Якщо опиратись на дані з відкритих джерел, то справді виникає такий парадокс, що для виробництва зброї Україні, як і для власних потреб також, європейський оборонно-промисловий комплекс вимушений брати рідкоземельні метали навіть в Росії, хоча при цьому левова частка поставок відбувається з Китаю (в тому числі транзитом з території РФ).
Вихід з цієї не просто проблеми, а стратегічної вразливості для Європи є. Однак тут може бути новий вектор конфронтації між європейськими лідерами та США у питаннях, що стосуються нашої країни.
Інфоприводом тут є заява міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню у коментарі franceinfo про те, що французька сторона насправді ще з жовтня 2024 року веде перемовини з України про видобуток наших рідкоземельних металів в інтересах європейської оборонної промисловості, в першу чергу французької..
При цьому очільник французького Міноборони наголосив, що «наша оборонна промисловість потребуватиме певної кількості дуже ключових сировинних матеріалів у наших власних системах озброєння не наступного року, а наступних 30 чи 40 років". З чого випливає, що Франція має тут не просто довготривалий інтерес, але й вступила у процес по українським рідкоземельним металам значно раніше, аніж це зробив Трамп на посту 47-го президента США.
А от далі варто окреслити саме кількісні показники по імпорту рідкоземельних металів до Європи, зокрема в інтересах оборонної промисловості. Це просто наочно покаже глибину цієї проблеми, і відповідно рівень інтересу країн Заходу "переключитись" на отримання рідкоземельних металів саме від України.
Наприклад, в листопаді 2024 року Eurostat навів підсумки по поставкам рідкоземельних матеріалів за 2023 рік, за якими країни ЄС в тому ж 2023 році імпортували 18,3 тисячі тонн рідкоземельних матеріалів загальною вартістю 123,6 мільйони євро. Цей показник менший на 0,5% за обсягом та 15,2% вартості, порівняно з результатом в 2022 році.
Якщо брати саме вагові показники по імпорту рідкоземельних матеріалів до ЄС в 2023 році, то 39% або 7,1 тисячу тонн припало на Китай, 33,1% або 6100 тонн - на Малайзію, 22% або 4 тисячі тонн – на Росію. На США в цьому сегменті припало 3%, на Японію - 2%, ну і на "інших постачальників" - також 2%.
Якщо виходити із доповіді Польського економічного інституту (PEI), оприлюдненої восени 2023 року, то на той момент з Китаю імпортувалось навіть до 98% усіх необхідних для ЄС рідкоземельних металів. При цьому саме на Китай припадає 59% усієї світової переробки літію та 73% усієї світової переробки кобальту. В свою чергу, на Росію припадає 15% усієї світової переробки нікелю та 43% - паладію.
Автори PEI наголошували, що така залежність від обмеженої кількості постачальників створює стратегічні проблеми для ЄС, тому пропонували звернути увагу на Африку як континент з необхідною ресурсною базою.
На додачу тут також можна згадати нашу публікацію з посиланням на дані від Bloomberg на початку січня 2023 року про те, що лише за 9 місяців 2022 року Європа імпортувала 36,1 тисячу тонн рідкоземельних металів на 408 мільйонів доларів, при цьому левова частка цих поставок була з Китаю транзитом по території РФ залізничним транспортом.
Там навіть наводилась цікава деталь про те, що основним для цієї перевалки на той момент був маршрут з китайського міста Ухань до німецького міста Дуйсбург; при цьому щодня з Китаю до Європи йшло в середньому по 15 вагонів з рідкоземами.
