Морські міни є універсальною зброєю, що може як уражати кораблі противника, так і ефективно впливати на економіку країни в якості інструменту точно розрахованого воєнного тиску. Міни уможливлюють блокування морських портів та/або військово-морських баз. У свою чергу, це має наслідком значні збитки для економіки країни-жертви тощо. До цього можна додати психологічний вплив, у т.ч. на треті країни, з метою обмеження судноплавства і вантажопотоків.
Морські міни широко використовувалися під час Корейської війни для захисту підходів з моря до десантодоступних ділянок узбережжя, завдавши чималої шкоди ВМС США, які виявилися неготовими до боротьби з мінами. А головне, наявність мін значно обмежувала діяльність американського флоту в цілому. Але навіть багато років по тому морські міни залишаються ефективним засобом війни на морі. Останнього разу вони завдали шкоди кораблям ВМС США у лютому 1991 р під час підготовки до запланованої в рамках операції Багатонаціональних сил «Буря в пустелі».
Читайте також: Сили спеціальних операцій: провідна сила війн майбутнього
Тоді в рамках підготовки до висадки морського десанту кораблі Міжнародної коаліції на чолі із США потрапили на міни, які іракські ВМС приховано виставили на ймовірних шляхах підходу противника.
Першим 18 лютого 1991 року на якірну міну загородження наскочив американський десантний вертольотоносець «Тріполі» (LPH-10), який прямував до визначеного для висадки десанту ділянки узбережжя з метою тралення вертольотами прибережної акваторії від мін. Від підриву на якірній міні LUGM-145 із 145 кг вибухівки корабель отримав важкі пошкодження і зупинився, як потім виявилось, у безпосередній близькості від ще 3-х мін, зіткнення з якими мало б для нього фатальні наслідки.
Пошкоджений вертольотоносець на цілий місяць вийшов з ладу і в подальшому участі в операції не брав. Усунення пошкоджень від примітивної якірної міни вартістю 1,5 тис доларів обійшовся США у 5 млн доларів.
Наступним, через 4 години після «Триполі», одразу на 2-х донних мінах підірвався американський ракетний крейсер «Принстон» (CG-59). Як з’ясувалося, це були міни типу «Манта» італійського виробництва, що стояли на озброєння ВМС Іраку. Пошкоджений корабель утримався на плаву і навіть деякий час залишався в районі патрулювання, після чого його відправили на ремонт. Загалом, відновлення боєздатності крейсера обійшлося Пентагону майже у 24 млн доларів (за неофіційними-майже 100 млн), що набагато перевищує вартість 2-х мін вартістю по 15 тис доларів.
Однак безпосереднім наслідком підриву «Тріполі» і «Принстона» стала відмова командування коаліційних сил від проведення морської десантної операції через побоювання великих втрат. Вже після завершення війни виявилося, що іракські ВМС виставили у північній частині затоки, небезпечних з точки зору висадки десанту, близько 1300 морських мін загородження різних типів.
Наведені приклади свідчать про необхідність подальшого вдосконалення протимінних засобів боротьби з мінами і вибухонебезпечними предметами на морях, збільшення уваги до цього питання в цілому тощо.
Поряд із спеціалізованими кораблями-тральщиками для знешкодження донних мін використовуються також повітряні платформи, літаки і вертольоти, оснащені спеціальним обладнанням, що генерує відповідні сигнали, що імітують фізичні поля корабля і таким чином дистанційно ініціюють підрив міни.
Однією з загроз на морях залишається велика кількість мін, виставлених воюючими сторонами під час ІІ світової війни, у т.ч. на Чорному і Азовському морях. В останньому випадку йдеться про 18094 міни, щозалишаються під водою і чекають свого часу. Частина з них, зірвана штормами з якорів, ще й досі блукає морем у напівзатопленому стані.
За оцінками, навіть якірні міни, що затонули, разом із донними, в яких давно вичерпався заряд електричних батарей, залишатимуться небезпечними з точки зору можливості вибуху щонайменше до 2040 р. А пасивна спроможність до вибуху, наприклад, від удару (наприклад, якорем судна) у них зберігатиметься протягом навіть 100 років.
Одним з важливих факторів підтримки України з боку США та Заходу в цілому є військово-морська присутність НАТО в регіоні Чорного моря, початок якій було покладено ще у 1996 р. У свою чергу, важливою складовою цієї присутності є систематичне залучення до спільних навчань кораблів Постійної військово-морської протимінної групи №2 (SNMCMG2).
Відповідно, відпрацювання флотами заходів щодо боротьби з мінною загрозою на морі є обовязковим елементом усіх регіональних міжнародних навчань, таких, як Cooperative Partner, Sea Breese тощо. Зокрема, у навчаннях «Бриз – 2019» (липень 2019 р), узяли участь 3000 військовиків і 33 кораблі і підрозділи із 19 країн – України, США, Болгарії, Великобританії, Греції, Грузії, Данії, Італії, Латвії, Литви, Естонії, Канади, Молдови, Норвегії, Румунії, Польщі, Франції, Туреччини і Швеції.
У т.ч. в навчаннях було задіяно кораблі 2-х з 4-х існуючих постійних військово-морських груп НАТО - ПВМГ №2 (SNMG2) і ПВМГ мінної протидії №2 (SNMCMG2). Остання складалася з італійського корабля забезпечення «Везувіо» (флагман) і 3-х мінних тральщиків: французького «Оріон», турецького «Енез» і румунського «Ніколеску».
Під час навчань група SNMG2 здійснила заходи щодо забезпечення безпеки судноплавства і зв’язку, а також тренування з протидії загрозам з моря і повітря. Мінні тральщики зі складу SNMCMG2 також провели решту кораблів-учасників навчань через умовне мінне поле, підтвердивши свою здатність підтримувати безпеку морських комунікацій. З кораблями групи успішно взаємодіяв єдиний на разі протимінний корабель ВМСУ – рейдовий тральщик «Генічеськ».
Протимінні навчання також проводяться НАТО на двосторонній і багатосторонній основі з ВМС інших чорноморських держав. Так, наприклад, у березні 2019 р на Чорному морі пройшли військово-морські навчання НАТО Poseidon 2019, де відпрацювували заходи з нейтралізації підводних загроз. Повідомлялося навіть про плани постійного базування кораблів SNMCMG2 в акваторії Чорного моря, що свідчить про намір керівництва НАТО підвищити свою присутність у цьому регіоні.
Боротьба з мінною загрозою є одним з головних завдань ВМС ЗС України. До 2014 р морські тральщики «Черкаси», «Чернігів», базові «Маріуполь» і «Мелітополь», а також рейдовий тральщик «Генічеськ» були найбільш активними кораблями ВМС, передусім, учасниками міжнародних навчань.
Поряд з відпрацюванням взаємодії з кораблями НАТО, українські тральщики долучалися до пошуку та знешкодження мін та вибухонебезпечних предметів, що досі залишаються на дні Чорного і Азовського морів і становлять небезпеку. Лише кілька останніх прикладів.
Так, повідомлялося про знешкодження у 2009 р поблизу с.Леонідово в Одеській області донної міни часів ІІ світової війни. Кілька випадків знешкодження мін і інших вибухонебезпечних предметів ВМСУ записали на свій рахунок в районі о.Зміїний, біля берегів Криму і в інших районах.
23 березня 2017 р під час планового тренування у відкритому морі спільними зусиллями ВМСУ і кораблів протимінної групи НАТО SNMCMG 2 було знайдено і знищено дві морські якірні міни. Це відбулося саме у районі, де через наявність вибухонебезпечних предметів капітанам суден не рекомендується кидати якоря. 25 травня 2018 р. під час навчань кораблі SNMCMG 2 знешкодили в територіальних водах України чергову міну часів ІІ світової війни.
Зазвичай, спільні тренування і навчання протимінних кораблів НАТО і ВМСУ відбуваються саме в районах Південно-Західної частини Чорного моря, де мінна небезпека залишається високою, у т.ч. на прибережних ділянках.
Така увага союзних тральщиків до мінонебезпечних ділянок Чорного моря є цілком зрозумілою, адже кораблям Альянсу доводиться діяти саме там. Більш того, навіть випадковий підрив тут американського бойового корабля на міні часів ІІ світової війни може спричинити загострення між США і РФ.
Мінна загроза на морі залишається цілком реальною і для України. Агресор не відмовився від наміру блокувати українські морські порти, через які здійснюється комунікація із зовнішнім світом, експорт і імпорт товарів тощо. А Чорноморський флот РФ має усе необхідне для ведення мінної війни на морі, у т.ч. для прихованого мінування фарватерів на підходах до українських портів.
Адже можливе пошкодження від підриву на міні хоча б одного іноземного судна, що прямуватиме до або з українського порту, може призвести до створення штучної кризи і негативно вплинути на обсяги наших експортних перевезень. Відтак, економіка України може зазнати великих збитків.
Не випадково на Азовському морі, у безпосередній близькості до лінії зіткнення з окупантами, агресор ще у 2015 р створив «флотилію ДНР», на яку при необхідності може списати будь-яку провокацію на морі, хоча виконавцями насправді буде російський спецназ. Тим більше, що приклади таких дій вже є.
Так, 7 червня 2015 р катер Морської охорони ДПС України BG-22 підірвався на рейді порту Маріуполь при спробі підняти з води підозрілий предмет, що виявився вибуховим пристроєм. Внаслідок вибуху загинув один моряк-прикордонник, а катер зазнав серйозних пошкоджень.
За таких обставин, боротьба з мінною загрозою на морі надалі залишатиметься однією з головних задач ВМС ЗС України.
Мінна небезпека існує також на Чорному морі, де, на відміну від Азовського, діє інший міжнародно-правовий статус. Втім, і там противник цілком здатний до провокацій, у т.ч. шляхом можливого прихованого мінування фарватерів з метою блокади морських портів України (і чорноморських країн-членів НАТО).
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Express
Читайте також: "Пірат" та "Корсар". у чому відмінність ракетних родичів?
