Такого ще не було, і ось знову. Наприкінці тижня з'явились аж два інформаційних приводи щодо створення боєприпасного заводу в Україні.
Ця тема перекочується у ЗМІ та у заявах чиновників різного рівня з самого початку бойових дій на сході України. Але поки - лише зі звуковим ефектом...
Читайте також: Боєприпасне прокляття України
Але ось воно, світло у кінці тунелю. Або навіть аж два світла.
Спочатку Житомирська міська рада виступила з цілком сенсаційною заявою, що патронний завод побудуть саме у них - у промисловій зоні.
"Американська компанія інвестує у Житомир і побудує підприємство оборонного комплексу. Це – сотні робочих місць, величезна інвестиція у більш ніж 100 мільйонів доларів та високотехнологічні технології", – сказав міський голова Сергій Сухомлин. Заява, звісно, мала ефект массового враження і слово у слово була підхоплена чи не усіма медійними ресурсами країни. Бо нарешті перемога!
Що ж до деталей, то заявлено, що сесія міської ради вже надала згоду на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, частину якої передадуть товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський патронний завод".
А на наступній сесії міської ради інвестор представить соціальні програми та порядок працевлаштування з обов’язковою квотою для учасників АТО/ООС, зокрема військових із інвалідністю.
Що ж це за американська компанія, яка готова ось так без підготовки вкласти аж понад 100 мільйонів доларів у житомирську землю? Які боєприпаси планується виготовляти? З чого? Чи знають про цей проєкт відповідні органи державної влади?
З цим поки туман і зробимо прогноз, що так у тумані все воно і залишиться.
Хоча на місцевому рівні братися за глобальні проєкти державного масштабу - це вже відпрацьована практика накачування власної значущості. Ну, хоча б на короткий проміжок часу - на період перекочування інформаційної хвилі. Яка, втім, зникає без слідів.
Так, у серпні 2017 року мер Миколаєва Олександр Сенкевич пропонував тодішньому керівнику "Укроборонпрому" Роману Романову розглянути Миколаїв як місце для будівництва патронного заводу. "То буде хороше капіталовкладення, особливо з огляду на те, що патрони потрібні, щоб захищати нашу державу", - звернувся мер до очільника концерну.
На що Романов пообіцяв, що у разі, коли будівництво патронного заводу доручать "Укроборонпрому", пропозицію Миколаєва буде обов'язково розглянуто. Але після гучних взаємовигідних слів ніхто нікому нічого не доручив. Як там співають, "без обіцянок і пробачень".
У грудні 2019 року про патронні амбіції було заявлено вже у Дніпропетровській області. Було оголошено про плани будівництва патронного заводу приватним інвестором на території індустріального парку "Павлоград". Було заявлено, що цей патронний завод стане першим підприємством, зведеним "з нуля" в індустріальних парках області.
Навесні 2020 року компанія "Конкорд-Інжиніринг" мала почати будівництво патронного заводу. "Цей промисловий об'єкт зведуть за новітніми технологіями. Там створять 300 робочих місць", - обіцяли представники інвестиційного напрямку Дніпропетровської ОДА. Але знову все якось забулось.
Так що Житомир тут вже не перший.
Але, окрім житомирських заяв, у ту ж надвичайно спекотну п'ятницу 16 липня про патронний завод згадав і нинішній керівник концерну "Укроборонпром" Юрій Гусєв під час форуму оборонної промисловості "Ефективна промисловість для обороноздатності".
Йшлося про деталізацію домовленостей щодо меморандому про про виробництво боєприпасів до стрілецької зброї, який був підписана з канадськими компаніями GL Munitions Inc. та Waterbury-Farrel ще на початку червня. Ми про цей меморандум і про GL Munitions Inc писали з певними цікавими подробицями.
Юрій Гусєв сказав в Одесі, що з державного бюджету не передбачено виділення коштів на будівництво в Україні патронного заводу. За фінансову сторону проєкту (але, якщо правду казати, то пред-пред проєкту) відповідають іноземні інвестори.
"Наразі за кошти інвесторів розробляється техніко-економічне обґрунтування створення патронного заводу в Україні. І вже найближчим часом ми отримаємо розрахунки та бачення щодо цього підприємства. Зауважу, що жодної копійки бюджетних коштів на його будівництво не передбачено, принаймні в тому проєкті, про який на сьогодні йде мова", - наголосив Гусєв.
Отже, нам знову казково щастить. Будуть закордонно-патронні інвестиції не лише в Житомирі, але й за напрямком "Укроборонпрому". Треба лише чекати і не нервуватися...
Звісно, це сарказм. Бо без власних активних цілеспрямованих зусиль і волі жодного задовільного для країни результату не буде...
На тлі цього слід додати наступне.
1. Вже розроблено щонайменше з десяток техніко-економічних обґрунтуваннь створення патронного заводу в Україні за участю американських, канадських, китайських компаній, або українських підприємств - як окремо, так і в партнерсті з іноземцями. Левова частина цих документів є і в кабінетах РНБО, куди вони передавались, і в самому "Укроборонпромі".
Питання, які не мали відповідей у контесті цих обгрунтувань - а) прогнозовані потреби з боку Міноборони чи інших відомств у закупівлях боєприпасів (відтак, неможливість прорахунку інвестиційного проєкту відповідно до бізнес-моделі), б) вимоги до боєприпасів, бо одними калібрами все не обмежується.
2. Розвиток національного патронного виробництва має врахувати потреби розробки та виготовлення сучасних боєприпасів з підвищеною бронепробивною здатністю, з огляду на постійне вдосконалення засобів індивідуального захисту вояків та схем бронювання техніки противника.
Як стверджуть, у Центральному науково-дослідному інституті озброєнь та військової техніки розроблені технічні вимоги (технічні завдання) до боєприпасів, які потрібні нашим Збройним Силам. Проте жоден з потенціних закордонних творців нового заводу з цими вимогами не може бути ознайомлений з огляду на процедури режимності.
Власне, як і сам "Укроборонпром", який не є відповідальним за проєкт будівництва патронного заводу. Поговорити про це - без питань. А відповідати за проєкт і входити у взаємодією з Міноборони за цим питанням з усіма деталями - зась.
Тож поки усі пропозиції з боку потенційних закордонних виконавців проєкту на будівницвто боєприпасів в Україні грунтуються на їхніх баченнях і рішеннях щодо виготовлення того чи патрону на певному устаткуванні. І все обертається головно лише навколо устаткування.
Серед світових лідерів у цій галузі – німецька Fritz Werner, канадська Waterbury Farrel, бельгійська New Lachausee, французька Manurhin, американська Bliss. Послуги цих компаній по зведенню патронних заводів в інших країнах можуть включати: роботу щодо планування цеху, встановлення й налаштування обладнання, а також підготовку персоналу, який буде на цьому обладнанні працювати.
3. Питання устаткування важливе, але цього замало. Бо виробник має виготовити, випробувати та представити військовим боєприпаси із характеристиками, які відповідають технічному завданню, а також надати відповідну конструкторську та технологічну документацію.
Важливо, що саме конструкторська документація на патрони і документація щодо технології їх виробництва є визначальною при закупівлі потрібного обладнання та плануванні об’ємів виробництва боєприпасів.
4. Сучасний патронний завод – це підприємство, яке має замкнений цикл виробництва. На ньому з отриманої сировини виготовляють комплектуючі, з яких і складають кінцевий виріб – патрон відповідного типу й калібру. При цьому під терміном "виробництво" одні розуміють повноцінний випуск боєприпасів та їх основних елементів на наших підприємствах чи підриємстві, а не "складальне виробництво" з вже готових компонентів, вироблених іншими фірмами з інших країн.
Тож все свое чи "складальне виробництво"? При тому, що складальне виробництво вразливе тим, що складники для патронів продають зараз неохоче. А якщо все своє - то створення правильного патронного заводу стає інтегральним результатом розвитку вітчизняної хімічної та металургійної промисловості. А це вже цілий програмний напрям, який має реалізуватись на рівні Мінстратегпрому та Мінекономіки. І тут сумою у 100 млн доларів не обійдешся.
5. Насьогодні у міністерств та відомств, а також у "Укроборонпрому", який має створити навіть цілий кластер чи то холдинг боєприпасної галузі, немає єдиного бачення, як і що саме треба робити.
Відсутність единого, легитимного і публічного центру прийнятя рішень по цьому конкретному питанню, а відтак - і відповідальності, - лише провокує ситуацію, коли кожна структура чи підприємство - чи то державне, чи приватне - висловлює і оприлюднює власні бачення того, що саме слід робити.
При цьому позиції виробників чи розробників тих чи інших боєприпасів бувають діаметрально протилежними, з ніщивною критикою ідей та пропозицій інших.
В цьому ми переконались особисто, коли підготовували декілька сюжетів на боєприпасну тематику.
Тож за умов нинішньої патронної концепції типу "гуляй-поле" цілком логічною виглядає і поточна реальність, де скоро кожне місто та селище буде заявляти про свій "патронний заводик". І такий варіант не виглядатиме як програшний. Ну, хоч би з точки зору піару місцевого масштабу.
Читайте також: Завод "Маяк" розпочав малосерійне виробництво надпотужних набоїв для нового снайперського комплексу "Володар обрію" (фото)
