xcounter
#

На російській базі в Каспійську стояв закинутий радянський ракетний екраноплан "Лунь", про який варто розказати

83101
Екраноплан "Лунь", ілюстративне фото з відкритих джерел
Екраноплан "Лунь", ілюстративне фото з відкритих джерел

Це буде історія не тільки про втрату технологічних спроможностей, але й також про чергову брехню російських пропагандистських ресурсів

На території російської військово-морської бази в Каспійську, яка зазнала сьогодні удару українськими БПЛА, до 2020 року стояв закинутий радянський ракетний екраноплан "Лунь", який залишався нагадуванням радянських монструозних оборонних проєктів.

В даному випадку мова про не тільки доволі специфічний зразок військово-морської техніки, про який варто розповісти окремо, але й також - про чергову брехню російської пропагандисти, навіть якщо у цей раз мова насправді про незначні деталі.

Читайте також: Ізраїль розглядає поставлення на озброєння російських ПТРК "Корнет" та іранських Almas

Почнімо із самого початку. Якщо спрощено, то екраноплан – це по суті гібрид літака та корабля, який може рухатись за рахунок "екранного ефекту", який може виникати за рахунок підйомної сили крила при польоті на надмалих висотах, наприклад лише кілька метрів над землею.

Ракетний екраноплан "Лунь" під час випробувань, архівне фото з відкритих джерел

Сам по собі "екранний ефект" був відкритий ще у 1920-х роках, але кількість проектів повітряних суден, які базувались на використанні такого ефекту за весь час розвитку авіації, є вкрай обмеженою, м’яко кажучи.

От якраз згаданий вище проект 903 "Лунь", який ще й був виготовлений лише в одному екземплярі, саме до такої категорії й відноситься. За радянських часів цей екраноплан проектувався саме як ракетоносій, який мав нести шість надзвукових протикорабельних ракет 3М80 "Москит" (з дальністю пуску до 250 кілометрів), для самооборони там передбачались дві чотириствольні 23-мм артустановки УКУ-9К-502-II.

Екраноплан "Лунь", ілюстративне фото з відкритих джерел

Довжина корпусу "Луня" складає 73 метри, розмах крил – 44 метрів, максимальна злітна маса – 380 тонн, екіпаж – 10 осіб, морехідність – до 5-6 балів, силова установка – вісім реактивних двигунів НК-87, максимальна швидкість руху – 500 кілометрів на годину, практична дальність – 2000 кілометрів.

За початковою концепцією радянських часів передбачалось збудувати мінімум вісім екранопланів "Лунь", які мали увійти до складу Каспійської флотилії, але до розвалу СРСР встигли збудувати один екземпляр, який був спущений на воду в 1986 році, у 1990 році перейшов у режим дослідної експлуатації, однак уже в 2001 році числився списаним.

Воєнне керівництво Російської Федерації інтересу до екраноплану як класу військово-морського озброєння не проявляло, тим більш РФ виявилась неспроможною по ресурсам "витягувати" подібного роду проекти. Тому доля "Луня" виявилась в чомусь закономірною – екраноплан списали та закинули на тривалий час.

Однак у 2020 році цей зразок радянської техніки був перенесений, нібито у новий музей "Патриот" під Дербентом, який з того часу так і залишився довгобудом. Тобто по суті мова йде лише про те, що росіяни змінили місце остаточного догнивання цього "Луня".

Лунь екраноплан
Недобудований музей під Дербентом у квітні 2024 року

Публікація оновлена у зв'язку з актуалізацією даних щодо долі екраноплана.

Читайте також: Останній оператор МиГ-25 все ще не попрощався з цими літаками і знову підняв їх у повітря