Сили оборони України вже понад рік використовують на полі бою баражуючі боєприпаси Switchblade 300, які, попри чутки начебто про неефективність цієї зброї, нищать низку важливих цілей на полі бою – і з матеріалу НІП "Тиск", яке поспілкувалося з оператором цієї зброї, є також і відповідь на питання, а чи можна американський дрон-камікадзе замінити FPV-дронами, які також активно використовуються на полі бою.
Передусім тут варто нагадати, що баражуючий боєприпас Switchblade 300 – це доволі недешева зброя, яка в Україні використовується такими службами, як СБУ, ГУР МОУ чи ССО ЗСУ для ураження цінних, у першу чергу незахищених статичних цілей чи, наприклад, командного складу противника – і аж ніяк не можна назвати ефективним, а точніше – доцільним – використання цієї зброї для звичайних ударів "по піхоті в окопі".
Читайте також: Просто об'їхати мінне поле: як у Німеччині інструктори Бундесверу радили робити екіпажам Leopard 2
Водночас FPV-дрони – це той самий дешевий засіб, яким можна залетіти у ворожі окопи, спробувати "наздогнати" та пошкодити ту чи іншу ворожу техніку, знищувати "танки-камікадзе" тощо. Тобто у першу чергу ми говоримо про різне призначення цієї зброї на полі бою, коли Switchblade – засіб для специфічних завдань, а FPV-дрон – для більш широкого спектра і, звичайно, з урахуванням можливостей того чи іншого зразка.
І тут, звичайно, можна поставити питання – а чому ті ж дешевші FPV-дрони не можна використовувати й для тих завдань, що виконує баражуючий боєприпас? Як відзначає оператор американського баражуючого боєприпасу, річ у тім, що Switchblade – це "готовий продукт, довершений виріб, який веде себе більш-менш прогнозовано", тоді як "FPV-дрони це завжди історія з багатьма невідомими факторами".
Керувати Switchblade насправді доволі просто і, попри те, що підготовка оператора триває протягом 2 тижнів, її насправді можна скоротити ледь не вдвічі, тоді як навчитися керувати FPV-дроном – набагато складніше, курс має тривати мінімум два-три тижні, і за статистикою зрештою такий курс підготовки завершують лише 60-70% (тоді як, наприклад, на звичайний квадрокоптер – 90-95%).
"Дуже багато речей дрон [Switchblade] може робити самостійно: він сам набирає висоту, вираховує приблизну траєкторію при підльоті, трохи намагається доуточняти напрям руху за вітром і при заході на ціль сам починає знижуватися, розганятися — потрібно його просто донацілювати", – розповідає оператор про переваги Switchblade.
Водночас якщо Switchblade не влучає в ціль з першого разу, то в такому випадку він автоматично йде на друге коло і робить ще один автоматичний захід на ціль, під час якого оператор дрона може контролювати процес завдяки боковій камері – таких "заходів" може бути два, три і більше – або поки дрон не уразить ціль, або поки в нього не закінчиться заряд батареї.
У FPV-дронів така опція відсутня, крім того, в них немає зуму, стабілізації і фактично все доводиться робити "руками", що вимагає від пілота такого дрона дуже високого рівня кваліфікації, щоб "з першого разу" знищити ціль.
"Інших засобів вогневого ураження [йдеться про Switchblade], здатних за 8 км упевнено влетіти у вікно в нас не так багато, і важливо підкреслити: не просто мати можливість влетіти у вікно, а мати можливість влетіти у вікно з шансом у 70-80%. Є певний різновид цілей, місцезнаходження яких визначається різними засобами розвідки. Визначення їхнього місцеперебування дуже тимчасове, ситуативне і вразити їх потрібно з одного разу. Якщо цю ціль зараз не вразити, вона переміститься і більше її не знайдеш. Максимальна цінність й ефективність Switchblade проявляється саме в таких випадках, тому їх намагаються використовувати так", – відзначає оператор баражуючого боєприпасу Switchblade.
Читайте також: Чому Повітряні Сили України збивають дрони та ракети над містами: пояснення "на пальцях"
