The Wall Street Journal в своїй новій публікації заявило, що США передали Україні начебто навмисно "модифіковані" M142 HIMARS, із яких неможливо застосовувати ракети великої дальності та бити по об’єктам на території РФ. В чому саме полягала ця "модифікація", видання зазначати не стало, як і джерело, звідки воно взагалі взяло такі дані.
Твердження від WSJ американську аудиторію збентежили не менше, аніж читачів в Україні. Портал The Drive озвучив свої міркування по цій темі, але їх навряд чи назвеш конкретно-прикладними.
Читайте також: Які модифікації ракети ATACMS мають зараз США, і яка з них найгрізніша для армії РФ
Автори видання визнають, що їм теж невідомі особливості роботи системи наведення M142 HIMARS, зокрема як відрізняється режим роботи при відстрілі GMLRS та при застосуванні MGM-140 ATACMS.
Тому вони припускають три можливі варіанти: 1) ЗСУ отримали M142 HIMARS із "полегшеним" софтом, в якому нема опції для наведення ATACMS; 2) апаратура наведення переданих HIMARS налаштована так, щоб при спроби навести навіть ракети GMLRS на територію Росії вибивало "білі плями" в головках самонаведення ракет; або ж 3) пускові направляючі на M142 були "адаптовані", щоб вони не змогли виконати фізичний пуск ATACMS, навіть якщо зарядити контейнер з цією ракетою.
Журналісти The Drive при цьому роблять поправку, що все ж The Wall Street Journal могли помилитись, що їх автори все ж мали на увазі все ж "політичне" обмеження на застосування M142 HIMARS по РФ, і що це все написане саме для того, щоб прискорити поставки ракет ATACMS.
Від Defense Express можемо додати, що історія про "модифікацію" HIMARS виглядає якось занадто гіпертрофованою. Нам же тактичні ракети ATACMS досі не дали, відповідно всі обмеження діють і без "апаратного втручання". І цю публікацію WSJ слід сприймати як скоріше ілюстрацію того, наскільки запеклі баталії досі тривають в США по темі передачі того чи іншого нового озброєння для ЗСУ.
Якщо уже справді говорити, що США передали нам "модифіковані" M142 HIMARS, то очевидно там "корекція" відбувалась все ж у плані програмного забезпечення. Тобто – в програмному забезпеченні для управління стрільбою справді нема "параграфу" для ATACMS. Тим більш, за деякими даними, ЗСУ отримали HIMARS все ж із дещо обмеженими можливостями по "софту", тобто нема системи натівського зв’язку Link 16 та доступу до натівської єдиної автоматизованої системи управління вогнем.
Тим більш, що в подібних історіях "софт" завжди залишається одним із можливих інструментів контролю для США, наприклад – щоб країни-експлуатанти HIMARS не намагались відстрілювати із цих систем "неліцензійні" керовані ракети.
Читайте також: Lockheed Martin знайшла спосіб, як збільшити виробництво M142 HIMARS майже до 100 машин на рік
