З 2022 року небо над Україною стало полігоном, якого не знала жодна попередня війна. Сотні дронів за ніч, ракети, що летять із різних напрямків одночасно, дрони-приманки, які мають на меті виснажити систему оборони. Про те, як змінювалася повітряна загроза, як Україна адаптувалася до неї і що стане наступним етапом протиповітряної оборони, розповів Кирило Люков, керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули.
Еволюція загрози
Коли почалася повномасштабна війна, повітряні удари мали відіграти ключову роль. росія розраховувала на швидке домінування в небі - знищивши українську ППО, а опісля військові об'єкти та об’єкти ВПК, логістичні вузли тощо. Без прикриття з повітря наземна оборона мала посипатись сама.
Читайте також: Воювали під Курськом та призначені на масове постачання у війська - що відомо про НРК "Легіт" виробництва TAF Industries
"Були спроби отримати повне домінування у повітрі на оперативній та стратегічній глибинах - це б дуже обмежило пересування наших військ і загалом можливості чинити спротив", - пояснює Кирило Люков.
Але план не спрацював. Ракетні удари тривали - і тривають досі, проте кремль швидко зрозумів: обстрілювати виключно дорогими крилатими ракетами - це гра на коротку дистанцію. Потрібна була дешевша альтернатива. І вона знайшлася - іранський Shahed-136, що був вперше застосований восени 2022 року.
Щоправда, одразу виявилась проблема: дрон використовувався у зовсім іншому кліматі. росія взялась за доопрацювання системно - модернізувала паливну систему, додала підігрів карбюратора двигуна внутрішнього згоряння, розраховуючи, що "Шахед" стане основною платформою далекобійних ударів.
Влітку 2023 року росія частково розгорнула збірку цього типу озброєння під назвою "Герань-2" в Алабузі, Татарстан. Сьогодні потужності складають близько 60 000 одиниць на рік.
Від ударного дрона до мережевої платформи
За чотири роки "Шахед" перетворився на принципово іншу зброю. росія системно модернізувала кожен елемент - від корпусу до начинки.
Фюзеляж став легшим та міцнішим, а помітність для радарів суттєво знизили. Вдосконалили двигун і допоміжні системи. Бойову частину збільшили до 90 кг - з'явились термобаричний та уламково-фугасний заряди з вищою щільністю ураження. Окремо розробили модифікацію з реактивним двигуном - "Герань-3".
Паралельно еволюціонували системи навігації та зв'язку. Перші "Шахеди" летіли виключно за запрограмованими координатами. Коли Сили оборони почали щільно пригнічувати GPS та спрямовано скеровувати радіоелектронні завади, на "Шахедах" з'явились CRPA-антени типу "Комета" - захист навігації від засобів радіоелектронної боротьби. Наступний крок - модеми мобільного зв'язку: дрони навчились використовувати українські мережі просто в польоті.
Влітку 2025 року було виявлено якісно новий зразок - із відеокамерою, системою радіокерування та ШІ-модулем. Такий дрон може керуватися оператором на відстані до 150 км і вражати динамічні цілі. І це ще не межа. Сьогодні є підтвердження використання "Шахедів" у MESH-мережах: один дрон стає ретранслятором для групи інших. Фактично це роїння з децентралізованим керуванням.
Тактика теж не стояла на місці. Коли Україна розгорнула мобільні вогневі групи з великокаліберними кулеметами і ПЗРК, росіяни підняли висоту польоту на понад 1,5 км - і ефективність наземних груп впала до статистичної похибки. Україна відповіла дронами-перехоплювачами. Противник знову адаптувався - почав заходити на критично низьких висотах саме в потенційних зонах роботи перехоплювачів.
"Підсумовуючи, ми зараз бачимо не просто ударний дрон, а сучасну ударно-розвідувальну мережеву платформу. І маємо дуже швидко адаптуватися до нових викликів", - резюмує Кирило Люков.
Українська багаторівнева система протидії
Основою перехоплення повітряних цілей є системи виявлення. Великі далекобійні радари відстежують на сотні кілометрів літаки та ракети. Але для дронів потрібне інше: тактичні трикоординатні радари з радіусом близько 20 км, здатні "бачити" малі повільні об'єкти. Саме вони стали основою для системного застосування дронів-перехоплювачів.
"Була проведена серйозна робота по пошуку відповідних зразків, їх адаптації та створенні радіолокаційного поля. Це стало бустом для вітчизняного виробника - наразі виробнича спроможність ще повністю не закриває поточну потребу, але постійно нарощується", - зазначає Кирило Люков.
Важливу роль відіграють гелікоптери та винищувачі - вони є невід'ємною частиною системи ППО і роблять значний внесок у знешкодження ворожих цілей. Проте їхнє застосування пов'язане з реальним ризиком: доводиться працювати з коротких дистанцій, і вже були трагічні випадки втрат особового складу та техніки через уламки збитого дрона.
Наша ставка: дрони-перехоплювачі та малогабаритні ракети малого радіусу дії
"При таких масштабних атаках, які зараз відбиває Україна, у жодної країни в світі не вистачить ракет-перехоплювачів", - констатує Кирило Люков. Вихід - дрони-перехоплювачі: доступні, швидко масштабуються, ефективні проти малошвидкісних цілей.
Сьогодні в Україні понад десяток виробників мультироторних і літакових перехоплювачів із підтвердженою результативністю. Ними оснащуються підрозділи по всій країні - завдання просте і критично важливе: розріджувати групи "Шахедів" і збивати їх до того, як ті дістануться до цілей. Кожен перехоплений ударний дрон - це житловий будинок, підстанція або лікарня, яка залишилась цілою.
Але перехоплювачів та розвиненої інфраструктури катастрофічно не вистачає. Саме тому Фонд Сергія Притули разом із Світовим Конґресом Українців та 412-ю бригадою "NEMESIS" запустили "Єдинозбір" на дрони-перехоплювачі та супутнє обладнання, кінцева мета - мільярд гривень. Збір набирає обертів - вже подолано позначку в 50% від необхідної суми, а дрони-перехоплювачі отримали 42 підрозділів різних видів військ по всій Україні.
Є й суттєве обмеження, яке ще належить подолати: деякі перехоплювачі першого покоління наводяться виключно через оптичний сенсор, а отже - сильно залежать від погоди. Ворог це знає і активно використовує. Окремим викликом стає реактивний "Герань-3", "Герань-4", та гібрид дрона та крилатої ракети "Герань-5", масштаб виробництва яких вже найближчим часом може сягнути тисячі одиниць на місяць.
Наш наступний крок - повна автоматизація: мінімум людського втручання, ешелоновані багатозарядні пускові установки контейнерного типу вздовж кордону і лінії зіткнення. А також пункти віддаленого керування, в яких, у відносно безпечних умовах, відбувається централізоване адміністрування польотів та яке є повноцінним місцем роботи досвідчених операторів та штурманів. В такій системі оператори будуть мати змогу ефективно працювати віддалено у любому куточку країни.
Уроки України для світу
Україна вже п’ятий рік робить те, до чого решта світу ще навіть не готується. "Європі варто швидко переймати цей досвід - допомагати технологічним і фінансовим секторами у розробці нових інтелектуальних систем та масштабуванні вже працюючих", - наголошує Кирило Люков. "Тоді, ймовірно, вони будуть готові до такої загрози, з якою героїчно бореться наша країна".
Висновок простий і жорсткий: жодна традиційна система ППО не витримає масованих дронових атак без додаткових ешелонів захисту. Дрони-перехоплювачі, малі ракетні комплекси, системи виявлення різного типу, автономні пускові платформи - це вже не майбутнє, а сьогодення для України.
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до збору на те, що працює: "Єдинозбір" від "Фонду Притули" на дрони-перехоплювачі.
Читайте також: У Швейцарії не хочуть наосліп купляти SAMP/T NG замість Patriot й влаштували відбір з п'яти учасників
