Як у США створюють нову модель власних Повітряних сил (аналіз, частина 1)

З огляду на те, що пріоритетними задачами для ПС США є забезпечення переваги в повітрі, вдосконалення спроможностей для завдання авіаційних ударів і оперативної передислокації сил і засобів в будь-який регіон Земної кулі, а також безперервний розвиток засобів для ведення мережецентричної війни, серед усіх інших видів збройних сил США саме Повітряні сили мають вирішальне слово під час прийняття ключових стратегічних рішень керівництвом системи національної безпеки США.

Однак сьогодні ПС страждають від величезного перевантаження, пов’язаного з необхідністю одночасного реагування на безліч різноманітних викликів по всьому світу. Нині ПС занадто застарілі та не мають достатньо ресурсів та спроможностей. Яким чином ця ситуація може позначитися на конкурентних перевагах США? Авторитетний військовий аналітик Девід Очманек (David Ochmanek) відповів на це питання так: "Коли ми моделюємо сценарії можливого протистояння з Росією чи Китаєм, то виходить, що наші програють за всіма статтями".

Читайте також: Винищувачі F-35 ПС США можуть залишитися без нового двигуна

Безумовно, наявність найсучасніших засобів і спроможностей матиме велике значення в майбутньому. Але тільки лише технічної і технологічної переваги вже недостатньо. Сьогодні вже не можна впевнено стверджувати, що США будуть завжди перебувати біля керма технічного прогресу. Активно просуваються в цьому напрямку такі країни, як Китай, який досяг величезних успіхів.

Очевидно, що ПС потребують модернізації для посилення технологічної переваги. Однак ні самі ПС, ні аерокосмічна промисловість до цього не готові. Річ у тім, що чинна модель закупівельної діяльності орієнтована на підтримку нинішнього стану справ. Тобто перевага надається підтримці технічного стану та модернізації вже існуючих систем озброєнь, а з метою економії бюджетних коштів замість розробки спеціалізованих моделей для вирішення конкретних завдань створюються дорогі універсальні багатоцільові платформи.

Однак повітряно-космічні сили США більше не можуть дозволити собі витрачати десятки років на пошуки технологічних рішень, які були б ідеальними у всьому. Не можна домогтися більшого з меншими ресурсами. Це означає, що ПС повинні отримати і нові переваги. Йдеться про такі критерії, як кількість, різноманітність, адаптація і швидкість, які матимуть вирішальне значення для досягнення успіху в майбутньому.

Запаморочення від успіхів: невтішні наслідки

Під час операції 1991 року "Буря в пустелі" американські ПС продемонстрували свою оперативну перевагу в таких сферах, як малопомітність, інформаційне забезпечення і точність ураження цілей. Тоді ж керівництво вирішило, що ця перевага збережеться надовго, і тому можна розслабитися.

У результаті в період з 1989 по 2001 роки фінансування закупівельних програм ПС скоротилося на 52 %. Для порівняння, в Сухопутних силах і ВМС це падіння не перевищувало 30 %. За останні 30 років парк бойових літаків ПС скоротився на 55 %, з приблизно 4400 до 2000 машин, кількість літаків бомбардувальної авіації теж зменшилася більш як вдвічі (з 327 літаків лишилося тільки 157). І це ставить під загрозу стан національної безпеки США.

Виправити цю ситуацію буде непросто. Внаслідок зниження внутрішнього попиту в авіаційній промисловості почалися процеси поглинання й укрупнення. Це знизило конкуренцію, послабило стимули до розвитку. Стало менше нових проєктів, які могли б допомогти компаніям утриматися на плаву, а разом з цим скоротилася і кількість генеральних підрядників. Так, якщо в 80-ті роки як генеральний підрядник виступала 51 компанія, то наразі їх залишилося п’ять, і тільки три з них здатні будувати літаки.

Сьогодні промислова динаміка в авіаційній галузі США залежить від того, якою буде політика керівництва ПС у сфері закупівельної діяльності. Нині основними джерелами доходів для авіапідприємств є перспективні проєкти власної модернізації і підтримки бізнесу. Тому компанії не мають бажання ділитися з іншими своєю інформацією та правами інтелектуальної власності і хочуть, щоб поставлена ними техніка якомога довше залишалася на озброєнні.

Але те, що добре для бізнесу, не завжди збігається з інтересами національної безпеки. Чим довше літак знаходиться на озброєнні, тим вище стають витрати на його обслуговування і модернізацію. На це витрачаються кошти, які могли б піти на закупівлю нової техніки. Це, своєю чергою, гальмує процеси впровадження нових технологій та адаптації, заважає генерації нових ідей і реформуванню цієї сфери.