Танк відбиває атаку безпілотника: нове рішення від українських розробників

Досвід війни у Нагірному Карабаху дав поштовх новим ідеям
Танк відбиває атаку безпілотника: нове рішення від українських розробників
7031

Війна за Нагірний Карабах між Азербайджаном та Вірменією яскраво продемонструвала ефективність баражуючих боєприпасів та ударних безпілотників проти наземних цілей. Танки, БМП, САУ знищувалися швидко і легко. Щонайменше, так це виглядало на відео. Але чи можна захистити танк чи іншу бронемашину від цієї загрози? Своє рішення запропонувала команда фахівців зі Львова та Харкова.

Під час бойових дій у Нагірному Карабаху суттєвий внесок у знищення цілей противника забезпечили безпілотні ударні комплекси турецького та ізраїльського виробництва, які були придбані армією Азербайджану.

"З перших днів операції всі військові цілі були ще раз проконтрольовані, і були знищені точним і влучним вогнем. Я можу сказати, що вірменській армії завдано великої шкоди. Знищено понад 200 танків, 2 установки ППО ЗРК С-300, 33 танки захоплені в якості трофеїв, також знищено і захоплено у якості трофеїв багато одиниць іншої техніки ", - зокрема, ствердужвав президент Азербайджану Ільхам Алієв на одному з етапів протистояння.

Читайте також: Баражуючі боєприпаси знищують танки та стають крутішими: чому Україні потрібен "Грім"
Деякі приклади знищеної техніки у Нагірному Карабасі за допомогою керованих бомб безпілотника "Барьяктар ТБ2"

Баражуючі боєприпаси та бомби ударних безпілотників влучали у танки зверху - де броня є найтоншою, а існуючі системи захисту танків, як відомо, головно орієнтовані на протидію загрозам у фронтальній і частково - боковій проєкції.

Неодноразово міноборони Азербайджану публікувало відео, в якому баражуючі боєприпаси знищують танки Т-72 та САУ 2С3 "Акация", поцілюючи у найбільш вразливі місця машин, зокрема, навіть у люки екіпажу.




На тлі досвіду бойових дій у Нагірному Карабаху захист танків від загрози з повітря став надзвичайно актуальним питанням.

Одне з рішень для протидіі описано у заявці на патент, яка подана групою науковців від Академії Сухопутних військ ім.Сагайдачного. Патент вже пройшов перевірку на чистоту. Власне, запатентовано лише один з елементів активної системи захисту для танків - це новий боєприпас.

Він має протистояти ураженню зразка бронетанкового озброєння при стрільбі по ньому з ручних протитанкових гранатометів, кумулятивних гранат, протитанкових ракетних комплексів та інших подібних засобів ураження.

Новий боєприпас може застосовувтися для протидії загрозам для захисту танку з різних проєкцій. Все залежить від напряму мортир, у яких розміщуються ці боєприпаси на башні чи корпусі танку чи іншої бронемашини. Звісно, частину цих мортир можна скерувати і для захисту від баражуючих боєприпасів чи бомб з ворожих безпілотників, що атакують у верхню напівсферу, наприклад, танк.

Автор ідєї нового боєприпасу - кандидат технічних наук Андрій Богач, який ще донедавна працював на ХКБМ ім.Морозова. Він каже, що насправді це рішення визріло у нього ще до початку війни у Нагірному Карабаху і було відповіддю на розширення спектру як ударних безпілотних комплексів, так і інших засобів враження, що становитимуть серйозну загрозу танкам на полі бою уже у найближчій перспективі. Бойові дії у Нагірному Карабаху лише підтвердили вірність цього висновку.

Запатентовано новий боєприпас - як один з елементів активної системи захисту для танків та бронетехінки...

Родзинка запатентованого боєприпасу в тому, що він формує захисне поле у вигляді заданого числа готових уражаючих елементів, зв’язаних між собою сітчастим екраном.

На малюнку показано загальний вигляд боєприпасу для протидії ураженню зразків бронетанкового озброєння, де: 1 – бронеоб’єкт, що захищається; 2 – пускова установка для відстрілу захисного боєприпасу; 3 – корпус захисного боєприпасу; 4 – вишибний заряд; 5 – осколкові елементи ураження; 6 – гнучкі з’єднання осколкових елементів у вигляді сітчастої структури.

Загалом ця система має працювати наступним чином.

В очікуванні бойового застосування зразка озброєння екіпаж виконує заряджання захисних боєприпасів в пускові установки. Під час проведення бойових дій у разі, коли по бронеоб’єкту противник здійснив постріл засобом ураження, бортова радіолокаційна станція бронеоб’єкта фіксує траєкторію руху засобу ураження, який створює небезпеку та при його підльоті до бронеобєкта, що захищається, в автоматичному режимі подає сигнал на відстріл захисного боєприпасу.

В результаті спрацювання вишибного заряду у напрямку підльоту засобу ураження вистрілюються осколкові елементи ураження, які у польоті створюють захисне поле.

При зустрічі боєприпасу і цілі відбувається руйнування корпусу засобу ураження, додаткова деформація кумулятивної воронки засобу ураження через взаємодію із осколками та сітчастим екраном, а також зміна вектору траєкторії руху засобу ураження. Таким чином, вірогідність ураження бронеоб’єкта істотно зменшується.

Разом з тим, слід зазначити, що запатентована ідея боєприпасу потребуватиме конкретних дій та рішень для її практичного втілення у форматі працюючої системи активного захисту. Починаючи від розробки самого "сітчастого" боєприпасу, перевіркии можливостй такої конструкції - до забезпечення надійно працючого тандему з малогабаритною станцією виявлення атакуючих цілей, що становлять загрозу для танку.

Але будь-який шлях починається з розуміння напрямку і першого кроку.

Читайте також: ​Перші уроки війни за Карабах: коли високоточна зброя змінює правила гри