Договір про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь - СНО-3.
Минулий 2019 рік пройшов під знаком виходу країн учасниць з ДРСМД. Цей документ, підписаний 8 грудня 1987 року між США і СРСР, передбачав, що його підписанти беруть на себе зобов'язання не виробляти, не випробовувати і не розгортати балістичні та крилаті ракети наземного базування середньої (1000-5500 км) і малої (500-1000 км) дальності.
Читайте також: Коли твій клієнт – НАТО. Українські приватні фірми, які прорвались на світовий ринок зброї
Крах РСМД
Сторони повинні були протягом трьох років знищити всі пускові установки і ракети наземного базування з радіусом дії 500-5500 км, включно з ракетами як в європейській, так і в азіатській частині СРСР.
Це була перша в історії домовленість про реальне скорочення озброєнь, що мала загальносвітове значення, оскільки демонструвала готовність наддержав до деескалації напруженості і запобігання загрози ракетно-ядерного протистояння. Врешті вона формально була виконана.
Однак з часом ситуація змінилася. Каталізатором змін стала низка факторів. Серед яких розвал Радянського Союзу, неактуальність ведення війни за Європу, зміна тактики та стратегії бойових дій, тощо. Зрештою, сама зброя стало іншою і набагато більш ефективною, ніж раніше. До того ж з'явилися нові небезпечні виклики і загрози, а саме: тероризм; збільшення кількості країн, які володіють ракетним озброєнням різного радіусу дії; зростання загроз ракетного удару з боку Ірану і Північної Кореї.
Однак «вишнею на торті» всіх цих подій стало, за оцінкою американської сторони, фактичне порушення Москвою взятих на себе зобов’язань щодо ДРСМД. Оскільки, РФ за останні 20 років розробила та випробувала наземні ракети (як балістичні, так і крилаті), що підпадають під заборонену договором категорію. Мова йде про ракетний комплекс з крилатою ракетою великої дальності дії наземного базування 9М729 - SSC-X-8, яка, по суті, є сухопутним варіантом ракети 3М14 ракетного комплексу «Калібр-НК» і нібито введена до складу ракетного комплексу 9К720 «Іскандер-М». За оцінками американських експертів, дальність дії ракети - в межах від 2000 до 5500 км.
США неодноразово указували на це РФ. Починаючи з 2014 року у щорічній доповіді державного департаменту США про «Дотриманні заходів контролю над озброєннями, режиму ядерного нерозповсюдження, а також договорів і зобов'язань щодо роззброєння» наголошувалось, що Сполучені Штати володіють інформацією про те, що РФ неодноразово випробовувала наземні крилаті ракети в діапазоні відстаней 500-5500 км.
Протягом останніх декількох років США намагалися запобігти розриву договору про РСМД. Проводилися зустрічі з керівництвом РФ, представниками країн НАТО, ЄС тощо. Адміністрація Дональда Трампа на багатьох міжнародних майданчиках нагадувала Кремлю про складність ситуації і неприпустимість порушень договору. Однак Москва офіційно відкидала звинувачення і дорікала Сполучені Штати в масштабному розгортанні системи ПРО в Європі.
Врешті впродовж 2019 року спочатку Вашингтон, а потім Москва вийшли з договору РСМД. Це в свою чергу потягнуло за собою негативні наслідки для наступного і ключового документу в темі ядерної безпеки Договору щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь ІІІ (СНО-ІІІ)
Примарні перспективи для СНО-3
Договір щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-III, став сьомим в серії двосторонніх договорів між СРСР/Росією і США про обмеження стратегічних ядерних сил. Безпосередньо цей документ був підписаний між РФ та Сполученими Штатами 8 квітня 2010 року у Празі (Чеська Республіка), а вступив в силу 5 лютого 2011 року. СНО-ІІІ замінив попередні договори СНО-І і СНО. Він був розрахований на 10 років з можливим продовженням за взаємною домовленістю сторін на 5 років. Договором передбачено скорочення ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників - до 700 одиниць. При цьому у нерозгорнутому вигляді сторони мали право зберігати ще по 100 носіїв. Також було розроблено ефективний механізм взаємної перевірки і контролю виконання власних зобов’язань.
На початку 2018 року США та РФ повідомили про досягнення ними передбаченого договором рівня у 1550 розгорнутих боєзарядів. Щоправда, інші ядерні країни, передусім, Китай, Великобританія і Франція не були учасниками СНО-ІІІ і це залишається суттєвим недоліком документу і зараз.
Розмови про майбутнє «ядерного» договору (продовження СНВ-ІІІ) з'явилися одразу після початку виходу США з Договору про РСМД із 1 лютого 2019 року. І вже тоді офіційні американські представники говорили про безперспективність СНО-3.
В кінці липня 2019 року, виступаючи на конференції у Вашингтоні, колишній радник президента США з нацбезпеки Джон Болтон заявив, що Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь недосконалий, і його продовження, є безглуздим. В свою чергу Президент РФ Володимир Путін спочатку заявив, що РФ може не продовжувати Договір, оскільки її оборонні системи «повною мірою зможуть гарантувати безпеку країни на досить тривалу історичну перспективу», а за кілька місяців - 19 серпня 2019, на зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном, навпаки наголосив про нібито не бажання саме США вести переговори щодо продовження «ядерного» договору.
Втім, якщо проаналізувати позиції сторін відносно Договору СНО-ІІІ, то попри усе, вони від початку містять доволі різні підходи щодо договору. При цьому російській стороні він може бути більше вигідним, ніж США.
Зокрема, Росія на усіх майданчиках активно просуває думку щодо необхідності продовження дії СНО-ІІІ ще на 5 років після 5 лютого 2021 року без жодних умов. Чому? Тому що, на думку експертів, у Кремлі розуміють безперспективність участі РФ у новій гонитві озброєнь через брак ресурсів, технологій і стагнацію російської економіки. Існуючий порядок цілком влаштовує Москву, оскільки не вимагає в осяжній перспективі нових значних витрат.
Про зацікавленість у збереженні договору і його продовженні починаючи з грудня 2018 року у Кремлі говорили кілька разів, у т.ч. особисто сам Путін. Останнього разу - 5 грудня 2019 року – на закритій нараді з приводу розвитку ВМФ Росії у Сочі. За його словами: «…Россия готова продлить соглашение уже до конца текущего года».
Кремль і надалі буде спекулювати на темі збереження СНО-ІІІ, що поміж іншим дозволяє маючи на меті збереження статусу ракетно-ядерної і космічної держави. Щоправда, серед закликів до продовження договору СНО-ІІІ з Москви також лунають голоси з доволі песимістичними оцінками долі цього безумовно важливого документу. Наприклад, Голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергей Наришкін дивиться на перспективу Договору СНО-ІІІ песимістично і віщує йому «печальну долю» ДРСМД. На його думку, продовжити дію договору сторонам не вийде через позицію США. У притаманному сучасній російській верхівці дусі чиновник звинувачує американський уряд у підриві системи світової безпеки.
На випадок не продовження дії СНО-ІІІ у Кремлі говорять про можливість перегляду воєнної доктрини РФ. Йдеться про можливість об’єднання зусиль з Китаєм щодо створення стратегії, яка б знівелювала перевагу США у кількості носіїв ядерної зброї. Влітку 2019 року відбулося перше патрулювання акваторій Японського і Південно-Китайського морів стратегічними бомбардувальниками РФ і КНР. А на початку жовтня 2019 року президент Путін заявив про надання Росією допомоги КНР щодо створення системи попередження про ракетний напад.
За оцінками військових експертів, остання новина може кардинально змінити уявлення про політику Піднебесної у сфері ядерних озброєнь. Адже створення власної системи попередження про ракетний напад означатиме можливе розгортання КНР ядерних сил і готовність до нанесення ракетно-зустрічного удару. Відтак, США будуть змушені розглядати ядерні сили Китаю в якості безпосередньої загрози, аналогічно РФ і вживати відповідних заходів.
Тобто, США стають перед складним вибором: розглядати РФ і Китай в якості одного спільного противника, коли конфлікт з однією державою призведе до втягування до нього іншої, або ж розвивати альтернативні засоби стримування. США можуть піти на оперативне розгортання своїх носіїв ядерної зброї ближче до території Китаю – передусім, на о.Гуам, або ж навіть на територіях союзників – Японії і Південної Кореї.
В той же час, Росія вже шантажує світ продовженням розробок нових озброєнь, таких, як МБР «Сармат», гіперзвукової ракети «Авангард» і підводного ядерного дрону «Посейдон» та атомної ракети «Буревестник». Наприкінці листопаду 2019 року російська сторона навіть поспішила продемонструвати інспекторам із США мобільний комплекс «Авангард», який проходив випробування в умовах Арктики.
До того ж, існуючий на сьогодні баланс є нестійким. Йдеться про закінчення гарантійних термінів експлуатації багатьох російських ракетно-ядерних систем. При цьому нові МБР «Ярс» та АПЧ класу «Борей» неспроможні компенсувати кількість застарілих аналогів, що виводяться з бойового складу.
За оцінкою військово-політичного експерта, професора Празького муніципального університету Юрія Федорова, протягом наступних 2-3 років російський стратегічний потенціал або скоротиться приблизно удвічі, або Москва буде продовжувати терміни експлуатації застарілих ракет і підводних човнів. Експерт назвав це технічним авантюризмом, наслідки якого можуть бути жахливими. Щось таке вже мало місце і у вересні 2019 року призвело до ядерного вибуху на ракетному полігоні Ньонокса поблизу м.Северодвінськ.
Зі свого боку, США мають власні вагомі аргументи не поспішати з продовженням дії СНО-ІІІ. І вони співпадають з тими, що призвели до виходу Штатів цього річ з Договору ДРСМД. Йдеться про Китай, який наразі є другою економікою світу і стрімко наздоганяє США у всіх сферах, у т.ч. в частині ракетно-ядерних озброєнь. Саме тому, США найближчим часом не будуть поспішати з подовженням дії СНВ-ІІІ, оскільки, на відміну від РФ, мають дещо відмінний погляд на це, зумовлений наміром Вашингтону долучити до більш широкої угоди, яка може бути підписана на базі СНВ-ІІІ, також і Китаєм.
На користь залучення КНР (і інших ядерних країн) висловився і колишній голова комітету начальників штабів Збройних сил США адмірал Майкл Маллен. На його думку, продовження СНВ-ІІІ на 5 років дозволить і Москві, і Вашингтону зберегти взаємні переваги і стабільність. Про це він говорив під час слухань у конгресі США. Адмірал зазначив, що можливість залучення до СНВ-ІІІ нових учасників (насамперед Китаю) матиме більше шансів на успіх саме за умов збереження бази діючого сьогодні російсько-американського договору. Залучення Китаю до договору вимагатиме не лише зусиль, але й часу. А тому, збереження бази для цього у вигляді договору СНВ-ІІІ сприятиме у перспективі підготовці нового багатостороннього договору на кшталт СНВ-IV.
Зі свого боку, в Пекіні відзначають, що наразі він не зацікавлений в участі у такому договорі. Китайський аргумент – ядерний арсенал, все ще сильно поступається як американському, так і російському.
У листопаді 2019 року під час Московської конференції з нерозповсюдження ядерної зброї (МКН-2019), голова Департаменту з питань контролю над озброєнням і роззброєнням МЗС Китаю Фу Цун, заявив, що його країна не ухиляється від відповідальності і готова скорочувати арсенали до «чесних рівнів». Тобто, вважає він, якщо інші країни скоротять свої арсенали до рівня Китаю, Пекін буде готовий приєднатися до цього процесу. Водночас, за словами чиновника, буде «…нереалістично очікувати, що Китай приєднається до так званих тристоронніх перемовин».
За оцінками директора РУМО США Роберта Ешлі, протягом наступного десятиріччя слід очікувати двократного зростання ядерного потенціалу Китаю. НВАК вже має 50 мобільних пускових установок МБР DF 31A з дальністю дії понад 11000 км і можливістю оснащення кількома бойовими частинами. На черзі важка МБР DF 41, яку Пекін вперше показав на параді 1 жовтня 2019 року.
За деякими оцінками, цей комплекс буде прийнятий на озброєння як у стаціонарній, так і у мобільній версії, здатній нести корисне навантаження у вигляді 10 боєголовок. Стурбованість Вашингтону викликає і перспектива розгортання Китаєм в середині 2020-х рр. перспективних атомних ракетних підводних човнів Type 096 з ракетами JL 3 і стратегічних бомбардувальників H-20.
З огляду на відсутність у КНР бажання найближчим часом брати участь у тристоронніх перемовинах щодо обмеження наступальних озброєнь, РФ залишається дочекатися результатів президентських виборів у США, які можуть змінити існуючі розклади. І якщо припустити, що Трамп напередодні виборів не бажає брати на себе складні, з точки зору залучення Китаю до СНО-ІІІ, зобов’язання, то його потенційний противник і кандидат у президенти від Демократичної партії США Джо Байден вже чітко висловився на користь продовження дії договору.
Найбільш небезпечним для світу може виявитись сценарій, коли договір СНО-ІІІ втратить силу, а провідні гравці так і не спроможуться укласти нову міжнародну угоду. Відтак, США і РФ (а також решта ядерних держав) не будуть пов’язані жодними обмеженнями і матимуть можливість безконтрольно нарощувати стратегічні озброєння. Світ може опинитися перед очевидною загрозою зникнення останнього запобіжника небезпечної гонки озброєнь, передусім, між ядерними державами.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ
Читайте також: Сили спеціальних операцій: провідна сила війн майбутнього
