Цей контракт мала реалізувати українська приватна компанія "Оборонні технології". Вона спеціалізується на ремонті та модернізації техніки протиповітряної оборони та зенітних ракетних комплексів – як в інтересах Збройних сил, так і закордонних замовників.
За дозволом на експорт С-125 "Оборонні технології" звернулись до Державної Служби служби експортного контролю.
Читайте також: Право на зброю: Президент подзвонив, прем’єр - підписав
У свою чергу, "Укрспецекспорт" у пожежному темпі вжив заходів, аби такий дозвіл компанія не отримала. Рішення суду стало повною несподіванкою як для "Оборонних технологій", так і для турецького покупця української зброї.
Блокування укладеного "Оборонними технологіями" контракту з експорту ЗРК С-125 до Туреччини означає, що нещодавні оптимістичні заяви уряду про те, що ліцензовані приватні підприємства-виробники озброєнь мають право на самостійну маркетингову та цінову політику, насправді не витримали зіткнення з нашою реальністю.
Рішення суду стало повною несподіванкою як для "Оборонних технологій", так і для турецького покупця української зброї
"Укроборонпром" не збирається поступатися своїми монопольними правами. Там вважають, що можуть і надалі впливати на життя не лише державних, але й приватних підприємств. І для захисту своїх інтересів використовують усі можливі способи, включно із впливом на суд.
Тож вітчизняним оборонним компаніям ще доведеться докласти чимало зусиль, аби відстояти свої права під збройовим сонцем. І кейс навколо "Оборонних технологій" якраз і буде першою показовою історією на цю тему.
Ігнорування очевидного
Один із спецекспортерів "Укроборонпрому" - "Укрспецекспорт" - 19 червня цього року подав до Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) позов до Державної служби експортного контролю України (ДСЕКУ).
У позові він вимагав, аби суд ухвалив рішення про заборону ДСЕКУ розглядати документи та надавати дозвіл приватному ТОВ "Оборонні технології" на постачання зенітного ракетного комплексу С-125 "Печора" до міноборони Туреччини.
"Укрспецекспорт" обгрунтовував свої вимоги тим, що - увага!! – ця приватна компанія під час укладання зовнішньоекономічного контракту не погодила з ДК "Укроборонпром" так званий "маркетинг ринку збуту", передбачений Постановами Кабінету Міністрів №838 від 8.06.1998 р. та №1228 від 12.07.1999 р.
Нагадаємо, що у цих архаїчних постановах двадцятирічної давнини є вимога, що "суб’єкти господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження, під час проведення зовнішньоторговельних операцій з товарами військового призначення, зобов’язані здійснювати маркетинг ринку збуту і встановлювати зовнішні ціни з уповноваженим суб’єктом господарювання з управління об’єктами державної власності в ОПК".
Цей рудимент залишився ще з часів, коли в Україні, власне, ще не було ні самого концерну "Укроборонпром", ні приватних компаній.
Хоча нині більше половини державного оборонного замовлення в інтересах силових відомств виконують саме приватні оборонні компанії.
Також ці компанії почали отримувати право самостійного виходу на зовнішні ринки з продукцією власного виробництва. І, звісно, розраховують на те, що зможуть самостійно визначати і маркетингові стратегії, і ціну на власний товар.
Але найцікавіше полягає у тому, що сумнозвісні норми постанов КМУ №838 та №1228, у частині процедури "погодження маркетингу ринку збуту" вже були скасовані іншою Постановою Кабінету Міністрів України від 8.04.2020р. №504. Вона була опублікована в "Урядовому кур’єрі", а відтак -– вступила у силу з 24 червня 2020 року.
Це той самий день, коли суддя Окружного адміністративного суду Києва Огурцов виніс рішення щодо забезпечення позову на користь "Укроборонпрому".
Досить малоймовірно, щоб ані апарат суду, ані досвідчений суддя, який працює в системі адмінсудів з 2010 року та брав участь в конкурсі на посаду судді Конституційного суду України, не знали про те, що "Укроборонпром" вже позбавлено виключного і незрозумілого в нинішніх реаліях права, за яким приватні підприємства зобов’язані узгоджувати з концерном як маркетингову, так і цінову політику.
Чи, може, вкотре маємо справу з критичним для наших суддів та країни у цілому браком навичок щодо пошуку у Google?
Право на зброю
Окрім претензії щодо збереження прав на маркетинг, "Укрспецекспорт" у своїй позовній заяві зазначив ще одну причину для накладення заборони на експорт ЗРК С-125 до Туреччини компанією "Оборонні технології".
Це те, що приватне товариство має повноваження Уряду на експортування військової продукції лише власного виробництва. А ЗРК С-125 "Печора" ним не виробляється.
Але аргументи щодо "неналежності" комплексу С-125 до "номенклатури" ТОВ "Оборонні технології" не витримують будь-яку критику. І не тільки тому, що це підприємство має повноваження Кабміну на виробництво ЗРК та і постачання послуг з їх ремонту та модернізації. Про це також можна було б дізнатися з тієї ж самої Постанови Уряду №1228, де є перелік підприємств-спецекспортерів.
Виробництво - це не лише створення продукції "з нуля", тобто з сировини. Це й послуги з ремонту, модернізації різних рівнів, тощо. Це те, що виконується "Оборонними технологіями" у співпраці з іншими приватними компаніями.
До речі, саме пан Абромавичус, який нині керує "Укроборонпромом", будучи Міністром економіки та торгівлі України, скасував ліцензування виробництва озброєння та військової техніки на внутрішньому ринку нашої держави.
Що ж до ЗРК С-125, то він дійсно був вироблений у Радянському Союзі, як і левова частина техніки чи озброєнь, яке експортувалась Україною у різних формах та виглядах. Бо інакше автомати АК-74, чи, наприклад, ЗРК С-300 чи "Тунгуску" й досі експортували б лише російські концерни "Калашніков" і, "Алмаз-Антей" чи та Коломенське КБ.
"Укрспецекспорт" має власний укладений контракт на постачання С-125 до Туреччини.
Зрозуміло, що контроль виробництва виходить за межі повноважень Окружного адміністративного суду Києва. Але головне питання тут, здається, зовсім не у виробництві.
У кінці позову, який задовольнив суд, було сиротливо додано, що "Укрспецекспорт" має власний укладений контракт на постачання С-125 до Туреччини.
Саме навколо цього інтересу і обертаються дії керівництва "Укроборонпрому". І саме вони, так виглядає, визначають, по факту, і позицію самих суддів.
Турборежим та інші судові ноу-хау
Ще однією деталлю першої судової справи між державним та приватними спецекспортерами стало прохання з боку "Укрспецекспорту" накласти окрему заборону ДСЕКУ видавати експортний дозвіл "Оборонним технологіям" до закінчення розгляду справи по суті.
Отримавши 19 червня матеріали у справі "Укрспецекспорт/Укроборонпром" проти "Оборонних технологій» суддя ОАСК Огурцов вже 24 червня (тобто через п’ять днів, два з яких були вихідними) відкрив впровадження у справі та прийняв рішення щодо забезпечення позову, наклавши тимчасову заборону на надання експортного дозволу приватному постачальнику.
Тимчасова заборона, або "обєспєчка" - термін, що став широко відомий громадськості із записів розмов у кабінеті Голови Окружного суду Павла Вовка ("Вовчий суд" у голосах. Хто засвітився на плівках НАБУ з Окружного адмінсуду)
"Забезпечення позову" – тимчасові обмеження, це таке собі ручне "ноу-хау", зброя останньої надії, яке суддя маже застосувати на власний розсуд.
Його виносять ще до того, як з'явиться кінцеве рішення. Наприклад, можуть тимчасово зупинити суперечливе будівництво чи відсторонити від посади чиновника, до якого є претензії. І "обєспєчка" діє доти, поки суддя розбирається у справі. Розбиратись він може довго. Або дуже довго.
Так от, суддя Огурцов у турборежимі розглядає справу по експорту ЗРК С-125 до Туреччини і підтримує прохання з боку "Укрспецекспорту" по отій "обєспєчкє" щодо "Оборонних технологій".
Того ж самого 24 червня це рішення по "обєспєчкє" було оперативно доставлено до Державної служби з експортного контролю. Це стало першим подібним прикладом за всю історію існування ДСЕКУ та "Укрспецекспорту".
Контракт "Оборонних технологій" з Міноборони Туреччини був заблокований на невизначений термін. Попри гостру потребу турецької сторони у зразках, з якими представники замовника вже ознайомились в Україні. Ідеться про реальний конкретний зразок із конкретними технічними параметрами.
А вже 25 червня "Укрспецекспорт" подав зверненням до ДСЕК із заявою щодо отримання експортного дозволу на постачання аналогічної продукції до Туреччини. При тому, що звернення "Оборонних технологій" до ДСЕК, підкріплене підписаним зовнішнім контрактом, сертифікатами кінцевого споживача та іншими документами було отримано ДСЕК 18 травня 2020 р.
У даному випадку навколо експорту є кричущі факти, які дозволяють висунути версію щодо замовності та упередженості рішення суду.
"У даному конкретному випадку навколо експорту є кричущі факти, які дозволяють висунути версію щодо замовності та упередженості рішення судді Огурцова.
Воно за своїм характером має ознаки втручання у господарську діяльність приватного суб’єкта та створює передумови для завдання збитків підприємству. Годі казати вже про не менш фатальні втрати для міжнародного іміджу України", - так редакції Defense Express охарактеризували поточну ситуацію з компанією "Оборонні технології".
Історія з прийняттям "обєспєчки" у конфлікті двох спецекспортерів проти одного спецекспортера на користь іншого є очевидним конфліктом інтересів. При тому, що у самому позові було вказано про наявність у обох подібних контрактів.
Тобто ідеться про ознаки використання судової системи як механізму недоброчесної конкуренції, про що суддя ОАСК не міг не здогадуватись. Але якщо закрив на це очі, то хіба випадково?
Contra spem spero
Що ж до дій "Укроборонпрому" з активним блокуванням конкурентів, то ситуація з поставкою ЗРК С-125 для Туреччини, власне, може вважатись продовженням історії, яка була детально описана у публікації "Дзеркало тижня" під назвою "Урядовий тест на корупцію "Укроборонпрому".
Там йдеться про загрози для військово-технічного співробітництва з Пакистаном – одним із ключових партнерів України у цій царині. Ці загрози та проблеми стали наслідком дій нових/старих "зброєносців" з "Укрспецекспорту" та концерну.
Тепер після Пакистану починається боротьба за Туреччину? Результат буде той самий. На додачу до Пакистану потрощимо збройові глечики ще і з Туреччиною. До цього якраз все і йде…
І так от співпало, що ключові дійові особи та виконавці такого сценарію як щодо Пакистану, так і щодо Туреччини з боку концерну та "Укрспецекспорту" – ті ж самі. Почитайте матеріал за цим лінком – дізнаєтесь багато цікавого.
А питання "Дзеркала тижня" - "як буде при нинішній/новій владі, - жадоба наживи знову переможе, чи є шанс викорінити корупцію в торгівлі зброєю?" - звісно, залишилось риторичним.
Чи ні?
"Надмірний збіг фактів та обставин як у діях Окружного адміністративного суду, так і самого спец експортера від "Укроборонпрому" є для нас приводом сподіватись на втручання НАБУ у цю справу", - стверджують тепер в "Оборонних технологіях".
Сподівання без надії?
Читайте також: "Укроборонпром" проти "Антонова": війна за небо чи за землю?
