Поява компактних високоточних ракетних систем та інших зразків озброєння й військової техніки кардинально збільшила можливості корветів, перетворивши їх на багатоцільові.
Наразі вони поступаються більшим і дорожчим фрегатам лише розмірами. Межа між ними дуже умовна, і кораблі того самого проєкту в різних країнах зараховують до різних класів. Стрімке зростання бойового потенціалу корветів зумовило попит на них на світовому ринку озброєнь. Кораблі такого типу активно купують для своїх ВМС різні країни світу, зокрема Греція, Єгипет, Ізраїль, Індія, Китай, Німеччина, Пакистан, РФ, Саудівська Аравія, Сінгапур, Тайвань та Україна.
Читайте також: Озброєний до неможливого: у тайванський корвет "втисли" аж 16 протикорабельних ракет
Флоти обирають нові платформи
Найбільшим світовим виробником корветів є Китай. З 25 лютого 2013 року й дотепер чотири китайські заводи (Hudong-Zhonghua Shipbuilding, CSSC Huangpu Wenchong Shipbuilding, Wuchang Shipyard i Liaonan Shipyard) спустили на воду вже 72 корвети інноваційного модульного проєкту 056 (шифр Tsingtau). З них вісім пішло на експорт: до Бангладеш (4), Таїланду (2) і Нігерії (2).
Корвети проєкту 056 призначені для патрулювання 200-мильної виключної економічної зони, розвідки та охорони кораблів на переході морем. Більша частина китайських корветів оптимізована для виконання протичовнових операцій (пр. 056А) і має посилені засоби протичовнової оборони, додаткові гідроакустичні станції з буксируваними антенами. Сталевий корпус виконано за модульною технологією, що суттєво пришвидшує будівництво, спрощує модернізацію та пристосовує кораблі під потреби потенційних замовників. Завдяки високому рівню автоматизації кількість екіпажу скорочено до 60 офіцерів і матросів.
Другим світовим виробником корветів є Росія, яка в такий спосіб намагається компенсувати втрату спроможності будувати великі кораблі. Нині ВМФ РФ має у своєму складі шість сучасних корветів пр. 20380, ще чотири будують на заводах "Северная верфь" у Санкт-Петербурзі та "Амурская верфь" у Комсомольську-на-Амурі.
Також будують два корвети модифікованого пр. 20385 та один — нового проєкту 20386 ("Меркурий"). Під час Міжнародного форуму "Армия-2020" було підписано додаткове замовлення для ВМФ РФ на десять корветів, зокрема вісім пр. 20380 і два пр. 20385. Отже, до 2027 року ВМФ РФ матиме вже 23 корвети.
Корвети пр. 20380 і 20385 призначені для дій у ближній морській зоні та для боротьби з надводними й підводними кораблями противника, артилерійської підтримки морського десанту, а також (пр. 20385) знищення високоточними ракетами віддалених цілей на морі й на суходолі. Корабель проєкту 20386 є окремим інноваційним проєктом і має свої особливості: корпус виготовлено з композитного матеріалу за технологією вакуумної дифузії, застосовано модульний принцип комплектації озброєння, зменшено радіолокаційну помітність. Але висока вартість будівництва головного корабля, що дорівнює вартості фрегата, утримує ВМФ від подальших замовлень (імовірним навіть є повне припинення робіт). Водночас Зеленодольський суднобудівний завод конструює для ВМФ РФ патрульні корвети пр. 22160 (зокрема, з використанням потужностей заводу "Море" в окупованому Криму).
Перші шість одиниць мають увійти до складу ЧФ до 2022 року. Головний корвет "Василий Быков" уже на випробуванні.
На Заході до корветів зараховують також російські малі ракетні кораблі (МРК), 800-тонні пр. 21631 (шифр "Буян-М") і 600-тонні пр. 22800 (шифр "Каракурт"), озброєні УКСК, 100-мм або 76-мм артилерійська установка (АУ) та засобами ППО ближньої дальності. Уже найближчими роками ВМФ РФ матиме загалом 30 МРК-носіїв комплексу "Калібр-НК" (12 — пр. 21631 і 18 — пр. 22800), сумарний ракетний залп яких становитиме 240 ракет. Поява МРК на Балтійському й Чорному морях дає Кремлю змогу наблизити свої ракети ближче до важливих цілей, розташованих у глибині європейського континенту, і шантажувати західні країни.
На третьому місці корветного рейтингу — Європа, де корвети активно будують Франція, Іспанія, Німеччина, Італія і Туреччина. Одним з популярних на світовому ринку є французький проєкт Gowind-2500 (розробник — Naval Group), його пропонують як у бойовій, так і в патрульній версії. Першим іноземним замовником на нього стала Малайзія, де ці кораблі зараховано до фрегатів. Наразі малайзійська верф Lumut Shipyard з французькою допомогою будує шість кораблів (сума контракту — $2,8 млрд).
Головний фрегат Maharaja Lela спустили на воду 24 серпня 2017 року. Власну програму будівництва чотирьох корветів Gowind 2500 з французькою допомогою реалізує і Єгипет (вартість контракту — €1 млрд). Головний корвет El Fateh побудували у Франції, решту в рамках угоди про передачу технологій будує єгипетська державна верф Аlexandria Shipyard. 18 травня там спустили на воду останній корабель серії — Luxor.
Корвет має панорамний місток, інтегровану башту закритого типу, що забезпечує круговий огляд, РЛС SMART-S, підкільну гідроакустичну станцію (ГАС) Kingklip і буксировану ГАС змінної глибини занурення CAPTAS 2, засоби РЕБ, систему бойового управління SETIS і панорамний модуль розвідки PSIM.
Naval Group також має контракт з урядом ОАЕ на будівництво у Франції двох корветів Gowind 2500 на суму €750 млн (з опцією на два додаткові кораблі).
Аргентина обрала патрульну версію Gowind — OPV (offshore patrol vessel), придбавши 2019 року у Франції прототип — корвет L’Adroit у конфігурації OPV 87 і замовивши ще три кораблі з терміном готовності у 2022 році. Ще одним експортером корветів стала Іспанія. 22 липня 2020 року зі стапеля компанії Navantia у Сан-Фернандо (Кадіс) спустили на воду корвет Al Jubail, перший із п’яти типу Avante-2200 для Саудівської Аравії (сума контракту — $2,1 млрд). Кораблі мають передати замовнику у 2021–2024 роках. Разом із будівництвом кораблів передбачено подальше логістичне забезпечення протягом п’яти років з опцією продовження угоди ще на п’ять років. Італійське кораблебудівне об’єднання Fincantieri на замовлення Катару будує чотири корвети типу Doha (проєкт Multipurpose Corvette).
Загальна сума контракту — €3,9 млрд головний корабель мають передати замовникові наприкінці 2021 року, решта — до 2024 року. До світових експортерів корветів долучилася і Туреччина, яка в рамках замовлення вартістю $1,5–2 млрд будуватиме чотири корвети типу Ada для Пакистану. Два з них вже будують у Туреччині (Istanbul Naval Shipyard), ще два з турецькою допомогою — у Пакистані (Karachi Shipyard & Engineering Works Ltd.). Термін завершення програми — 2023–2024 роки.
Через зростання інтенсивності використання флоту, зокрема в Середземному морі, ВМС Німеччини на додачу до п’яти наявних багатоцільових корветів типу К130 Braunsсhweig замовили ще п’ять кораблів. Ці 90-метрові корвети водотоннажністю 1840 т мають швидкість понад 26 вузлів і добре пристосовані для дій у прибережній морській зоні. Озброєння складається з двох ПУ ПКР RBS-15, 76-мм універсальної АУ Leonardo OТО Melara Super Rapid, двох 27-мм автоматів, двох ЗРК RIM-116А, двох 324-мм потрійних торпедних апарати (ТА) і вертольота NH90 або двох БПЛА.
У Німеччині також будують чотири малопомітні корвети нового типу Sa’ar-6 для ВМС Ізраїлю, призначені для захисту економічної зони, насамперед критично важливої інфраструктури газових родовищ на континентальному шельфі. Замовлення виконує верф German Naval Yards Kiel. Сума контракту — до €430 млн (без вартості озброєння та електроніки). У березні на Балтійському морі почали випробовувати головний корвет Magen. Поряд із цим ізраїльські ВМС замовили компанії Israel Shipyards Ltd. (ISL) розробку проєкту нового 800-тонного легкого корвета типу Reshef (на заміну ракетних катерів типу Nirit). Його створюють на базі проєкту корвета S-72, вперше оприлюдненого ISL у 2018 році.
Вартість одного корабля із системами озброєння — понад $1 млрд. У червні 2020 року ISL уклала договір про співпрацю з грецькою суднобудівною компанією ONEX Neorion Shipyards, щоб спільно запропонувати будівництво шести корветів нового покоління типу Themistoсles на базі ізраїльського пр. S-72 для ВМС Греції. Питання досі узгоджують. Вартий уваги досвід Тайваню, де ще 2011 року ухвалили програму з будівництва 12 ракетних малопомітних корветів-катамаранів на суму $820 млн. Ідеться про мобільні платформи для ефективного ураження ракетами кораблів ВМС Китаю до авіаносців включно.
Головний 600-тонний експериментальний корвет-катамаран Tuo Jiang суцільної алюмінієвої конструкції отримав озброєння в складі восьми ПКР Hsiung Feng II i восьми — Hsiung Feng III, 76-мм універсальної АУ OTO Melara Super Rapid, шестиствольної 20-мм АУ Raytheon Phalanx Mk 15 Block 1B, чотирьох 12,7-мм кулеметів, а також вертольота (або БПЛА).
Нині тайванська приватна верф Lung Teh Shipbuilding Co. вже будує три 65-метрові 630-тонні корвети покращеного проєкту (Tuo Jiang II) з аналогічним складом озброєння і посиленими засобами ППО. Вартість контракту — до $1 млрд.
Перший з них планують передати ВМС у 2021-му, останній — 2025-го. Решту (вісім кораблів) мають побудувати до 2030 року залежно від ситуації — можливо, зі збільшеними розмірами й водотоннажністю до 2500 т. На початку 2020-го компанія Garden Reach передала ВМС Індії корвет Kavaratti, четвертий та останній протичовновий корабель типу Kamorta. Корвет має розвинене гідроакустичне обладнання у вигляді носової стаціонарної та кормової буксированої ГАС змінної глибини занурення.
На початку 2020 року Сінгапур завершив програму з будівництва восьми модульних кораблів прибережної зони типу Independence (Littoral Mission Vessels-LMV), що тривала рекордні чотири з половиною роки. Кораблі побудовано в Сінгапурі на верфі ST Marine Yard за участю німецького концерну ThyssenKrupp Marine Systems, шведського концерну Saab і сінгапурської агенції з питань науки та оборонних технологій DSTA (Defense Science and Technology Agency). Використано низку рішень, апробованих на шведському стелс-корветі Visby.
Попри офіційну класифікацію, LMV є повноцінними універсальними корветами з відповідним озброєнням: 76‑мм АУ OTO Melara Super Rapid, ЗРК MICA VL, 25-мм АУ Typhoon, два 12,7-мм кулемети, два потужні брандспойти, дві установки з ультразвуковими акустичними випромінювачами великої дальності дії LRAD (Long-Range Acoustic Device) і вертоліт. Високий рівень автоматизації всіх процесів дав змогу зменшити кількість екіпажу до 23 офіцерів і матросів.
Чорноморський баланс
Практично всі країни, що мають вихід до Чорного моря, активно додають до строю свого флоту корвети. Наприклад, після анексії Криму й початку воєнної інтервенції в Сирії Росія постійно нарощує кількість корабельного складу свого Чорноморського флоту, зокрема й корветів. За останніми оцінками, уже до 2022 року ЧФ РФ матиме два нові корвети проєкту 20380; шість — проєкту 22160; чотири — шість — проєкту 21631 і три — п’ять — проєкту 22800. ВМС Туреччини мають чотири сучасні багатоцільові малопомітні ракетні корвети типу Ada власного проєкту.
Румунія обрала французький проєкт Gowind 2500. Ідеться про можливий контракт на суму €1,2 млрд (включно з модернізацією двох фрегатів та створенням Центру підготовки екіпажів і технічного обслуговування корветів). Болгарія планує замовити в Німеччини два багатофункціональні модульні патрульні кораблі (корвети), для цього виділено 820 млн левів ($463 млн). Виконавцем потенційного замовлення має бути верф Fr. Lürssen Werft, що будує для ВМС ФРН корвети типу К130 Braunschwejg. Імовірно, Болгарія отримає експортну версію цього проєкту. Фіналізацію контракту з Lürssen очікували в серпні 2020-го. Україна не виняток із цієї тенденції.
Корвет надії
26 листопада 2009 року комісія Міністерства оборони України ухвалила проєкт 58250 сучасного перспективного багатоцільового бойового корабля класу корвет, що його розробило Миколаївське ДП «Дослідно-проєктний центр кораблебудування» (ДПЦК). Ішлося про корабель, здатний виконувати завдання в операційній зоні Чорного та Середземного морів. Уперше в історії українського кораблебудування під керівництвом ДПЦК сформували міжнародну кооперацію виконавців — розробників нового та постачальників серійного корабельного озброєння й технічних засобів. До неї залучили 29 українських і понад 10 провідних іноземних компаній з Італії, Швейцарії, Франції, Німеччини, США, Данії та Нідерландів. До 60% обладнання мала виготовляти Україна, решту — іноземні партнери.
Було передбачено можливість створити експортну версію корвета з трансфером технології, а також започаткувати спільну регіональну міжнародну програму "Чорноморський корвет" (без участі РФ), що дало б учасникам змогу знизити витрати й отримати сучасні кораблі. На жаль, про таку перспективу наші політики не замислювалися, і свій шанс Україна не використала. 17 травня 2011 року на стапелі ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" у Миколаєві заклали головний корвет "Володимир Великий", який мали спустити на воду наприкінці 2012 року.
Серію обмежили чотирма кораблями. Вартість головного оцінювали у €250 млн серійних — €200–210 млн.
З початком російської агресії навесні 2014 року фінансування програми призупинили (при готовності головного корабля за корпусом на 80%). До того ж іноземні учасники кооперації змінили своє ставлення до можливості продавати Україні летальне озброєння для корвета (ПКР, АУ, ЗРК та торпед), усі попередні домовленості із Францією, Німеччиною та Італією було порушено, і вони втратили чинність. 22 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив нову редакцію Державної цільової оборонної програми «Корвет», реалізацію якої перенесли на 2028 рік. Головний корвет мали добудувати до 2022 року.
Загальний кошторис збільшили майже вдвічі (31 млрд 930 млн грн.). Проте фактично для продовження робіт нічого зробили, і дотепер фінансування не поновили. Відповідно всі затверджені терміни реалізації програми потрібно переглянути, як і сам проєкт 58250, як вважає його головний конструктор Сергій Кривко. Адже за час, що минув, багато чого змінилося. Деякі іноземні учасники відмовилися від подальшої участі в проєкті, деякі вітчизняні вже не можуть виконати замовлення або припинили існування (через окупацію Криму й Донбасу). Можливо, буде залучено нових іноземних гравців. Наприклад, наприкінці 2019 року свою допомогу в добудові «Володимира Великого» пропонували США і Туреччина (оснащення корвета відповідними системами озброєння, двигунами тощо). Для цього необхідно відновити програму «Корвет», визначивши нового головного виконавця та уклавши з ним відповідний контракт. Зі свого боку, замовник — новий командувач ВМСУ контрадмірал Олексій Неїжпапа — оптимістично оцінює перспективу добудови головного корвета й повідомив про плани спустити його корпус на воду 2023 року. Поряд з розробкою корабельної версії ПКР «Нептун» це добра новина, що свідчить про позитивну перспективу хоча б для головного корабля, хоч би що там казали політики. Хоча формального рішення уряду щодо корвета досі, на жаль, немає.
Треба розуміти, що в сучасних умовах ідеться не про лінійне протиставлення українського флоту переважаючим силам противника в акваторіях Чорного й Азовського морів. Призначення ВМСУ є широким та багатоплановим і не обмежується лише безпосереднім захистом країни з
морського напрямку. Це також демонстрація прапора й дії в складі міжнародних сил (захист судноплавства, боротьба з піратством та контрабандою зброї) у більш віддалених районах, наприклад у Середземному морі. Цього вимагають інтереси та міжнародні зобов’язання нашої держави як члена ООН та країни — партнера НАТО. Понад те, ВМСУ мають такий досвід. Ще 14 грудня 2006 року РНБО України ухвалила рішення про скерування корветів «Луцьк» та «Тернопіль» і фрегата «Гетьман Сагайдачний» ВМСУ на участь у військово-морських операціях на Середземному морі в рамках операції НАТО «Активні зусилля».
І українські кораблі з успіхом виконували цю важливу місію до 2013 року включно.
Підготовлено спеціально для tyzhden.ua
Читайте також: Новий корвет, крейсер "Україна" та катери: ВМС ЗСУ розкрили плани щодо майбутнього українських корабельних проектів
