Про мінуси застарілого законодавства та майбутню реформу оборонних закупівель, спрямовану на запровадження конкурентних процедур, залучення максимально широкого кола підприємств до участі в ДОЗ, забезпечення балансу інтересів держави і бізнесу та зниження корупційних ризиків у розпорядженні бюджетними коштами.
Для довідки. Як визначає українське законодавство, державне оборонне замовлення – це "засіб державного регулювання економіки для задоволення наукових та матеріально-технічних потреб із забезпечення національної безпеки і оборони шляхом планування обсягу фінансових ресурсів, визначення видів та обсягів продукції, робіт і послуг, а також укладення з виконавцями державних контрактів на постачання (закупівлю) продукції, робіт і послуг". У 2018 році частка ДОЗ становила не менше 10% бюджетних витрат на фінансування сектору безпеки і оборони України. За даними Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО), видатки лише Міністерства оборони - найбільшого державного замовника на придбання, модернізацію та утримання озброєння і військової техніки становили на рівні 22 млрд грн, або майже 786 млн дол. США. У планах на 2019 рік аналогічні витрати становитимуть до 27 млрд грн, або майже 964 млн дол. США.
Читайте також: Сергій Згурець: Україні потрібно сформувати нове обличчя оборонної промисловості
"Це буде революція по відношенню до сірих, тіньових схем"
-На якому етапі особисто ви долучилися до розробки законопроєкту?
- Після мого призначення та затвердження розподілу функціоналу між заступниками, міністр поклав на мене відповідальність за напрямок безпеки і оборони. До мене одразу звернулися депутати відповідного комітету. Вони сказали: "Привіт! У нас є термінове питання. Потрібно реформувати ДОЗ, є нагальна необхідність писати новий закон. Давай, долучайся особисто! Потрібно і писати, і координувати, і робити…"
Було це приблизно у середині вересня. Після того консолідувались усі: депутати, представники Міністерства оборони, Укроборонпрому, приватного сектору та громадськості. Всі активно почали працювати над новою редакцією законопроєкту та обговорювати публічно зміни.
Остання на даний момент робоча зустріч у нас відбулася у понеділок, 28 жовтня. Депутати очікують, що найближчим часом ми надамо їм зведений текст законопроєкту, який буде зареєстровано в парламенті.
-Наскільки впливає на законопроєкт суспільне обговорення? Знаю, що проводяться круглі столи…
- Для мене публічність під час підготовки законопроєктів – питання дуже принципове.
По-перше, це можливість почути різні думки. Свої напрацювання ми завжди виносимо на загал. Говоримо: "Є робочий варіант документу. Будь ласка, не пишіть просто "це погано" або "це добре". Давайте робити конкретні зауваження". Адже всі спеціалізуються на різних етапах, кожен учасник обговорення має чітке бачення своєї частини процесу, тому його думка може бути дуже цінною.
По-друге, для мене дуже важливою є прозорість і транспарентність всіх процесів реформування. Кожного разу ми звітуємо, пишемо пости в Facebook, даємо громадськості можливість брати участь в обговореннях та надавати свої власні пропозиції. Це потрібно для того, щоб документ, який ми створюємо спільно, був не лише реформаторським, а і дієздатним. Щоб це був не косметичний ремонт системи оборонних закупівель, а втілення кращих європейських стандартів оборонного логістичного менеджменту, про які нам говорять партнери з країн-членів НАТО, з одночасним захистом національних інтересів в умовах російської агресії.
Це справді буде революція по відношенню до сірих, тіньових схем в оборонних закупівлях, наслідками чого мають стати більш ефективне планування закупівель, використання бюджетних коштів на потреби оборони та зниження корупційних ризиків. Політична воля є. Об’єднані зусилля є – докладають їх і депутати, і Міністерство оборони, і наше відомство, і галузь, і громадськість.
"Чим більше втручання людини – тим більші ризики"
-Які корупційні ризики існують зараз у ДОЗ, і як вони долатимуться у новому законодавстві?
- Я працюю задля того, щоб їх не було. Що я чую? Що є проблема з постановкою виконавців у реєстр. Що є проблеми стосовно непрозорого відбору по закритих закупівлях, наприклад, так?
Наша основна ідея – максимально, наскільки це можливо, прозоро прописати у новому законі процедурні питання, у тому числі й щодо формування реєстру потенційних виконавців оборонного замовлення, які мають будь-які компетенції щодо виробництва певної продукції, виконання робіт чи надання послуг. Наша мета – долучити до реєстру максимально широке коло потенційних виконавців.
-Невже вони при цьому не проходитимуть жодних перевірок?
- Без жодних у цій сфері - навряд чи. Все ж таки це безпека та оборона. Але людський фактор потрібно максимально прибрати. Чим більше втручання людини у ті чи інші процеси – тим більше, як ви кажете, корупційні ризики. Тому процедуру потрапляння у реєстр необхідно максимально автоматизувати, розробивши певні публічні критерії (вимоги) та захистити систему від несанкціонованого втручання.
Наявність широкого кола виконавців, своєю чергою, забезпечить можливість конкурувати.
-Впровадження автоматизації – імовірно, тривалий процес. Скільки часу це може зайняти?
- Зараз це на стадії розробки. Це передбачено у проєкті закону, і ми будемо робити все можливе для того, щоб якнайшвидше впровадити автоматизацію у життя. Тому що, ще раз повторюю: є політична воля, щоб це змінювати зараз.
"Всі хочуть щось змінити… але чомусь до цього часу нічого не змінилося"
- Має суттєво зменшитися кількість таємних закупівель. Міністерство оборони не проти цього?
- Я можу говорити тільки відносно тих людей, з якими я зараз працюю. Ставлення нової команди – особисто Міністра оборони, співробітників МОУ і проєктного офісу до реформування системи оборонних закупівель, на мій погляд, однозначно позитивне.
У нас періодично відбуваються чек-наради, під час яких ми проговорюємо статус, поточні проблеми - куди треба "бігти", на якому етапі є певний супротив… І зараз з боку МО я бачу бажання до системних змін. Можу сказати, що у нас консолідована позиція на рівні керівництва.
Безумовно у нас відбуваються дискусії стосовно бачення якихось процесів, наприклад, яким чином забезпечити інтереси національного виробника та досягнути балансу інтересів. Але це питання для обговорення, точно не для конфронтації. Ми шукаємо, як подолати ту чи іншу проблему, а не вирішуємо нічого не робити лише тому, що в окремих питання ми ще не дійшли згоди. Продуктом такої спільної роботи та постійного пошуку оптимальних збалансованих рішень і має стати фінальна версія нової нормативної бази.
-Тобто, об’єктивно така кількість таємних закупівель була надуманою, а не реальною потребою силовиків?
- У нас у принципі дещо викривлене ставлення до питання таємності. Чому, наприклад, не відкрити інформацію про плани більшості закупівель без деталізацій, обсяги та звіти про виконання замовлень? Ми не говоримо про розкриття інформації про наукові розробки, наприклад, або про тактико-технічні характеристики зразків ОіВТ. Залишаться також обмеження щодо певних закупівель, розкриття інформації про які, особливо в умовах воєнної агресії та обмежень деяких країн стосовно ВТС з Україною, може завдати шкоди національній безпеці України. Але все утаємничене – викликає питання щодо механізмів здійснення громадського контролю за використання коштів платників податків.
Безумовно, зміни будуть впиратись у важливий і необхідний крок – внесення змін до Закону України "Про державну таємницю". Нам потрібна класифікація закупівель. І це буде непростий процес із залученням і СБУ, і Служби зовнішньої розвідки, і МЗС. І ось ця зміна буде дуже важливим моментом реформування процесів.
-Чула на круглому столі думку, що мають бути експертні висновки по обґрунтованості таємності кожної окремої закупівлі…
- Якщо на кожну закупівлю будуть окремі висновки – не можу з точки зору адміністрування цього процесу уявити, як тоді станеться оборонне замовлення. При цьому, ми не можемо допускати можливість "засекречування" закупівель для війська санітарних автомобілів, наприклад. У всьому має бути розумна межа.
Ну і головне, що у нашому законі будуть визначені конкурентні процедури – у тому числі і закриті. Зараз у закритих процедурах беруть участь замовник та один конкретний виконавець. А має бути так, що інформація про поточну потребу має відправлятися всім тим, хто по цій частині зареєстрований у реєстрі. Не ТТХ буде відправлятися всім, а запит потреби.
Тоді виконавці, ринок, розумітимуть, які є потреби. Бо зараз ДОЗ - це чорний ящик такий. У якому всі "варяться", всі знають як що відбувається, і всі хочуть щось змінити… Але чомусь до цього часу нічого не змінилося. Я чула дуже сумний коментар на круглому столі: "Знаєте, для мене це 149 круглий стіл. Скоріше за все, буде і 150. І всі говорять завжди про те, що ми хочемо щось змінити. Давайте вже нарешті це змінимо. Якщо не ви і не зараз – тоді коли і хто?"
-У закупівлях за імпортом також можливо впровадити конкуретні процедури?
- Безумовно, і цього, до речі, від нас чекають, зокрема наші партнери з країн НАТО. Але нам вкрай важливо врахувати кращий досвід щодо захисту інтересів національного виробника та інтересів національної безпеки під час організації відкритих конкурентних процедур за участі міжнародних учасників. Вкрай важливим елементом такого досвіду є використання в якості одного з критеріїв відбору учасників вартість життєвого циклу продукції, що закуповується, а також можливість імпорту технологій, перенесення виробництва на територію України.
Якщо казати про співпрацю із міжнародними організаціями на кшталт NSPA (агентства НАТО з постачання), то така можливість закупівель є, але у них є свої правила, свої процедури відносно конкурентності. І якщо ці правила нами приймаються у відповідності до двосторонніх угод, які ми підписуємо з тією чи іншою країною, то на частину, на яку ми закупили, у нас є зворотне право щось експортувати. В такому випадку, ми насправді будемо зацікавлені як країна розвивати свій експорт. Тому що, якщо ми щось купили, можемо еквівалентну частину продавати. Це стимул для галузі розвиватись.
"Треба мати баланс інтересів"
-Як реагують на зміну законодавства виконавці ДОЗ? Надходили від представників бізнесу цікаві пропозиції, напрацювання?
- Є представники бізнесу, які пропонують конкретні речі. Наприклад: "Ми бачимо, що РКМ (розрахунково-калькуляційні матеріали, - Ред.) треба змінити. Будь ласка, зверніть на це увагу, давайте про це поговоримо. Зараз РКМ- це система, на яку всі скаржаться, вона залазить буквально до "білизни" виконавців, з’ясовує усе. Встановіть натомість, наприклад, рівень рентабельності 15% умовно на вартість кінцевого продукту, залишайте за собою право перевіряти обґрунтовані витрати, але дайте нам, будь ласка, можливість дихати і розвивати своє виробництво". І це питання для обговорення, тому що воно дійсно вкрай важливе для розвитку галузі.
Буває й інше. Нарікають на військову прийомку, а коли пропонується змінити її на Державний орган з гарантування якості і запровадити перехідний період щодо його впровадження, то говорять, що "добре, залишайте як є, не треба нічого нового, тільки приберіть РКМ". Але ж гарантування якості – це не тільки внутрішнє питання, а також питання виходу на інші ринки, окрім України. Є думки щодо того, щоб залишити військовій прийомці тільки функції технічного контролю, а не папірці та бухгалтерію. І саме тому публічні обговорення – це шанс почути проблеми всіх рівнів.
- Також нове законодавство має змінити механізм ціноутворення на військову продукцію…
- Тут потрібно казати про необхідність змінювати вторинне законодавство. Тобто, втілення закону у разі його прийняття займе час, оскільки потрібно буде змінити все вторинне законодавство в максимально оптимальний спосіб і для інтересів держави і для галузі. Ключовий принцип, про який ми всі зараз піклуємося, – що треба мати баланс інтересів. Інтересів державних замовників і інтересів промисловості.
Але ж так само на ціну або собівартість продуктів впливає і можливість планування. Оборонно-промисловому комплексу треба розуміти, якою буде потреба на певний проміжок часу. Щоб у своєму плануванні, у закладанні витрат, виконавці розуміли: ось потреба у озброєнні та військовій техніці на 3 роки. А ідеально – взагалі на 5 років.
-У нас ситуація достатньо передбачувана для цього?
-Ні. Але працювати треба... До того ж, зараз ми затвердили на міжвідомчій комісії з огляду ОПК план заходів та поставили собі дуже стислі терміни: до кінця березня 2020 року маємо видати звіт про стан ОПК. Це працюватиме у поєднанні. З одного боку – є потреба, МО говорить про плани ЗСУ стосовно озброєння і військової техніки. З іншого боку – ось розуміння спроможності нашого оборонно-промислового комплексу. Також буде трансформуватися Укроборонпром і ми дуже чекаємо планів менеджменту з цього приводу. Тому що просто "все підтримувати" на рівні держпідприємств - це неефективно. Необхідно визначити які пріоритети розвитку у нас будуть, які кластери будуть створені. Чи буде жити сам УОП, чи відпаде потреба у цьому після створення холдингів, наприклад… Теж питання для обговорення.
Також в якийсь момент часу треба буде говорити відверто про непопулярні рішення. Ми маємо зробити наш ОПК життєздатним та спроможним забезпечувати потреби сил безпеки та оборони. Інакше у нас постійна проблематика каскадом: у підприємств є борги по зарплатах, по податках, ще по чомусь. І вони, з одного боку, не забезпечені замовленням, а з іншого - через брак ресурсів не можуть виконувати замовлення.
Якщо всі пазли з роботи кожного стейкхолдеру скласти в одну картину, то має вийти розуміння що розвивати, з ким і як. Коли як не зараз?
Валерія БУРЛАКОВА
Читайте також: Авіаційна промисловість України - на бриючому польоті …
