Як обдурити ворожу ракету: українські рішення

Компанія НВФ "Адрон" пропонує нові підходи для захисту літаків та гелікоптерів
3155
Процес викидання теплових "пасток" з винищувача
Процес викидання теплових "пасток" з винищувача

Фахівцями компанії НВФ "Адрон" запропоновано підхід до систем захисту, який нівелює усі переваги алгоритмів завадозахищеності керованих ракет останніх поколінь з інфрачервоними головками самонаведення.

Найбільш ефективними та поширеними засобами боротьби з літаками, вертольотами й іншими повітряними об’єктами при веденні бойових дій у теперішній час стали керовані ракети класів "повітря – повітря" та "поверхня – повітря".

Аби захисти літальні апарати від ракетної загрози, науково-виробнича фірми "Адрон" (м.Київ) пропонує комплексний підхід до захисту літальних апаратів за допомогою хибних теплових цілей.

Читайте також: Чи бояться крилаті ракети "Нептун" та "Томагавк" російських систем радіоелектронної боротьби
Мі-24 над Луганськом. 2014 рік.

Як повідомили Defense Express у компанії НВФ "Адрон", саме хибні теплові цілі у поєднанні з новітніми способами їх застосування залишаються на сьогодні й в найближчому майбутньому потужним засобом захисту літальних апаратів від керованих ракет з ІЧ самонаведенням.

Особливу небезпеку для літальних апаратів всіх типів при виконанні ними бойових завдань становлять переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК), основу яких складають малогабаритні зенітні керовані ракети з інфрачервоними головками самонаведення (ІЧ ГСН).

Досвід локальних війн та воєнних конфліктів останніх десятиріч свідчить, що більш ніж 80% усіх випадків ураження літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів під час бойових дій пов’язано з застосуванням саме ракет з ІЧ ГСН.

Для протидії таким засобам враження були розроблені так звані хибні теплові цілі (ХТЦ), або "теплові пастки".

"Теплові пастки" відстрілюються з літака чи гелікоптера з метою перенацілити у хибному напрямку рух ворожої керованої ракети з ІЧ ГСН.

У процесі протидії вони відділяються (відстрілюються) з літака чи гелікоптера з метою перенацілити у хибному напрямку рух ворожої керованої ракети з ІЧ ГСН.

Більш ніж 80% усіх випадків ураження літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів під час бойових дій пов’язано з застосуванням ракет з ІЧ ГСН

Такі теплові пастки найчастіше є піротехнічними джерелами ІЧ випромінювання внаслідок високої температури горіння, яка сягає 2000-2500 С.

Широкому поширенню ХТЦ сприяють такі фактори, як їх дешевизна, простота та висока ефективність застосування.

Проте керовані ракети з ІЧ ГСН за останні роки досягли високого рівня досконалості, перш за все, у напрямку досягнення високого рівня захищеності від навмисних теплових завад.

Насамперед за рахунок сучасних програмних алгоритмів, які дозволяють ракеті відрізнити реальну ціль від теплової завади. І влучити у літак чи гелікоптер.

Тож це вимагає нових підходів для протидії сучасним засобам враження за допомогою не менш досконалих хибних теплових "пасток".

Фахівцями компанії НВФ "Адрон" запропоновано підхід до систем захисту, який нівелює усі переваги алгоритмів завадозахищеності в ІЧ ГСН керованих ракет останніх поколінь.

Ідея полягає в тому, що замість поодиноких відстрілювань ХТЦ, що створюють поодинокі хибні джерела ІЧ випромінювання, слід формувати просторово розподілені ІЧ випромінювачі, які утворені групою ХТЦ для "відволікання" ІЧ ГСН від реальної повітряної цілі.

Така група ХТЦ формує просторово та енергетично розподілений ІЧ випромінювач, який гарантовано сприймається ІЧ ГСН як реальна ціль.

За твердженням представників НВФ "Адрон", завдяки сучасним підходам до створення нових зразків ХТЦ та пристроїв їх застосування можна забезпечити високий рівень захисту ЛА від керованих ракет з ІЧ самонаведенням. І це підтверджено результатами полігонних випробувань.

Для імітування просторових, енергетичних та траєкторних ознак повітряної цілі відстрілювання ХТЦ необхідно виконувати у вигляді "розумних" залпів, в яких ХТЦ мають різну потужність ІЧ випромінювання, різний коефіцієнт лобового опору.

Завдяки цьому швидкість гальмування зустрічним повітряним потоком у них різна, а часові інтервали відстрілювання окремих ХТЦ у залпі підбираються таким чином, щоб амплітудні, спектральні та траєкторні селектори сучасних ІЧ ГСН не змогли однозначно виконати селекцію.

Просторово розподілений випромінювач, утворений за допомогою ХТЦ

У НВФ "Адрон" стверджують, що такі залпи можуть бути реалізовані за допомогою штатних ХТЦ, які мають калібр 26 мм та 50 мм.

Комбіновані пристрої викидання ХТЦ від компанії “АДРОС”

Прикладом пристрою викидання, що реалізує залпи ХТЦ калібром 26 мм і 50 мм може слугувати комбінований пристрій викидання "АДРОС" КУВ 26-50, який розроблено фахівцями НВФ "Адрон" та серійно випускається ДАХК "Артем".

Комбінований ристрій викидання "АДРОС" КУВ 26-50 під балкою гелікоптера Мі-8

Пристрій споряджається ХТЦ калібром 26 мм і 50 мм і які вже застосовуються для захисту гелікоптерів та літаків української армії від ворожих керованих ракет.

Комплект пристрою "АДРОС" КУВ 26-50 складається з одного пульту керування та індикації і від двох до тридцяти тримачів, на кожному з яких монтуються по дві касети. Дві касети кожного із тримачів споряджаються 10-ма ХТЦ калібру 50 мм та 20-ма ХТЦ калібру 26 мм.

Пристрій "АДРОС" КУВ 26-50 може встановлюватися на будь-яких ЛА – літаках чи вертольотах.

Для пристроїв "АДРОС" КУВ 26-50, що встановлюються на вертольотах, може використовуватися касета з короткими стволами для ХТЦ калібру 50 мм.

Дана касета може споряджатися як штатними ХТЦ калібру 50 мм з довжиною 202 мм, так і укороченими ХТЦ цього ж калібру, розробленими НВФ "Адрон", що мають довжину 100 мм.

ХТЦ різних калібрів, включно з 26 та 50 мм розробки НВФ «Адрон», м. Київ

Час горіння укорочених ХТЦ калібру 50 мм складає біля 3 секунд, що знижує ризик виникнення пожеж під час застосування ХТЦ на малих висотах польоту вертольота.

Перевагою пристрою "АДРОС" КУВ 26-50 над іншими є те, що касети у ньому монтуються на силові балки (власне тримач – це і є силова балка), які забезпечують універсальність кріплення пристрою до конструктивних елементів ЛА.

У теперішній час пристрій викидання "АДРОС" КУВ 26-50 встановлюється у підвісному контейнері літаків Ан-26 та Ан-32, на хвостовій балці вертольотів типів Мі-8 та Мі-24, а також на мотогондолах літака Су-25.

Читайте також: Україна розробляє ударну версію гелікоптера з керованими ракетами дальністю 10 км (відео)