В умовах коли відсутність достатньої допомоги та вже навіть просто допомоги озброєнням від партнерів є реальністю єдине що залишається у Збройних Сил України - вести тяжкі оборонні бої, знищуючи ворога. А це потребує багатоешелонованої оборони з опорою на укріплені райони.
Й попри те, що під час форуму "Україна. Рік 2024" Президент України Володимир Зеленський повідомив, що приклад створення фортифікації на Куп'янському напрямі "береться за приклад для інших напрямків", це означає те, що за 2023 рік не було зроблено відповідного об'єму робіт по всьому фронту. Чому так сталось, а ворог за той самий час побудував величезну лінію оборони вздовж усього фронту, включно з імпровізованими загородженням у вигляді "царь-потяга" - окреме питання.
Читайте також: Нідерланди замовляють для України новітні САУ DITA, які вперше показали в 2021 році
Але реальність така яка є. Й вочевидь потребує максимально швидкого рішення, бо вже згаяний найцінніший ресурс - час. Й стан української оборони ворогу чудово відомий, бо є й супутники, й БПЛА, а про систематичні проблеми із цим вже активно говорять самі військові.
Й взагалі чому з питанням закопатись та забетонуватись виникли проблеми треба починати з періоду цілеспрямованого знищення ЗСУ до 2014 року, коли під час скорочень під ніж пішли інженерні війська й на всі ЗСУ у 2005 році залишилось чотири інженерні полки. Більше того, саме військова інженерна техніка активно списувалась й реалізувалась у вигляді надлишкового майна, бо це екскаватори, землерийні машини, трали, тягачі тощо.
З цим, точніше вже без потужної інженерної складової, Україна й зустріла 2014 рік, а попри формування у 2015-2016 роках нових інженерних підрозділів, до 2022 року цьому питанню насправді приділялась далеко не максимальна увага. Як й зміні доктрині їх використання, в чому й полягає ще один й можливо головний елемент комплексної проблеми.
Бо наразі питання створення оборонних рубежів лежить на плечах командирів бойових бригад. Цю проблематику підняв у ефірі "Еспресо" Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій.
А боєць одного з інженерних підрозділів ЗСУ з позивним "Корсар" доволі детально описав у своєму дописі, який знаходить у "треді" нижче.
У ньому по полицях розкладено те, що відповідно до поточних директив саме піхотна частина, що займає район оборони, є фактичним "замовником" фортифікації. Саме вона визначає спеціалізованим інженерним підрозділам де й що їм робити. В цій ситуації, коли кожна бригада формує свою лінію оборони насправді вже важко говорити про "суцільність".
Також зрозуміло, що міцна оборона це про залізобетонні споруди. Але це вирішується на рівні оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ). Водночас використання деревини - на нижчому рівні оперативно-тактичного угруповання (ОТУ). В обох випадках вище командування має надати техніку та матеріали, але після подання від бригади.
Водночас у військах взагалі немає техніки для створення бетонних споруд, й це стандартна практика у багатьох країнах, зокрема НАТО, бо це повноцінне будівництво й виконуються цивільними компаніями за окремими договорами. Й в цілому взагалі можливо лише на третій лінії оборони, куди ще не дістає ворог.
Але її має вказати конкретна бригада й треба надавати, що "статутна" глибина оборони бригади - 6-12 км, з усіма наслідками. В результаті:
Водночас РФ на створення лінії оборони нагнала приватні будівні компанії, які робили готові бетонні укриття та копали окопи, траншеї та рови відповідно до єдиного генерального плану. Й, на жаль, Кремль може завалювати проблему грошима та вмикати примусовий апарат й тому вирішив цю задачу.
Таким чином, як би не хотілось, але треба визнавати, що за жартами про початок контрнаступу "не за баром" був згаяний час. Й ситуація в цілому по всій лінії фронту може бути неоднорідною, десь краще, десь гірше, десь було більше часу, десь його не було, десь він був просто згаяний.
Але те, що питання стратегічної оборони має бути генеральним єдиним планом з виділенням відповідних стратегічних ресурсів є, як здається, очевидним.
Читайте також: Які далекобійні ракети у ЄС взагалі можуть виробляти, або для чого тоді ракетна коаліція на чолі із Францією
