xcounter

Азербайджанські БПЛА у війні за Нагірний Карабах - частина 2

БПЛА Heron / Фото: yeniakit.com.tr
БПЛА Heron / Фото: yeniakit.com.tr

Переможне завершення операції "Залізний кулак" у вересні-листопаді 2020 року ознаменувало не лише нанесення Азербайджаном поразки вірменському війську та взяття під контроль раніше окупованих територій Нагірного Карабаху, але також і дало відлік нової ери – ери масованого застовування безпілотної авіації в конфліктах середньої інтенсивності. Про те, які БПЛА застосовувались Азербайджаном в цій операції - в матеріалі олядача Defense Express

В частини 1 матеріалу читачі могли дізнатись про те, як Баку готував перемогу та про турецький фактор в ній. Сьогодні – про ізраїльські беспілотники в азербайджанському війську, застосування засобів РЕБ та тактичні особливості застосування БПЛА

Ізраїльська складова карабаської війни

Насправді головним постачальником до Азербайджану БПЛА і баражуючих боєприпасів був і залишається Ізраїль. Вважається навіть, що такий підхід дозволив Ізраїлю отримати чудову можливість для перевірки на практиці власних ОВТ. А Азербайджан став найбільшим користувачем ізраїльських військових систем за межами Ізраїлю, особливо з точки зору бойового використання. На думку експертів, легше перелічити ізраїльські компанії, дрони яких Азербайджан не купив, ніж навпаки.

Читайте також: Нова стара війна на Кавказі: аналіз протистояння в Нагірному Карабасі
БПЛА Orbiter-1К
БПЛА Orbiter-1К під час демонстрації Президенту Азербайджана Ільхаму Алієву

Так, для компанії Aeronautics Defense Systems Азербайджан виявився ідеальним клієнтом. Перший контракт між ними було укладено у 2008 році, він передбачав поставку 16 БПЛА Orbiter i 16 БПЛА Aerostar. Перші з них Азербайджан отримав у 2010 році. При цьому ключовою виявилась роль СП AZAD Systems (AZAD Sisteml er і Аеronautics), що діє в рамках Міністерства оборонної промисловості Азербайджану. Першими виготовленими на підставі ізраїльських ліцензій апаратами у березні 2011 року стали БПЛА Orbiter-2 i Aerostar.

БПЛА Orbiter-2
БПЛА Orbiter-2

Азербайджан самостійно виготовляє композитні елементи планерів, але головні компоненти імпортує. Так, двигуни для БПЛА Aerostar постачає італійська компанія канадської власності) Zanzottera Technologies, a оптронні головки STAMP (STAbilized Miniature Payload) для БПЛА Orbiter - ізраїльська CONTROP Precision Technologies. Електричний двигун для останніх спочатку постачався американською компанією Allied Motion. Натомість, більшість електронних систем було розроблено і інтегровано власне силами Aeronautics.


Spaitech


Показове полігонне використання баражуючого боєприпаси Orbiter-1K/Zərbə-1K проти цілі з листа м’якого металу і досягнуті результати. Осколково-фугасна бойова частина масою 2,5 кг (4000 вольфрамових кулек) дрона уможливлює ураження неброньованих машин і живої сили противника у радіусі до 25 км.

Черговою ізраїльською компанією, що продала свої вироби Баку, був державний концерн Israel Aerospace Industries (IAI). Можливо, це був перший у хронологічному порядку ізраїльський виробник, який отримав плацдарм у Азербайджані, який з часом став найбільш відомим користувачем баражуючих боєприпасів Harop. Історія продажу цих дронів почалася у 2007 році, коли було укладено контракт на суму у 1,6 млрд доларів на поставку цих машин. У 2017 році президент Ільхам Алієв повідомив, що в ході візиту до Баку прем’єр-міністра Ізраїля Біньяміна Нетаньяху у 2016 році Азербайджан замовив в Ізраїлі озброєння, у т.ч. БПЛА, на суму 5 млрд доларів. Для порівняння, Азербайджан приблизно тоді ж придбав ОВТ у Росії на суму понад 4 млрд доларів.

Найбільшим успіхом дронів Harop у карабаській війні була атака вірменського ЗРК С-300ПС у с.Кахнут (фактично на території Вірменії). Один Harop уразив пускову установку, а другий – РЛС 35Д6 (СТ-68УМ). В принципі, це єдиний документально підтверджений випадок ефективної атаки на позиції вірменського ЗКР С-300ПС.

Азербайджанські дрони Harop вперше потрапили на перші сторінки ЗМІ вже у 2016 році, коли Азербайджан використав їх під час зіткнень у Нагірному Карабаху. Тоді один Harop влучив в автобус з вірменськими військовими, при цьому 7 з них загинули. Вірменія дипломатичними каналами висловила свій протест Ізраїлю у зв’язку з поставками зброї до Азербайджану. Але Єреван протягом наступних 4-х років не зробив для себе жодних практичних висновків.

Найбільшим БПЛА від IAI, який придбав Баку, став Heron. Ще у березні 2012 року у азербайджанських ЗМІ з посиланням на дані SIPRI, що у 2011 році Азербайджан купив 5 таких БПЛА. Вони мають базуватися на авіабазі поблизу Баку. В середині 2017 року місцеві ЗМІ повідомили, що Азербайджан "тестує" БПЛА Heron-TP-XP (локальна назва Zerbe-5), тобто найбільша версія машин Heronow, що вперше стартувала у 2017 троці. Один такий дрон було показано під час параду перемоги і два – у березні 2021 року на навчаннях.

БПЛА Heron
БПЛА Heron

Чергова ізраїльська компанія, з якою Азербайджан підписав угоду про поставку дронів, стала Elbit Systems. У 2008 році там було замовлено дрони Hermes 450 (ймовірно, 10 машин). Натомість, у 2017 році Азербайджан повідомив, що має на озброєнні два БПЛА Hermes 900, які разом з дронами Heron залишаються найбільшими безпілотниками країни.

Пізніше Азербайджан замовив БПЛА Orbiter-1K (локальна назва Zerbe-1K), a також більший Orbiter-3. Крім того, тестувалась також наступна модель Orbiter-4. Хоча легкий Orbiter-1K/Zerbe-1K залишається найчисельнішим баражуючим боєприпасом в арсеналі Азербайджану, невдовзі Баку докупив її третій тип. 10 січня 2019 року під час показу озброєння і оснащення Прикордонної служби Азербайджануофіціально було показано також апарати Elbit Sky-Striker (a також Harop), одразу близько 20 одиниць. Таким чином, Азербайджан став першим підтвердженим і відомим користувачем цієї системи.

Момент ураження азербайджанського дрона SkyStriker ракетою ПЗРК "Ігла" або "Ігла-С" наприкінці жовтня 2020 року. Це спростовує міф про ніби-то надто малу теплову сигнатуру композитних дронів з електричними двигунами для ракет з інфрачервоним самонаведенням. В даному випадку влучення викликало детонацію бойової головки дрона.

Брак точних даних щодо кількості придбаних машин SkyStriker, неофіційно йдеться про понад 200, що цілком ймовірно. Апарати, показані у січні 2019 року, мали бортові номери від щонайменше 063 дo 086. Під час бойових дій розбилися або були втрачені машини з номерами навіть за 100, зокрема, задокументовано втрату БПЛА SkyStriker з номером 179. Все свідчить про збереження наскрізної нумерації дронів.

На виставці ADEX-2018 в Баку на стенді AZAD Systems демонструвався восьмимоторний дрон Pegasus 120 з найбільшою стартовою масою 120 кг, як результат азербайджансько-ізраїльської співпраці. Повідомлялося про намір його ліцензійного виробництва на AZAD Systems – протокол про наміри щодо цього підписали 11 липня 2018 року. Втім, подальша доля цієї програми невідома. Адже Obecnie Aeronautics у своїй оферті вже не має дрона Pegasus 120. Наприкінці лютого 2019 року державна компанія Rafael Advanced Defense Systems придбала компанію Aeronautics за суму, еквівалентну 235 млн доларів. До того часу Rafael постачав до Азербайджану протитанкові ракети Spike ER i NLOS.

ThunderB
2 квітня 2016 року вірменські підрозділи у Нагірному Карабасі показали пошкоджений "збитий" тактичний безпілотник ThunderB виробництва ізраїльської компанії BlueBird Aero Systems. Цей дрон „205” ще минулого року показували в якості трофея, водночас, це єдиний відомий екземпляр азербайджанського дрона ThunderB.

Однак не для кожної ізраїльської компанії Азербайджан виявлявся таким собі Ельдорадо. У квітні 2016 року вірмени показали "збитий" тактичний безпілотник ThunderB, який, скоріше за все, насправді зазнав аварії внаслідок технічної проблеми. Дрони ThunderB виготовляє приватна ізраїльська компанія BlueBird Aero Systems (24 вересня 2020 року 50% її активів придбала Israel Aerospace Industries). Показаний вірменами дрон мав номер 205. Ніколи більше Азербайджан не демонстрував машин цього типу. Натомість, Вірменія знову показала той самий дрон з номером 205 ще влітку 2020 року в якості трофею. То ж, можливо, випадок 2016 року був наслідком іншого невдалого показу для потенційного клієнта?

РЕБ у карабаському контексті

Втрата Нагорного Карабаху призвела до політичних наслідків у самій Вірменії, взаємних звинувачень політиків і військових у програші війни. Одним з питань була оцінка ефективності систем РЕБ, придбаних в Росії – за словами Нікола Пашиняна – за 42 млн доларів. Останні ніби-то залишалися боєздатними лише протягом чотирьох діб.

БПЛА Orbiter-2M
БПЛА Orbiter-2M – зображення з телевізійного каналу супроводу бойової машини ППО 9A33BM2 ЗРК 9K33M2 "Оса-AK". Як бачимо, цей комплекс спроможний викривати і знищувати (як в даному конкретному випадку) таку малу ціль, як Orbiter-2M (бо нічого більш "невикривального" Азербайджан не має).

ППО Вірменії та "Арцаху" у цій війні – це окреме питання. В цілому вірмени мали надто мало засобів ППО, більшість з них складали застарілі зразки, що були у небоєздатному стані. Засоби ППО дислокувались розсереджено при цьому відчувався брак автоматизації управління, узагальненого вигляду повітряної обстановки. Також вірменська ППО відрізнялась некомпетентним командуванням і браком адекватної підготовки особового складу.

Що стосується засобів РЕБ, то вони були придбані у Росії в межах кредиту (100 млн доларів у 2017 році терміном на 15 років, а також 200 млн доларів у 2015 році терміном 13 років).

Якщо говорити про технічний бік справи, внаслідок боїв Вірменія втратила дві діючі станції комплексу "Репеллент-1" та одну пострадянську станцію Р-330П "Пирамида-1" (можливо, модернізовану) для постановки перешкод засобам ВЧ-радіозв’язку (тобто, вона взагалі не була призначена для боротьби з дронами).

Виставка ArmHiTec-2018 у Єревані і показані компанією НТЦ РЕБ станції радіоелектронної розвідки "Автобаза-М" (ліворуч одна з діючих станцій) i РЕБ "Репеллент-1" (також діюча). Вірменія придбала лише другу, хоча мала б купити обидві системи.

"Репеллент" створювався для викриття малих дронів (наприклад, таких, як Orbiter-2M/-3/-4) i придушення їхніх каналів зв’язку. Його виробник-російський Науково-Технічний Центр РЕБ (НТЦ РЕБ) у м.Москва стверджує, що комплекс створювався для боротьби в радіусі 30 км (в оптимальних умовах) з міні-БПЛА. "Репеллент-1" викриває канал зв’язку між БПЛА, що знаходиться у повітрі і його станцією управління (дрон також локалізується засобами оптоелектроніки), після чого відсікається від команд управління станції (шляхом постановки завад). Проте, комплекс не здатний протидіяти дронам або баражуючим боєприпасам, що діють в автономному режимі і мають власну інерційну систему навігації.

Конфігурація вірменського комплексу "Репеллент" наразі невідома. На одному відео низької якості знищеної машини поруч з нею стоїть ще одна, то ж виникає запитання, як саме вони були розгорнуті. Вірменія також мала комплекс "Поле-21Е" (або Р-340РП) придушення супутникового зв’язку частотно-фазовим методом. За даними виробника, також НТЦ РЕБ, передавачі стаціонарної системи "Поле-21" монтуються на елементах цивільної комунікаційної інфраструктури (щогли базових станцій, використовується електричне живлення з цивільної мережі тощо) для створення цілісного простору придушення супутикового навігаційного сигналу (при роботі станції "Поле-21").

комплекс
комплекс "Поле-21Е"

При наявності мережі у 100 передавачів (на 100 щоглах) район покриття може охоплювати територію у 150×150 км. Комплекс додатково може служити додатковою системою оборони проти масової атаки з використанням високоточних боєприпасів з використанням супутникової навігації, яка в такий спосіб отримає помилкові дані і унеможливить влучення у визначену ціль. Щоправда, брак даних щодо того, як саме працює комплекс в режимі придушення – перешкоджає роботі усіх без виключення супутникових систем навігації (i GPS, i GLONASS, i BeiDou), або ж має можливість придушити сигнал GPS без шкоди наприклад для російської системи GLONASS (що має виникати з технічної відмінності в системі зв’язку двох систем).

Наразі не виявлено жодних джерел, що показували б передавачі комплексу "Поле-21" на щоглах мобільної телефонії у Вірменії або у Нагорному Карабасі. Між тим, більшість безпілотних комплексів і баражуючих боєприпасів там мали управління радіоканалом або використовували супутникову навігацію.

Що стосується "чотирьох днів у жовтні", коли азербайджанські дрони і баражуючи боєприпаси несподівано припинили польоти, (це факт), то причини могли бути різні, від погодних умов до технічних обмежень і неочікувано високої аварійності дронів Harop i SkyStriker. Дрони зазнавали аварій і падали в Ірані, один Harop упав у Грузії, один знайшли в Азербайджаніу місцевих ЗМІ його подавали, як збитий вірменський безпілотник.

дебют дрона SkyStriker
Бойовий дебют дрона SkyStriker відбувся ще під час боїв, що розпочалися 12 липня минулого року.На фото екземпляр „062” (один з дронів, показаних 10 січня 2019 року), який який тоді зазнав аварії. У липні розбилися також такі самі дрони без бортових номерів

Пояснити це складно, особливо випадок на території Ірану – іранські райони Східного Азербайджану фактично опинилися під обстрілом, з пораненими і завданням матеріальної шкоди. На фото видно, що йдеться про уламки дронів Harop, збитих або таких, що впали з інших причин. Один з них залетів аж на 60 км вглиб іранської території…

Оскільки комплекси РЕБ призначені для пасивної розвідки і постановки радіоелектронних завад з метою зірвати або відтермінувати його атаку (зменшити ефективність), щоб дати можливість іншим засобам знищити цілі. Тобто - спочатку ставимо завади, а уже потім стріляємо.

Демонстрація озброєння і оснащення Прикордонної Служби Азербайджану 10 січня 2019 року. На фото – баражуючий боєприпас SkyStriker, це була його офіційна прем’єра.

Варто оцінити ефективність використання засобів РЕБ в умовах Нагірного Карабаху. Висновки Пашиняна і його опонентів є тим більш цікавими, якщо взяти до уваги ту обставину, що на теренах усього Нагірного Карабаху вірмени не мали жодної РЛС, яку можна було б вважати сучасною або молодшою за віком ніж 25 років. На одному з відео, оприлюдненому МО Азурбайджану, показано атаку дронів на працюючу в діапазоні УКХ РЛС 5N84 "Оборона-14" (П-14) і це найкраще ілюструє тезу щодо "не викривальних" дронів.

Насамкінець, Азербайджан зі свого боку також використовував у війні засоби РЕБ. І в даному випадку це підтверджені дані-йдеться про комплекс "Гроза-С" білоруського виробництва (КБ "Радар"), призначений для придушення радіозв’язку БПЛА у т.ч. супутникової навігації.

комплекс
Комплекс "Гроза-С" / wikipedia.org

Баку також придбав два інших комплекси РЕБ білоруського виробництва. Один з них - "Гроза-6" (розвідка і придушення радіозв’язку). За даними білоруських джерел, цей комплекс розроблено на замовлення Баку, який і профінансував роботи. Версія для ЗС Білорусі має назву Р-934УМ "Гроза".

Другим є мережоцентричний комплекс управління засобами РЕБ "Березина" також від КБ "Радар". Зазначені засоби було впроваджено на озброєння ЗС Азербайджану у 2017-2018 роках.

Тактичні особливості

Офіційні дані щодо використання БПЛА і баражуючи боєприпасів наразі відсутні. Проте, доступні звіти вірменських авіадиспетчерів, яким багато уваги приділили у російських ЗМІ. Якщо вірити цим джерелам, Азербайджан практикував знаходження дронів в районі чергування (завдяки великій автономності останніх). БПЛА кружляли у повітрі на відстані до 50 км від лінії фронту (або цілей, які мали атакувати) i залучалися до удару одночасно. При цьому найбільший дрон, що летів на висоті близько 8 км, моніторив обстановку та координував дії решти апаратів.

Перша група безпілотників, що летіла на висоті 6-7 км (що уможливлює скидання бомб з лазерним наведенням) несла ударну зброю, здійснювала додаткову розвідку, у т.ч. радіотехнічну, а також забезпечувала ретрансляцію сигналів управління для інших БПЛА, коригувала вогонь артилерії тощо.

Після розвідки цілей вони атакувалися з використанням баражуючи боєприпасів. Ударні дрони застосовувались в останню чергу і діяли на малих і дуже малих висотах (в залежності від типу). Лише після таких ретельно зкоординованих дій БПЛА і артилерійського обстрілу цілей починали свій наступ азербайджанські наземні війська. За експертними оцінками, в середньому кожного дня бойових дій у повітрі знаходились до 100 азербайджанських безпілотників.

Широке використання Азербайджаном баражуючих боєприпасів паралізувало вірменську логістику. Якщо проаналізувати втрати вірменської бронетехніки, можна зазначити, що там переважають покинуті екіпажами цілі і неушкоджені машини. Адже дрони Нarop i Orbiter-1K взагалі не несли кумулятивних боєприпасів, лише осколково-фугасні, чого вистачило для знищеня усіх неброньованих цілей. Виняток становив дрон SkyStriker з кумулятивно-осколковою бойовою частиною.

Кадри воєнних кореспондентів „ANNA News” від 6 листопада під час оборони м.Шуша. При цьому випадково було відзнято підльот до вірменського танка Т-72Б протитанкової ракети Spike ER. Вона пройшла повз танка на відстані його довжини і вибухнула неподалік. Невідомо, скільки таких випадків було загалом, адже Азербайджан показав лише відібрані відео, на підставі яких дехто робить певні узагальнення. Насправді ж багато чого виглядало інакше і складніше

Для знищення броньованих цілей Азербаййджан широко використовував протитанкові керовані ракети Spike ER з наземним і повітряним (вертольоти Mi-17-1В) стартом. Війна за Нагорний Карабах чергового разу підтвердила значення артилерійського вогню. Вірмени мали багато танків, але за умов, що склалися, вони були неспроможні змінити перебіг боїв.

Під час війни ЗС Азербайджану мали розвідувально-ударну систему, яка забезпечувала майже негайне ураження викритих цілей. Багато вогневих завдань виконала окрема артилерійська бригада 152-мм гармато-гаубиць Dana M2 (36 стволів), яку регулярно перекидали з одної ділянки фронту на іншу завдяки колісному шасі.

Повоєнні коментарі на кшталт того, що війна за Нагорний Карабах була "війною нового типу" слід сприймати критично, як і спроби видавати бажане за дійсне. Теза щодо неможливості боротьби з безпілотниками також є перебільшенням. Середньовисотні тактичні дрони класу MALE в умовах активності ворожої винищувальної авіації зазвичай приречені на знищення.

Варто згадати, чим завершилася в серпні 2008 року спроба грузинських військ використати БПЛА Hermes 450 для розвідки і коригування вогню власної артилерії по наступаючим російським військам. Один дрон знищив винищувач МіГ-29, ще кілька – наземні засоби ППО. Подібні приклади мали місце також у Сирії і Лівії.

На каналі YouTube MО Азербайджану демонструється відеозапис знищення 11 листопада 2020 року вірменського БПЛА Army-55M та його уламки. Для цього було з успіхом використано ЗРК С-125-2ТМ "Печора-М" (цифрова версія модернізації комплексу С-125 білоруською фірмою "Тетраедр"). На відео демонструється уся послідовність події від захоплення цілі на радіолокаційному каналі до ураження ракетою, що показано на оптронному каналі. Тобто, РЛС управління вогнем СНР-125 виробництва кінця 50-х років захопила дрон з розмахом крил у близько 2,5 метрів...

Читайте також: Три тижні протистояння в Нагірному Карабасі: 633:1 на користь Bayraktar TB2