В ніч на четвер 3 жовтня 2024 року авіація ЦАХАЛу завдала серію ударів по військовим об'єктам на території Сирії під контролем режиму Башара Асада, за деякими не підтвердженими даними, удари завдались навіть по авіабазі "Хмеймім", основної у регіоні для "ВКС РФ", котру однак також використовує Іран як один із своїх логістичних хабів.
Сам факт можливого ізраїльського удару по основній російській авіабазі в регіоні виглядає як до цього моменту щось нечуване. Але режим Башара Асада в Сирії у цій історії обійшовся загальною реляцією, що його протиповітряна оборона "працює проти ворожих повітряних цілей".
Читайте також: Чому "Залізний купол" не відбивав атаку Ірану: як влаштована ПРО Ізраїлю та система Arrow, чи провалилась вона
На цьому тлі цікавим виглядає питання про те, яку ж протиповітряну оборону взагалі має режим Башара Асада в Сирії, і наскільки потужну "зенітну парасольку" може давати Кремль своєму сателіту в цьому регіоні.
Щоб знайти відповідь на це питання, можемо звернутись до The Military Balance 2023 як можливо найбільш повного довідника у цьому питанні. Хоча при цьому треба робити поправку, що актуальні на початок минулого року цифри можуть не враховувати втрати по матеріальній частині, або ж навпаки – можливі приховані поставки від РФ.
Що стосується винищувальної авіації, то там автори довідника одразу попереджають, що формальні цифри слід ділити на коефіціент, що лише 30-40% від наявної авіатехніки може бути справною. І там йдеться про те, що ВПС режиму Башара Асада в Сирії має у своєму розпорядженні 55 винищувачів типу МиГ-23 та близько півсотні МиГ-21, тобто складно сказати, що тут мова хоча би про відносно сучасний авіапарк, навіть не на рівні оснащеності хоча би Північної Кореї.
По засобам армійської ППО у сателітів Кремля у Сирії деталізації по цифрам нема, є лише вказівки на те, що там використовуються радянські ЗРК "Бук" та "Бук-М2", "Оса" та "Стрела-10", ну і "Панцирі" російського виробництва також.
По військам протиповітряної оборони цифри наводяться наступні: чотири зенітно-ракетні дивізіони з комплексами С-125, С-75 та "Куб", три зенітно-ракетні полки з комплексами С-200 та С-300; деталізація є по кількості пускових до комплексів С-125 (близько 36 одиниць) та С-300 (20 одиниць).
Якщо ж говорити про кількість наявних засобів протиповітряної оборони армії РФ у Сирії, то там вказується вкрай незначна кількість – одна батарея С-400 та одна батарея комплексів "Панцирь".
Усе вищенаведене заодно і диктує ту обставину, що сателіти Кремля у Сирії та власне армія РФ у регіоні має доволі обмежені протиповітряні можливості при відбитті повітряних ударів Ізраїлю під час операцій проти своїх ворогів.
Читайте також: Звідки Іран запускав балістичні ракети й чому навіть точні координати нічого не дають
