Кожна гармата, будь вона причіпною чи самохідною гаубицею, або танковою гарматою має свій ресурс ствола, який є вичерпним. А це означає, що окрім постачання самих артилерійських систем чи танків необхідно забезпечити відповідну кількість запасних стволів до них.
А у випадку довгострокової війни це має не менше значення ніж сами боєприпасів. Більше того, доволі тісно пов'язано одне з одним - чим більш "розстріляний" ствол, тим менша точність стрільби й тим більше необхідно витрачати самих снарядів, а зрештою підвищується ризик й розриву самого ствола. А в умовах, коли артилерія є найголовнішою вогневою силою, як в обороні, так й у наступі, все це має ще більше значення.
Читайте також: США підняли в повітря одразу вісім легендарних U-2, але літатимуть не довго
Й коли мова йде про артилерію, то вкрай важлива не лише кількість пострілів, а й потужність вишибних зарядів, що необхідно для стрільби на більшу відстань. І чим далі гармата має вести вогонь - тим швидше зношується ствол. Також впливає й інтенсивність стрільби. Але, для прикладу, середній настріл на один ствол для 155-мм гаубиці M777 складає до 2500 снарядів, після чого він має бути замінений.
У реальності все значно складніше. З одного боку стрільба на більші відстані та у максимальному темпі цілком може скоротити його до 1000 пострілів, але ніхто у реальних бойових діях не буде знімати з фронту зброю, яка ще працює, хоча й поза межами гарантійних показників, особливо, якщо для неї немає заміни.
При цьому це стосується не лише війни проти РФ, а й навіть Корпусу морської піхоти США під час дій проти ІДІЛ у сирійському місті Ракка у 2017 році. Тоді у двох M777 були "спалені" стволі, що вочевидь сталось вперше за всю історію експлуатації цієї гаубиці, але американські морпіхи продовжували вести вогонь.
Й звісно під час повномасштабної війни на такі речі вже просто не звертають значної уваги. При цьому часом визначений ресурс західних артилерійських систем перевищуються кратно. Наприклад, існує інформація, що під час експлуатації PzH 2000 українські артилеристи перевищили визначний показник у 4500 пострілів для німецької PzH 2000 майже у 4,5 раза - до 20 тисяч пострілів.
Щодо ще однієї САУ - американської M109, яка має коротший 39-калібрений ствол, то його ресурс, за наявною інформацією, складає близько 6000 пострілів.
Й така різниця зі згаданою M777, яка має аналогічний за довжиною ствол, можливо пояснюється тим, що головною вимогою при створенні M777 була її легкість, за що прийшлось заплатити саме ресурсом.
Відносно танкових стволів, то 120-мм гармата Rh-120 на танках Leopard 2, а також її американська ліцензійна версія M256 на Abrams має ресурс до 1500 пострілів. Але Rheinmetall зазначав, що збільшив цей показник на рівні 2000-2010-х років.
Ці цифри цілком можливо порівняти з ресурсом стволів на радянських гарматах. Наприклад, для 152-мм 2С3 "Акация" ресурс визначений у межах 3500 пострілів, для 152-мм нарізної гармати САУ 2С5 "Гиацинт-С" - до 1200 пострілів, а для 203-мм 2С7 "Пион" лише до 450 пострілів.
Щодо танків, то за одними табличними даними стандартна 125-мм 2А46 має, в залежності від версії, ресурс у 800 на старих та 1200 пострілів у новіших версіях. Водночас у настановах визначення орієнтованого ресурсу ствола всіх версій 2А46, включно з хромованими 2А46М1, ресурс каналу ствола визначений лише у 350 загальних, або лише 150 пострілів бронебійними підкаліберними снарядами.
Така величезна різниця між західними та радянськими гарматами пояснюється, в першу чергу, рівнем технологій й використанням в озброєнні країн НАТО хромованих стволів, що СРСР не зміг на належному виробничому рівні втілити у життя.
Читайте також: Ракетний удар РФ 8 січня: наслідки й зміна тактики далекобійних атак ворога
