xcounter
#

Страху нема - він зник: захисники оточенного Маріуполя дали прес-конференцію - найголовніше

3961
Страху нема - він зник: захисники оточенного Маріуполя дали прес-конференцію - найголовніше

Командири захисників "цитаделі" Маріуполя, заступник командира окремого загону (полку) спеціального призначення Національної гвардії України "Азов" Святослав "Калина" Паламар та офіцер управління розвідки Ілля Самойленко дали брифінг з маріупольського заводу "Азовсталь".

Для порятунку українських воїнів зараз задіяні дипломатичні канали, а також фактор максимальної міжнародної суспільної підтримки, зокрема петиція до ООН.

Читайте також: Скільки РФ вже втратила на одному острові Зміїний: рахуємо в одиницях та грошах

Прес-конференція з бійцями, які з початку березня воюють у повному оточенні, тривала понад дві години. Зазначимо, що "Громадське" підготувало текстову версію з цього брифінгу, яку приводимо без змін.

Про ситуацію на "Азовсталі" станом на зараз

Святослав Паламар: Ведуть інтенсивні обстріли. Лише за ніч ми нарахували 25 вильотів, зокрема з трьох стратегічних бомбардувальників. Працюють танки, міномети, снайпери, піхота намагається штурмувати.

За останні три дні евакуювали цивільних. Чи всіх евакуювали? Ми не можемо сказати, оскільки жодна міжнародна організацію чи українські політики не приїхали на завод, немає спеціальної техніки, щоб розібрати завали.

На території заводу є безліч загиблих цивільних та військових. Два дні тому попри режим тиші загинули троє наших військових: один з них від влучення ПТРК в автівку, яка мала забирати цивільних, а двоє інших - загинули під час скидання бомб з безпілотника. Також шестеро було поранено. Така ціна евакуації цивільних з заводу.

Ми не за слова тут, а за народ України. Ми виконуємо свій військовий обов'язок, нам не треба похвали. Ми завжди будемо боротися, поки живі, за справедливість, за те, щоб вивезти цивільних та поранених військових.

Про кількість цивільних та військових на заводі

Ілля Самойленко: [Про військових] це досить чутливе питання. Я не можу наражати свій підрозділ на небезпеку.

Про блокаду Маріуполя

І.С.: Захоплення Маріуполя відбувається останні 2,5 місяці. Така осада і таке захоплення відбувалося так довго, такого ще не було в історії, з такою кількістю жертв серед військових ворога, так і значних втрати серед мирного населення. Найбільш розбиває мені серце те, що відбувається евакуація невеликих груп. Політики відзначають невеликі перемоги - евакуацію кількох десятків та сотень людей, водночас понад 25 тисяч людей було вбито російською армією.

Про героїзм

І.С.: Правда в тому, що ми - унікальні. Ніхто не очікував, що ми так довго простоїмо... Багато людей кажуть, що ми - герої. Багато нас називають героями... Ми виконуємо свою роботу.

Героїзм з’являється тоді, коли зазнає невдачі планування та організація. Багато людей вважають, що ми живі герої. Переважно так воно і є. Коли почалося оточення міста, ми вирішили все одно тут стояти і захищати його.

У нас був наказ захищати Маріуполь. Але у нас не було наказу повністю взяти на себе командування обороною Маріуполя, але це рішення ухвалили, бо більше ніхто на нього не спромігся. Ніхто не очікував, що ми так довго протримаємося. Я теж не очікував. Ми думали, що РФ всіх подолає, але ЗСУ встояли.

Про втрати окупантів

І.С.: Українські бійці "Азову" вбили в Маріуполі 2,5 тисячі російських військових та поранили ще 5 тисяч окупантів - це більше ніж 15% військових втрат їхньої армії. Таких втрат завдали з 24 лютого по 15 квітня.

Ми також знищили понад 60 танків і пошкодили ще 30 - це 10% їхніх втрат. А також знищили 10% артилерійських систем окупантів.

Були дні, коли на Маріуполь скидали понад 150 авіабомб. І ми отримали нуль підтримки. Ні повітряної допомоги, ні наземної, ні артилерійської підтримки. Ми фактично були покинуті напризволяще.

Про цивільних на "Азовсталі"

І.С.: Усередині заводу було декілька тисяч цивільних. Люди втекли з міста та знайшли прихисток на заводі. Цивільні для військових - фактор, що обмежує. Якби тут не було цивільних, то місто було б просто полем бою. Але ми захищали їх, бо це наш обов'язок. Ми розмістили їх у бункерах подалі від наших позицій. Ми надавали їм медичну допомогу, їжу, воду - ділилися всіма ресурсами, які мали.

Про "використання цивільних як живий щит"

І.С.: Усі ці звинувачення - це нормально, якщо ви думаєте як російський солдат. Але якщо подивитися з боку цивільної людини, яка стала свідком усіх жахів, які вчинила російська армія, то вони знайшли прихисток тут за нашою лінією оборони, всередині заводу "Азовсталь". Багато людей лишалися у Маріуполі поки ми тримали лінію оборони ще за містом.

Про шанси в Маріуполі

І.С.:Перший варіант: можна відкласти зброю і чекати на кінець: це буде повільна смерть від голоду або швидка - від бомб.

Другий варіант: можна спробувати втекти, як боягуз. Думати лише про власне життя, а не про обов'язок та присягу. Саме таке відбулося з командиром морпіхів 36-ї бригади Володимиром Баранюком: він відмовився виконувати наказ і він спробував втекти з міста з невеликою групою танків і броньованих машин. Такий варіант може призвести до смерті, одна людина загинула.

Третій варіант: можна здатися. Четвертий варіант: єдиний спосіб, який гарантує вам життя і вам не буде соромно - це стояти і боротися.

Про варіант здатися в полон

І.С.: Ми весь цей час знали, що полк "Азов" немає високих шансів на виживання, якщо нас візьмуть у полон, здатися від нас - неприйнятно. Ми не можемо зробити такий подарунок ворогу. Кожна людина, яка є полоненою, це ресурс політичного і військового тиску, щоб підвищити рівень переговорів і позицій, які ми можемо залишити на політичній сцені.

Одного з наших солдатів у 20-х числах квітня захопили в полон під час бою. Він був без свідомості. Потім російська пропаганда публікувала відео про те, що українські солдати здають зброю, а згодом мати отримала повідомлення про його смерть.

У нас є кілька полонених російських військових. Ми їх обміняли потім.

Про евакуацію військових

І.С.: Ми можемо бути лише евакуйовані, тому що ми вже витратили вже всі наші ресурси для ефективної оборони. У нас все ще є провізія, вода та зброя, зокрема артилерія, але ми не можемо її використовувати, тому що ми близько до міста. Але всі наші ресурси обмежені, ми не отримували поновлення ресурсів. Ми будемо боротися до кращого вирішення ситуації.

Про евакуацію поранених і медиків

Напередодні Зеленський анонсував підготовку евакуації поранених військових та медиків.

І.С.: Якщо політики зможуть гарантувати для них безпеку, це добре. Медики виснажені. Вони герої, вони робили справді неможливі речі. Якщо медиків евакуюють з заводу, військові будуть обмежені в отриманні медичної допомоги.

Про зв'язок із командуванням і родинами

І.С.: У нас є зв'язок з командуванням і наказ - тримати оборону.

Більшість з нас має зв'язок з нашими родинами. Ми захоплюємося їхньою підтримкою та дуже любимо їх, вони показують свою любов нам. Одного дня ми зустрінемося з нашими рідними, дружинами і друзями та будемо святкувати перемогу, але ми досі маємо боротися за нашу перемогу.

Про те, хто міг би допомогти Маріуполю

І.С.: Міжнародний розголос став настільки великим, що зараз дуже багато петицій і заяв щодо нашого порятунку. Багато людей хочуть допомогти, але вони не знають як. Втрутитись могла б бути будь-яка країна, лише не росія і не та, що підтримує росію. Будь-яка країна, яка має достатньо мужності втрутитися і зупинити росію, це було б добре для нас.

Про страх

І.С.: Ми не маємо страху. Він зник. Кожний день, кожна хвилина можуть бути останніми, тож страху нема. Не так важко жити без страху.

Про поранених

Ми маємо декілька сотень поранених людей. У нас багато поранених людей, яких ми не можемо залишити тут, вони заслуговують на належну підтримку та лікування. Ми не покинемо нікого. Ми надаємо необхідну допомогу, але у нас багато поранених солдат, які мають бути евакуйовані.

Читайте також: Путін'юґенд у Севастополі: окупанти вигнали крокувати на параді дітей та кадетів