На цьому тижні в ході Битви за Бахмут відбувся черговий скандал в таборі рашистів, котрий наче як має лише "медійний" характер, але який насправді впливає на реальний перебіг бойових дій. Керманич ПВК "Вагнер" Прігожин заявив, що заявки його підрозділів на видачу боєприпасів Міноборони РФ задовольняє "в кращому випадку" у рази менше, аніж заявлено. А по деяким боєприпасам заявки не виконуються взагалі.
Насправді мова була лише про те, що "вагнерівців" просто перевели в режим видачі боєкомплекту "як всім", ПВК "Вагнер" отримала "рідкісну можливість" відчути ту ж саму нестачу боєприпасів, як і армія РФ зараз. І тут заодно виникає питання, як рашисти дійшли до того, що вони близькі до "снарядного голоду" навіть у найбільш "гарячій точці" фронту зараз. І це при тому що зараз склади армії РФ насправді складно назвати "близькими до спустошення".
Читайте також: Рашисти намагаються взяти Бахмут так само, як вони штурмували Познань в 1945 році
Відповідь на це питання можемо знайти зокрема в одному із блогів американського Інституту сучасної війни (MWI). Щоправда, там автори тексту ставлять питання дещо ширше – як росіяни дійшли до того, що їх тактика "вогневого валу", показана на прикладах облоги Грозного в 1990-х та Маріуполя в 2022 році, в принципі перестала працювати.
Якщо коротко, то MWI описує картину так. Росіяни здатні у повну міру застосовувати "вогневий вал" лише тоді, коли нема повноцінної контрбатарейної боротьби із використанням радіолокаційних засобів розвідки. І коли по тиловій логістиці армії РФ нема систематичного вогневого впливу. І це саме той випадок, коли справедливість цих тез можемо перевірити на практиці.
Росіяни в принципі були вимушені суттєво знизити інтенсивність артилерійського вогню після того, як реактивна артилерія ЗСУ із M270 та M142 HIMARS почала систематично бити по ворожим складам БК.
Але тут варто згадати ще один фактор, який поламав рашистам всю їх "конструкцію" з тактикою "вогневого валу" - поява в розпорядженні ЗСУ далекобійних артсистем від країн НАТО та засобів радіолокаційної розвідки від контрбатарейної боротьби.
Автори блогу MWI також чесно визнають, що їх сприйняття рашистської тактики "вогневого валу" в чимось обмежено західною доктриною бойових дій, за якою артилерію слід використовувати обмежено, "для ізоляції району боїв", а не як це роблять росіяни - для зносу житлових кварталів "по квадратам". І що для них екстремальним виглядає показник навіть в 5,5 тисяч снарядів, які Армія США відстріляла протягом 45 днів "Битви за Фаллуджу" у 2004 році в Іраку.
Але автори MWI пояснюють: США та інші країни НАТО дотримуються саме такої доктрини застосування артилерії саме для того, щоб не обтяжувати й так перевантажену систему військової логістики.
Для артилерійського вогню за "радянськими" стандартам потрібно постійно підвозити снаряди та змінні стволи буквально у гігантських кількостях. І в якийсь момент система військової логістики може просто "захлинутись", бо окрім ресурсів для артилерії, на передову потрібно підвозити провіант та інше необхідне, іноді – й підкріплення живою силою.
Якщо ж ці тези "перенести" на поточну ситуацію в ході Битви за Бахмут, то зможемо зробити такий висновок.
Якби ворог робив лише ставку на "вогневий вал" при спробі взяти місто, можливо й не трапилось би нестачі БК через проблеми з підвозом. Але ж рашисти додали в цю конструкцію й інший елемент – постійний підвіз "маршового поповнення": на підвіз мобілізованих армії РФ та завербованих зеків-"вагнерівців" також потрібен автотранспорт, щоб доставити їм зброю, БК та бодай якийсь провіант – також потрібен додаткові авто.
От, схоже, через перевантаження логістичних каналів в окупантів "вся конструкція посипалась", тому ворог вже заговорив про свої високі втрати у живій силі через нестачу боєкомплекту.
Логістика армії РФ опирається на залізницю лише в стратегічній глибині, для підвозу до фронту "на останній милі" все рівно доводиться використовувати автотранспорт. І на цьому тлі цифра в мінімум 5,2 тисяч знищених вантажівок ворога (на 24 лютого 2023 року) говорить не тільки про звитягу ЗСУ, але й про наростання проблем в логістиці окупантів.
Читайте також: Конфлікт ПВК "Вагнер" та армії РФ нагадує конфлікт СС та вермахту, але на результат війни навряд чи вплине
