019 року на засіданні Третього комітету Генасамблеї ООН була оприлюднена доповідь генсека ООН Антоніу Гутерріша про стан виконання української резолюції щодо захисту прав людини в тимчасово окупованому Криму. ООН офіційно визнала порушення Росією Женевських конвенцій, через свідоме переселення нею людей з материкової частини в український Крим у спробах змінити демографію окупованого півострова. Таким чином Кремль формує на півострові лояльне для себе населення. Натомість відбувається переслідування місцевих незгодних кримських татар та українців, яких постійно звинувачують в екстремізмі та тероризмі.
Цілі та можливі дії противника
Варіантів дій РФ з подальшої дестабілізації ситуації в чорноморському регіону достатньо. Серед них, висадка морського десанту на узбережжя України. ЧФ регулярно проводить навчання, в рамках яких відпрацьовуються питання саме десантування, де задіюються частини морської піхоти та великі десантні кораблі флоту. Чи достатньо у Москви можливостей для проведення подібної операції на окремих ділянках морського узбережжя України? Напевно, так. Але також є і розуміння, що доведеться заплатити занадто високу ціну її здійснення в поточних умовах.
Інший варіант - це блокування західної частини Чорного моря. Для цього може бути використані об’єкти промислової інфраструктури, зокрема захоплені видобувні вишки. Наразі їх цілодобово охороняють військові ЗС РФ, що перебувають на них, а також кораблі ЧФ, що патрулюють поряд. Відомі випадки, коли у 2017-2018 роках під час спроби наблизитися до таких платформ патрульний літак ВМСУ, а потім і прикордонний катер ДПСУ були обстріляні російськими військовими з використанням стрілецької зброї. Поряд з цим, вежі поступово переміщують у межах вільної економічної зони України ближче до острова Зміїний, від якого до Одеси всього 142 км. Небезпека цього полягає в можливості противника контролювати величезну морську акваторію в реальному часі. Надалі не можна виключати зупинку та догляд торговельних суден, що прямуватимуть із та до портів України в акваторії Чорного моря, мотивуючи це «забезпеченням безпеки в регіоні і недопущення можливих терористичних атак». Реалізація Кремлем такого сценарію ще більше ускладнить морегосподарську діяльність України на Чорному морі та завдасть нашій країні чергової економічної шкоди. Також в цьому контексті не слід виключати й спробу раптової атаки ЧФ українського гарнізону на острові Зміїний, зокрема його блокади, висадки десанту й повного захоплення. Це дасть змогу противнику перейти до цілковитої блокади чорноморського узбережжя України, що вже відбувається на Азові.
Тим не менш, незважаючи на існуючи виклики та ризики, аналіз дій РФ вказує на те, що Кремль тримає в готовності варіант з відкритою збройною агресію проти України.
Натомість, намагається використовувати наявні інструменти впливу - економічний тиск та дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в країні, для впливу на її політичний курс та залишення в своїй орбіті.
Україні в свою чергу слід враховувати потенційні ризики та загрозу та бути готовою до різних сценаріїв розвитку подій. Наразі вітчизняна Стратегія ВМС-2035 передбачає нарощування спроможностей України в прибережній зоні до 2025, у близькій морській зоні - до 2030-го та у відкритому морі до 2035. Крім того, створення до 2025 року для потреб ВМС ЗС України системи спостереження й розвідки та висвітлення надводної ситуації в прибережній зоні, а до 2030-го - у близькій морській зоні. Загалом до 2035 року очікується створення флоту, здатного діяти за межами Чорного моря (у партнерстві з НАТО). Його перевагами буде «наявність ударного й зенітно-ракетного озброєння, високий морський вишкіл, мотивованість особового складу й можливість вирішувати завдання, що покладаються на ВМС, у повному обсязі».
Однак це перспектива наступних п’ятнадцяти років. За цей час може трапитися будь-що, особливо з боку РФ. Отже важливо, щоб щонайменше всі зазначені в Стратегії напрямки розвитку реалізовувалися не лише вчасно, а з набагато більшою швидкістю. На фоні цього дуже важливо, щоб поточна влада до кінця розуміла важливість формування адекватних загрозам військово-морських спроможностей України та забезпечення належної оборони та охорони морського узбережжя держави та виключної морської економічної зони.
Читайте також: Мінна загроза на морі
