Американські військові відпрацювали експериментальне ручне перезаряджання пакета нових 120-мм ракет Direct Support Fires Technology (DSFT), які сумісні з РСЗВ M142 HIMARS. Таким чином хочуть зменшити логістичне навантаження у забезпеченні війська, але виглядає ніби повернення до радянського БМ-21 "Град".
Так, відповідну підготовку на розробці Командування розвитку бойових можливостей авіації та ракетного центру армії США отримав сержантський склад на базі Форт-Сілл. Отримані враження та відгуки щодо системи були напряму передані виробнику.
Читайте також: Президент Перу не став брати на себе відповідальність за закупівлю F-16 замість Gripen, США пригрозили у відповідь
Одразу виникає цікаве питання, бо боєприпаси у РСЗВ M270 та M142 HIMARS йдуть одразу великими пакетами по 6 227-мм GMLRS, дві PrSM чи одній ATACMS. Такий підхід дозволяє суттєво скоротити потрібний на перезаряджання пускової установки час, бо потрібно лише замінити пакет.
Такий підхід заклали ще під час Холодної війни, бо він давав змогу оперативно уражати радянські колони, які проривалися до Ла-Маншу та працювати за принципом "бий-біжи", при цьому автономно перезаряджаючись, без потреби у спеціальній трансопртного-заряджаючій машині та значних витрат часу на перезарядку.
Водночас тепер США не лише створюють аналог БМ-21 "Град" у вигляді 120-мм DSFT, а і пропонують його перезаряджати відповідно до радянської РСЗВ: вставляти ракети по одній до пускової установки. Зважаючи на меншу дальність таких боєприпасів у 30-40 км виникає питання до вразливості системи та зменшення мобільності.
Одначе є ймовірність, що йдеться про ручне перезаряджання самих пакетів десь в тилу, у той час, як на пускових установках їх так само замінюватимуть цілими. Тоді дійсно, це має сенс, бо можна постачати ракети у компактніших ящиках та готувати до використання самим, а не чекати із заводу.
Варто зазначити, що такий метод доступний у полі лише для 120-мм ракет через їхні габарити, у той час, як для чогось більшого, типу GMLRS, лише руками не обійдешся. Також це може бути альтернативний варіант роботи, коли просто переставити пакет не можна.
Загалом можливість заряджання по одному вручну може існувати, допомогти з логістикою та дати прийнятний запасний план. Одначе займатиме більше часу, обмежує швидкі удари, зменшує автоматизацію та підвищує загрозу ураження для пускової установки.
Читайте також: Рашисти хизуються як їхній НРК "Курьер" транспортує гаубицю Д-30, але яка практична проблема такого рішення
