На початку квітня 2020 року до Нігерії прибув транспорт з першою партією нових танків VT-4, закуплених у Китаї. Через два тижні стало відомо про ще більший експортний успіх цієї конструкції – черговим користувачем VT-4 став Пакистан. З огляду на це ми вирішили, що тема танка VT-4 не має пройти повз наших читачів, тому в цьому матеріалі розібрали "на гвинтики" китайську машину.
Конструктивна схема і броня
Танк VT-4 створено за класичною конструктивною схемою. Екіпаж – три особи. Місце механіка-водія – у центрі передньої частини корпусу машини. Обсервацію забезпечують три перископи, один з яких можна замінити на прилад нічного бачення.
Читайте також: Туреччина змінила плани по двигуну для Altay: власна розробка уже не задовольняє
Крім того, механік-водій може користуватись інформацією на власному моніторі з камер, які розташовані на обудові та з тильного боку (камера заднього ходу).
Два інших члени екіпажу розміщуються всередині башти, встановленої над бойовим відділенням, у середній частині корпусу. Навідник – ліворуч, а командир – праворуч від гармати.
Перший може спостерігати за навколишньою обстановкою через основний приціл і два перископи, спрямовані ліворуч. Командир має панорамний приціл і три перископи, спрямовані праворуч. Крім того, на криші башти VT-4 встановлено чотири нерухомі камери.
Корпус танка зварний, з використанням вальцьованих плит. Передня верхня плита корпусу має багатошарову конструкцію і встановлена з сильним нахилом від вертикалі. Лемеха для самоокопування VT-4 не має. Башта теж зварна, з вальцьованих плит і литих елементів.
Спереду її захищають два бронемодулі, встановлені по боках від лобової частини башти. Модулі відносно легко демонтуються, що не тільки спрощує ремонт й модернізацію, а й забезпечує доступ до цапфи гармати.
У верхніх плитах модулів передбачено отвори для доступу до середини комор зі спеціальною бронею (складається із пакетів плит із "сендвіч-матеріалу", за якими містяться шари сталі і композитів) та елементами кріплення модулів. Кшталт модулів забезпечує захист виключно від снарядів, що прилітають під кутами до 25° від поздовжньої осі башти.
Але чим більше кут, тим більше ймовірність того, що снаряд омине модуль бронювання або влучить у його кромку, що має меншу товщину і стійкість. Крім того, необхідність забезпечення доступу до кріплень призводить щонайменше до локального зменшення висоти укладок спеціальної броні.
Крім пасивної броні, VT-4 отримав реактивну броню, пакети якої розміщено у передній частині корпусу. Так, на машинах, призначених для Таїланду і Нігерії, встановлено пакети FY-2, що знижують дію кумулятивних снарядів на 70%, а підкаліберних – на 30%.
Ці параметри стосуються кумулятивних боєприпасів HEAT з моноблочною БЧ і пробивною спроможністю до 600 мм, а також підкаліберних APFSDS – до 460 мм з початковою швидкістю до 1360 м/сек (для 105-мм гармат).
Ефективність основного варіанту FY-2 проти 120-мм і 125-мм снарядів та кумулятивних тандемних голівок є обмеженою. Посилення захисту від цих загроз вимагає використання пакетів FY-4. Вони є товстішими за FY-2 (85 мм проти 35 мм) і важчими.
Використання FY-4 знижує на 70% пробивну силу кумулятивних БЧ тандемного типу (пробивна спроможність до 800 мм за реактивною бронею). Також на 30% зменшується здатність пробиття броні підкаліберними 120-мм і 125-мм снарядами, які в нормальних умовах можуть пробивати до 600 мм монолітної сталі.
До передньої частини баштових модулів кріпиться легкий стелаж, який, ймовірно, призначений для кріплення реактивних пакетів. Зовні міститься ослона з тонкого металу з чітким секційним поділом, який не перекриває повністю контур реактивної броні.
По боках башти знаходяться контейнери, що виконують функції екранів. За неофіційними даними, сумарний захист VT-4 є ефективним проти танкових підкаліберних боєприпасів рівня 80-х і початку 90-х років.
Ходова частина прикрита з бортів секціями фартухів. Вони виконані зі стійкого композитного матеріалу, що дозволяє встановити на них пакети реактивної броні. Це є певною "новинкою", адже раніше бортові проєкції китайських ОБТ прикривалися виключно тонкими гумовими екранами.
Втім, не практикується використання, на відміну від багатьох закордонних конструкцій, товстих секцій багатошарової або реактивної броні, що захищає борти корпусу від снарядів, що прилітають з передньої 60° сфери. Винятками є лише легкий танк Тип 15 і його експортна версія VT-5.
Борти цих машин прикрито відносно товстими модулями, що містять реактивні шари, а також екранами. Їх застосування збільшує бойову масу машини (у випадку танка Тип 15/VT-5 – на додаткові три тонни). Тому можна припустити, що у певній конфігурації систем захисту бойова маса VT-4 може перевищувати 55 тонн.
До речі, згадані вище реактивні модулі інколи неофіційно називають FY-5. Ймовірно, що в цих модулях за шарами реактивної броні класичного типу – вибуховим матеріалом, що міститься між двома металевими плитами – у пакеті розміщено також невеликі кумулятивні заряди.
Після влучення головка останніх ініціюється за допомогою ультрашвидких детонуючих шнурів. Струмінь, що формується, має на меті пошкодження або знищення решти корпусу снаряду, який потрапив у зону захисту.
Живучість танка на полі бою підвищують системи самозахисту та ідентифікації "свій-чужий". До складу системи самозахисту входять датчики лазерного випромінювання, контрольний пульт і пускові 76-мм димових гранат. Останні розміщено по боках башти, блоками по шість труб.
Відстріл гранат може відбуватися в автоматичному, напівавтоматичному або ручному режимах. Частина пускових може нести осколкові снаряди. На обудовах камер у передній частині башти встановлені лазерні датчики. А ліворуч від панорамного обсерваційно-прицільного приладу командира – антена системи ідентифікації «свій-чужий».
Танки оснащені комплексом захисту від дії зброї масового ураження. Комфорт екіпажу підвищує система клімат-контролю, розміщена у ніші на задній частині башти. Бойове і моторне відділення мають елементи автоматичної протипожежної та противибухової системи.
Живучість VT-4 на сучасному полі бою можна збільшити за допомогою системи активного самозахисту NORINCO GL5, яка визначає загрози за допомогою радіолокаційних датчиків. Чотири таких антени знаходяться на криші башти. Вони моніторять простір навколо машини – 360° по горизонталі i 20° по вертикалі.
Усунення загроз покладається на антиракети (гранати), що вистрілюються з 4-х потрійних пускових установок, також розташованих на башті. Після відстрілу у напрямку надлітаючого снаряду граната розривається і знищує свою ціль уламками.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ
