В одній із своїй публікації газета The New York Times розповіла про "дивні предмети", знайдені в Україні неподалік від місць падіння російських "Іскандерів". Це, в свою чергу, дало підстави вважати, що для виконання ударів по Україні рашисти "нашпигували" балістичні або ж крилаті ракети комплексу "Искандер" "хибними цілями" для протидії нашій протиповітряній обороні.
Про те, що "Іскандери" оснащені засобами протидії, було відомо давно. На це вказували й профільні ресурси рашистів, і фотографії уламків цих ракет, використаних у 2008 році для війни проти Грузії або ж у 2020 році Вірменією під час війни за Карабах.
Читайте також: Скільки ракет до "Іскандерів" та крилатих "Калібрів" ще залишилося у Росії (кількісні оцінки)
Але навряд чи на "Іскандерах" використовуються теплові пастки, бо вони просто не потрібні.
Бо переважна більшість зенітних та протиракетних систем, здатних перехоплювати ракети типу "Іскандер", не використовують ракети з тепловим наведенням. Тут мова і про американські Patriot, і про українські С-300П і С-300В1, і західноєвропейські SAMP/T та ізраїльські Arrow - усі ці комплекси використовують ракети з радіолокаційним наведенням.
Загадкові предмети, знайдені в Україні поряд з останками "Іскандерів", спочатку вважалися новим типом підривних боєприпасів, як і загадкові металеві циліндри, знайдені в цьому районі.
Після того, як сапери оглянули їх, з'ясувалося, що стрілоподібні предмети з білим корпусом та конусоподібним стабілізатором містили не небезпечні матеріали, а електронні пристрої. Циліндричний корпус має діаметр близько 7 см і довжину близько 40 см, а довжина всього об'єкта становить близько 0,5 м.
На корпусі було два маркування російського індексу – 9В899 та 9Н723. Перше маркування, з групи 9Bxxx наноситься також на інші компоненти ракети, як то газогенератори, теплові батареї, блоки електроніки, автопілоти і т.д.
Цікаво, що індекс 9B899 не секретний. Ввівши його в пошукову систему, ви знайдете кілька посилань, з яких дізнаєтеся, що "виріб 9B899" - це "Система 200", розроблена в Московському центрі альному науково-дослідному радіотехнічному інституті імені академіка А.І. Берга (ЦНІРТІ), спеціально для захисту оперативно-тактичних ракет, виробництво яких розпочалося у 2008 році на заводі "Сигнал" у Ставрополі.
У свою чергу, з публікацій ЦНІРТІ можна дізнатися, що, крім "Системи 200 серії", була розроблена і "Система 200М".
Другий індекс, 9Н723, вказує на зв'язок з аеробалістичними ракетами 9M723. Крім того, при нанесенні на корпус як другий, додатковий засіб, це може означати, що пристрій з маркуванням 9B899 також використовується на інших ракетах, наприклад, аеробалістичної системи "Кинжал". Початок індексу - 9Н у свою чергу говорить про те, що це - бойова частина чи підснаряд.
Не забуваймо, система "Іскандер-М" може використовувати два діаметрально протилежні типи ракет - аеробалістичні та маневруючі (крилаті). Останні, такі як 9M728, літають повільно і низько, тому за сприятливих обставин можуть бути перехоплені та знищені навіть за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger, "Ігла" або Piorun, у той час як аеробалістична ракета 9M723 (9M723-1) є дуже складною метою для знищення навіть без хибних цілей.
Ті "хибні цілі" з ракет комплексу "Іскандер", котрі знайшли наші фахівці – це носії цінної розвідувальної інформації. Їхнє ретельне вивчення дозволить нам дізнатися про технології, що використовуються в передавачах, вивчити реальні можливості радіоелектронної протидії та розробити відповідні контрзаходи.
Слід також припустити, що противник – Росія, знаючи про захоплення хибних цілей, буде змушена розробляти нові, досконаліші їхні моделі.
Читайте також: Як рашисти використовують ракети Х-59, котрі бояться туману та дощу
